ТЕМА 1. CИСТЕМА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ. 1. Світове господарство як система. 2. Світова економіка, її ресурси та потенціал розвитку. 3. Інтернаціоналізація господарського життя. Рівень інтернаціоналізації економіки України. 4. Сутність міжнародної економічної діяльності. 5. Міжнародна економічна діяльність, її субєкти та форми.

1. Світове господарство як система. Предмет курсу «Міжнародна економіка» - специфічна сфера економічних відносин, що складаються в процесі взаємодії субєктів господарювання різної національної належності стосовно виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та факторів виробництва на інтернаціональному рівні.

Складовими елементами міжнародної економічної системи є насамперед національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємоповязаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів та послуг на міжнародну економічну діяльність. Окрім того, міжнародна економічна система включає регулятивні механізми національного, міждержавного та наднаціонального рівнів.

2. Світова економіка, її ресурси і потенціал розвитку. Світове господарство (СГ) сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

Можна виділити 4 основних етапи розвитку СГ : Великі географічні відкриття ХVХVІ століть промислова революція (кінець 18 початок 19 ст.). Промислова революція кінець ХІХпочаток ХХ ст. Кінець ХІХпочаток ХХ ст. 60-ті роки ХХ ст. 60-ті роки ХХ ст. теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться: лібералізація зовнішньоекономічних звязків країн. Зняття барєрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами. активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн; в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн великої сімки. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі Міжнародний валютний фонд Світовий банк.

подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.

рівень економічного розвитку; соціальна структура господарства; тип економічного зростання; ступінь відкритості національних економік. Розглядаючи світове господарство як цілісну систему, слід визначити його структуру та виділити складові підсистеми за такими критеріями:

Порівняльна характеристика груп країн, що належать до кожної із названих підсистем : Промислово розвинені країни 24 високорозвинені країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої Великої сімки. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі.

Країни з перехідною економікою 28 країн Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.

Країни, що розвиваються більше 150 країн Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально-економічного розвитку національних економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.

Порівняльна характеристика дається на основі використання прийнятих у міжнародній практиці показників: Валовий внутрішній продукт (ВВП) виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, що випущені на території даної країни, незалежно від національної належності діючих у ній підприємств за певний період часу. Даний показник становить у цілому по світу більше 47 трлн дол. із середньодушовим рівнем понад 7 тис. дол. Валовий національний продукт (ВНП) виражає обсяг виробництва, що контролюється корпораціями і приватними особами даної національності. Індекс людського розвитку (ІЛР) інтегральний показник, який розраховується на основі даних щодо рівня життя населення (реальний ВВП на душу громадян), тривалості життя та рівня освіченості.

Чинники, які впливають на розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці та визначають міжнародну спеціалізацію певної країни класифікуються за такими групами: природно-географічні; соціально-економічні; науково-технологічні.

3. Інтернаціоналізація виробництва формування інтернаціонального процесу виробництва (реалізація міжнародних програм створення складної техніки, наприклад, літаків). Інтернаціоналізація виробництва як процес проявляється у: а) зростанні виробничої взаємозалежності економічних субєктів із різних країн; б) використанні у виробничому процесі іноземних факторів виробництва; в) розширенні виробництва за національні кордони (будівництво нового заводу в зарубіжній країні)

Інтернаціоналізація капіталу процес взаємопереплетіння та обєднання капіталу із різних країн; використання іноземного капіталу для розвитку національних підприємств, національного господарства в цілому. Цей процес виявляється у експорті /імпорті позичкового і підприємницького капіталів.

Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП (міжнародний поділ праці ) за родом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі.

4. Структура сучасних міжнародних економічних відносин включає такі форми: міжнародна торгівля обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками; міжнародний рух капіталу переміщення капіталу між країнами світу в пошуках найвигіднішої сфери вкладення; міжнародна трудова міграція переміщення працездатного населення між країнами, викликане причинами переважно економічного характеру; світова валютна система закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації всіх інших форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах: експорт та імпорт товарів і послуг; контрактні, коопераційні угоди; господарська діяльність за кордоном; портфельне та пряме інвестування за кордоном.

5. Наукова класифікація середовища розвитку міжнародних економічних відносин зводиться до такого: Політико-правове середовище: політичні процеси і інститути; законодавство. Економічне середовище: сутність економічної системи; структура економіки; ефективність і орієнтація.

Соціально-культурне середовище: мотивація до праці; освіта і виховання; комунікації; екологія. Інфраструктурне середовище та ресурси: природні ресурси; населення; транспорт; інформаційно-комунікаційні системи.

Підбиваючи підсумки стосовно ефективності функціонування міжнародної економічної системи, слід наголосити, що вона значною мірою залежить від: по-перше, ступеня розвинутості всіх елементів цієї системи; по-друге, темпів і динаміки міжнародних інтеграційних процесів; по-третє, швидкості поширення і утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі; по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ; по-пяте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.

Література: 1. Міжнародна економіка [Текст]: підручник / ред. : Ю.Г Козак. – 3- тє вид., перероб. Та доп. – К.: ЦУЛ, – 560 с. 2. Одягайло Б.М. Міжнародна еконоімка: Навч. посіб. – К.: Знання, с. 3. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г.Герасимчук, С.В. Войтко. – К.:Знання, – 302 с. 4. Румянцев, А.П. Міжнародна економіка [Текст]: практикум / А.П.Румянцев, Ю.О. Коваленко. – Київ: ЦУЛ, – 296 с. 5. Солонінко, К.С. Міжнародна економіка : навчальний посібник / К. С. Солонінко. – Київ: Кондор, – 382 с. 6. Шевчук, В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика [Текст]: підручник, 2-ге вид., перероб. та доп. / В.О. Шевчук. – К.: Знання, – 663 с.

Додаткова література: Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. І.М. Школи. – 2-ге вид. перероб. І доповн. – Чернівці: Книги – ХХІ, – 544 с. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5 те вид., стер. – К.: Знання. – 406 с.

Тематика індивідуальних завдань студентів (есе, реферати, доповіді) 1. Фактори та особливості розвитку сучасного світового господарства. 2. Модифікація глобальної моделі міжнародного поділу праці. 3. Типи класифікації країн за рівнем соціально-економічного розвитку. 4.Субєкти МЕВ України. 5. Принципи МЕВ та їхня роль у розвитку міжнародних економічних відносин. 6. Політико-правове середовище розвитку міжнародних економічних відносин. 7. Економічне середовище розвитку міжнародних економічних відносин. 8. Вплив соціально-економічних факторів на розвиток МЕВ. 9. Інфраструктурне забезпечення міжнародних економічних звязків. 10. Принципи та стратегія зовнішньоекономічної діяльності України.