Маніакально депресивний психоз Виконала Харькова Ірина

Маніакально-депресивний психоз проявляється в типових випадках періодично виникаючими маніакальними й депресивними фазами. Напади захворювання звичайно розділені періодами повного психічного здоров'я (інтерміссії).

Жінки становлять 70% всіх хворих маніакально-депресивним психозом.

МАНІАКАЛЬНА ФАЗА

Маніакальна фаза проявляється трьома основними клінічними ознаками: підвищеним, радісним настроєм, прискоренням інтелектуальних процесів, мовним і руховим порушенням.

Все навколишнє зображується хворому в привабливих фарбах, увага не затримується подовгу на неприємних подіях, що мають навіть безпосереднє відношення до хворого.

Хворі не зважають на настрій навколишніх і тому нерідко стають безтактний, настирливими, підвищений настрій і зниження критики супроводжуються переоцінкою власної особистості. Ідеї величі зазвичай зводяться до хвастощів несистематизованим і мінливим по змісту твердженням про який-небудь свій талант, дотепність, зовнішню привабливості, великі фізичні здібності

Маніакальний стан супроводжується також розгальмуванням і посиленням потягів (харчового, сексуального). Особливе значення має сексуальне порушення, що проявляється в статевій розбещеності. Сексуальне розгальмування підсилюється при прийманні алкоголю.

По виразності маніакального синдрому розрізняють: гипоманиакальний, виражений маніакальний стан і різке маніакальне порушення (шаленство), при якому може розвитися стан сплутаності, що супроводжується агресивними, руйнівними діями, спрямованими на все навколишнє.

ДЕПРЕСИВНА ФАЗА

Депресивна (меланхолійна) фаза як є протилежною маніакальній фазі по клінічних проявах: вона характеризується зниженим, тужливим настроєм, сповільненістю інтелектуальних процесів і психомоторною загальмованістю.

Туга може стати «безвихідною», супроводжуватися суб'єктивними відчуттями байдужності до здоров'я й долі своїх близьких, що хворі особливо важко переживають, їх турбують думки про власну черствість, бездушшя.

Для депресивної фази характерні маячні ідеї самозвинувачення, самознищення, гріховності, зміст яких може визначатися прискіпливим відношенням до незначних провин у минулому.

Хворі нерідко роблять спроби самогубства, які для навколишніх тим більше несподівані, чим менш виражене клінічно депресивний стан хворого й чим більш ретельно диссимулируются суицидальные думки й наміри.

Можливо також так зване розширене самогубство - убивство членів своєї родини, а потім самогубство. Хворі роблять подібні вчинки, щоб «позбавити всіх від майбутніх мучень або ганьби», у невідворотності яких вони випробовують непохитну хворобливу впевненість.

Психомоторна загальмованість може іноді зненацька перериватися меланхолійним шаленством, що проявляється в різкому порушенні із прагненням нанести собі ушкодження: хворі намагаються викинутися з вікна, б'ються головою об стіну, дряпають і кусають себе.

Змішані стани часто зустрічаються в клініці маніакально- депресивного психозу. Вони характеризуються певним сполученням в одного хворого маніакальних і депресивних рис і виникають частіше при переході однієї фази в іншу. Залежно від сполучення компонентів різних фаз виділяють загальмовану, непродуктивну манію, маніакальний ступор

Циклотимія є легкою, зм'якшеною формою маніакально- депресивного психозу й зустрічається частіше, ніж виражені його форми. Симптоми обкреслені не яскраво, що затрудняє своєчасне розпізнавання захворювання.

Періодичність фаз дуже різноманітна, що затрудняє пророкування подальшого плину захворювання. Тривалість нападів коливається від декількох місяців до року й більше. Прогноз окремого нападу сприятливий. Напад закінчується видужанням без якого-небудь психічного дефекту.