Олександр Твардовський

Я жив, я був за все на світі Я відповідаю головою... О. Твардовський 21 червня грудня 1971

Поети, прозаїки, драматурги написали чимало творів про жорстокість і безглуздість війн, про їх жахливі наслідки. Особливого висвітлення набула найстрашніша за всю історію людства Друга світова війна, яка охопила багато країн світу, тривала шість років ( ), забрала життя мільйонів людей, обернулася страшною трагедією для багатьох з тих, хто вижив.

Серед поетів, які відіграли значну роль у піднесенні бойового духу захисників Батьківщини під час Великої Вітчизняної війни, особливе місце належить Олександру Трифоновичу Твардовському. Поезія Олександра Твардовського пропущена через душу і серце, створена із співчуття, з великої любові до рідної землі і бажання зберегти вічну пам'ять про тих, хто ціною власного життя забезпечив перемогу над фашизмом і мирне життя для людей.

Олександр Трифонович Твардовський народився на хуторі поблизу села Загор'є Смоленської губернії. Його батько був єдиним сином безземельного солдата і впродовж багатьох років працював ковалем, зумівши зрештою зібрати кошти на придбання землі. Він був грамотною людиною, привчив свою сім'ю шанувати книгу. Вечорами Твардовські читали вголос гоголівського «Тараса Бульбу», "Полтаву", "Дубровського", вірші відомих поетів.

Сімя. Средній син Сашко Твардовський (справа)

Хутор " Загор'є " - музей-садиба О.Т. Твардовського

Свою освіту Олександр почав в сільській школі, потім продовжив в Смоленськом педагогічному інституті. Однак на цьому його освіта не завершилася, пізніше він навчається в Інституті філософії, літератури та історії в Москві, який закінчив у 1939 році. Смоленський педагогічний інститут

З 1925 року поезії Олександра Твардовського з'являються в пресі. Однак сам Твардовський «відлік своїх писань» починає з поеми «Країна Муравія» (1936 р.), яка принесла йому популярність і визнання: автор за неї отримав Державну премію.

В автобіографії Твардовський згадував: «Писати вірші я почав ще до того, як навчився грамоти. Добре пам'ятаю, що перший свій вірш, в якому я викривав моїх ровесників руйнівників пташиних гнізд, я намагався записати, ще не знаючи всіх літер алфавіту і, звичайно, не маючи й гадки про правила віршування».

У 1939 році Твардовський був мобілізований до служби в армії, де він виконував обов'язки кореспондента військової газети, висвітлював бойові дії під час війни Радянського Союзу із Фінляндією. У фронтовій пресі Олександр Твардовський працював і впродовж Великої Вітчизняної війни.

Легендарна «Книга про бійця» поема «Василь Тьоркін» друкувалася у фронтових газетах окремими розділами і таким чином доходила до численних читачів. Ця книга, як зазначав сам автор, поема «без початку і без кінця»; писалася вона з таким розрахунком, щоб кожний розділ міг сприйматися як окремий завершений твір, оскільки в умовах війни регулярно отримувати нові розділи поеми було складно. Василь Тьоркін зображений не тільки як героїчний боєць, а і як типовий представник народу, що втілює у своєму характері його найкращі риси: доброзичливість, працьовитість, мужність, твердість духу. У 1943 році Твардовський хотів закінчити свою поему, написати спеціальний розділ, в якому мав намір розпрощатися зі своїми героями і читачами, але з усіх фронтів на його ім'я йшли листи зі словами вдячності і проханням далі писати вірші про Василя Тьоркіна, і поет не зважився перервати роботу над поемою.

Широку популярність здобув ще один твір Олександра Твардовського про війну вірш «Я поліг біля Ржева». Він був написаний під впливом двох важких вражень, що мимоволі породили в поетовій свідомості образ безіменного солдата, який поліг у бою під містом Ржевом. У 1942 році поет їздив під Ржев: «Враження від цієї поїздки були одними з найважчих за всю війну і гіркими до фізичного болю в серці. Бої велися важкі, втрати були дуже великими...» Битва під Ржевом була невдалою, що мало катастрофічні наслідки для дивізії, у якій побував поет. Паралельно з цим враженням зринуло й інше, московське. Після повернення до Москви,якось у трамваї, Твардовський став випадковим свідком грубого вчинку молодого лейтенанта, який у нервовому запалі дорікнув інвалідові, що той не на передовій. Олександр Твардовський зробив лейтенанту зауваження, і той, отямившись, вибачився і розповів, що він з-під Ржева, приїхав лише на день, щоб поховати померлу дружину, завтра повертається на фронт і більше ніколи не приїде до Москви. Знаючи, який стан справ під Ржевом, поет мимоволі сприйняв останні слова лейтенанта в іншому, трагічному розумінні.

Вірш написаний від першої особи, солдата, якого вбили в болотах біля Ржева. «Форма від першої особи, писав сам поет, здавалася мені найбільш відповідною ідеї єдності живих і загиблих «задля життя на землі». Вбитий солдат страждає від того, що так і не дізнався, чим скінчилася війна, але при цьому висловлює тверду переконаність, що, зрештою, ворог буде переможений, а отже, недаремно він поліг в бою, не залишивши по собі навіть сліду могили, на яку б могла прийти його матір. Сам Твардовський писав про це так: «Вірші ці продиктовані думкою і почуттям, які упродовж усієї війни і в післявоєнні роки більш за все хвилювали душу. Віковічний обов´язок живих перед мертвими за спільну справу, неможливість забуття, постійне відчуття ніби себе в них, а їх у собі так приблизно можна визначити цю думку і це почуття».

Позицію особистої відповідальності «за все на світі» виявляв Твардовський і в повоєнний період, коли він був головним редактором журналу «Новый мир» (у і рр.) і перетворив його на осередок, навколо якого гуртувалася прогресивна творча інтелігенція, що боролася за демократизацію й оновлення життя суспільства. Жоден інший журнал у тодішньому Радянському Союзі не висвітлив так багато правди про жорстокість сталінської доби, як «Новый мир» за редакцією Твардовського.

Твори Олександра Твардовського витримали перевірку часом, бо його поезія утверджує високе призначення літератури, порушує важливі проблеми людського існування. Його вірш «Я поліг біля Ржева» і поема «Василь Тьоркін» стали поштовхом для спорудження у країні пам'ятників Невідомому солдату і Василю Тьоркіну як виконання заповіту російського поета про збереження вічної пам'яті про героїв, які зробили свій внесок в перемогу над фашизмом і забезпечили для нас мир і незалежність. Поетична спадщина Твардовського про війну також є пам'ятником тим, хто воював за Батьківщину.

пам'ятникі Невідомому солдату

18 грудня 1971 в селищі Червона Пахра, що в Московській області, Олександр Твардовський помер. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Дякую за увагу Презентацію виконала учениця 7-Б класу НВК 240 Соціум