Базові інститути національної економіки Виконав студент Групи ФБС -310 Демченко Євген

Особлива увага останнім часом як у країнах постіндустріального типу, так і в країнах з трансформаційною економікою, приділяється таким інституціям, як демократія та свобода.

Демократія (грец. demokratia - народовладдя) - форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади.

Головними принципами демократії є: рівноправність усіх громадян; наділення їх соціальними, політичними, національними та іншими правами та свободами, що закріплюються в законі та традиціях; право на участь в управлінні державою і суспільством; підпорядкування меншості більшості.

Основою демократії в економічній підсистемі кожного суспільства, тобто національної економіки, є: економічна демократія, що означає реальну можливість і право реалізувати свої права власності (задеклароване і фактичне) працівника на свою робочу силу, на частку власності (колективної і державної) у формі певної кількості акцій та її реалізації через механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, або право на частку приватної власності, на управління власністю; право індивідів на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.

Економічна демократія - теорія, практика і наслідки втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.

Концепція економічної демократії була започаткована у працях фабіанців Е. Бернштейна, австромарксиста К. Репера, теоретика соціал- демократичної партії Німеччини Ф. Нафталі ("господарча демократія"). Після 1945 р. розроблялася в Німеччині, Австрії, в соціал- демократичних партіях Скандинавії. Нові форми економічної демократії з'явилися в Іспанії (Мондрагонська група кооперативів), США (американська програма ESOP (Employe Stock Ownership Plan) план робітничої акціонерної власності), СРСР. І це лише деякі аспекти прояву економічної демократії.

На рівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає: наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління; процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств; контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльності (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо).

Діяльність держави повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку демократії національної економіки, саме тому за нею залишаються такі функції: забезпечення кредитів та інвестицій ; розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів ; засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо ; визначення стратегії суспільного розвитку ; розв ' язання загальнонаціональних завдань ; визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.

Особливого значення при розвитку демократичної національної економіки набувають права людини. Права людини - розроблена на основі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику розвинутих країн світу. Головним серед них є право на життя, оскільки позбавлення цього права унеможливлює реалізацію інших прав людини, їхній захист. Пріоритетний принцип концепції прав людини - рівність усіх перед законом, що стверджує верховенство прав особистості.

Економічна свобода в найширшому значенні - це форми і варіанти економічної поведінки підприємств, сім ' ї, окремих громадян у виборі сфери застосування своїх здібностей, знань, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ.

Основою економічної свободи є : плюралізм форм власності, зокрема існування приватної, колективної, державної, інтегрованої власності та їх різновидів ; наявність політичної свободи ; досконале законодавство, зорієнтоване на права людини ; економічний прогрес ; відсутність значної кількості безробітних тощо.

Економічна свобода економічних суб ' єктів ( суб ' єктів господарювання ) - це право привласнювати об ' єкти власності, обирати сфери прикладання своїх знань, здібностей у межах різних форм власності та організаційно - правових форм господарювання, а також способів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживання благ.

Основними економічними суб ' єктами виступають домашні господарства, підприємства, фірми і держава ( органи державного управління, державні установи ). Економічна свобода в межах домашнього господарства здійснюється відтворенням людських ресурсів, самостійним прийняттям рішень щодо споживання матеріальних і духовних благ, тому економічна свобода таких господарств конкретизується у свободі вибору споживачів. Економічна свобода найманих працівників обмежується тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші фактори виробництва.

Таким чином, економічні системи суспільства виступають структурованим комплексом економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь - якій національній системі господарювання, проте прояви та форми його реалізації різні. Так, країни з ринковою економікою стоять на вищих щаблях розвитку громадянського суспільства та адекватних їх розвитку систем політичного устрою і господарювання. А країни з трансформаційною економікою та ті, що розвиваються, перебувають на стадії формування власних підвалин демократичного розвитку, формування структурних та функціональних елементів політичної та економічної підсистем суспільної життєдіяльності.

Дякую за увагу !