Тема 1.3 Світовий фінансовий ринок. Міжнародні інвестиції. 1. Сутність та причини міжнародного руху капіталу. 2. Форми іноземних інвестицій. 3. Механізм залучення іноземних інвестицій. Вільні економічні зони. 4. Формування, оцінка і порівняння інвестиційної привабливості та ризику території в системі міжнародної економіки. Інвестиційний клімат. 5. Інвестиційна політика України.

1. Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Форми міжнародного руху капіталу: За джерелами походження : -офіційний (державний); - приватний (недержавний) капітал. За характером використання коштів: -підприємницький; -позичковий (міжнародний кредит); -міжнародна економічна допомога. -прямі інвестиції; -портфельні інвестиції.

За термінами вивезення капіталу: короткостроковий (до одного року); середньостроковий (більше одного року); довгостроковий (більше 3 років). За типом фінансових зобовязань: кредитні операції; інвестиційні операції. За цілями використання: прямі інвестиції; портфельні інвестиції.

2. Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: - прямі іноземні інвестиції; - портфельні іноземні інвестиції. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством.

Інвестування може здійснюватися різними методами: через розвиток контрактних форм співробітництва; злиття і придбання підприємств; створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни- партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності. Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Злиття і придбання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і придбань компаній виступають: Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції. Переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР. Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

Важливим елементом механізму залучення іноземних інвестицій є введення системи пільгового оподаткування. Система податкових і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо.

Спеціальні економічні зони передбачають ще більшу систему податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо. Третім елементом можна вважати удосконалення фінансового механізму. Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни.

Типи ВЕЗ: – безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зогни, митні зони на підприємствах; – експортно-промислові зони, туристсько- рекреаційні – орієнтовані на зовнішню торгівлю; імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту;

парки технологічного розвитку – створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду; банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій; комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ. За розмірами ВЕЗ бувають: великотериторіальні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею; точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо.

Інвестиційний клімат це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на даній те­риторії та володіють в своєму сумарному прояві синергетичним ефектом.

ІПРР система переваг, гарантій та важелів (економічних, соціальних, фінансових, податкових, сировинних, майнових тощо), які впроваджено на даній території, що не суперечать законодавству держави, та створена в інтересах розвитку регі­ону й захисту прав конкретного інвестора, ІПРР інтегральна характеристика даної території, яка включає в себе наявний інвестиційний клімат, тенденції роз­витку інвестиційної інфраструктури, можливості залучення й використання інвестиційних ресурсів, а також інші фактори, що безпосередньо чи опосередковано впливають на ефектив­ність (віддачу) вкладених інвестицій та знижують інвестицій­ні ризики.

5. Інвестиційний клімат держави це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

В Україні утворено такі економічні зони: 1. «Порто-франко» (Одеса). 2. «Рені» південь Одеської обл. 3. «Сиваш» Автономна республіка Крим. 4. «Донецьк». 5. «Азов» (Маріуполь). 6. «Славутич». 7. «Закарпаття». 8. «Яворів». 9. Курортополіс «Трускавець». 10. Інтерпорт «Ковель».

Основними територіями пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестування в Україні є: 1. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в АРК. 2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій обл. 3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Луганській обл. 4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в м. Харків. 5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Чернігівській обл. 6. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Житомирській обл. 7. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській обл. 8. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Львівській обл. 9. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Волинській обл.

Рекомендована література: Основна: 1. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.:Кондор, – С Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», – С Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, – С Додаткова: 1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С