Іван Драч Відомий український поет

Іван Федорович Драч український поет перекладач кіносценарист драматург державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006).

Народився в родині робітника радгоспу 17 жовтня 1936 року на Київщині.

Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. 1955–1958 служив у армії.

Від 1958 навчався у Київському університеті. Виключений за політичні погляди.

У вересні 1961 перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна».

Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади. Член КПРС в рр.

На творчіть Івана Драча вплинули: Праці Олександра Довженка Творчість раннього Павла Тичини Поети «Розстріляного відродження» Модерна європейська література.

Творчість Івана Драча

Ранній( ) «Ніж у сонці» 1961р. «Соняшник» 1962р., «Протуберанці серця» 1965р., «Балади буднів» 1987 р. «До джерел» 1972р.

Мистецька самореалізація (1973 – 1986) Позначений образним та жанровим багатством, різноманіттям естетичних відкриттів, утвердженням на засадах немодерністського стилю. «Корінь і крона» 1974р. «Київське небо» 1976р. «Сонячний фенікс» 1978р. «Сонце і слово» 1979р., «Шабля хустина» 1981р., «Теліжинці» 1985 р. «Американський зошит» 1980

Кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг».

Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови.

Нагороди За творчу діяльність був нагороджений Державною премією ім. Т. Шевченка. За збірку поезій «Корінь і крона» Державною премією СРСР, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, В 2006 році Іван Драч удостоєний звання Героя України.

Схилив голову Борис Антоненко- Давидович, а сміються як дурні Іван Драч та Микола Вінграновський

Кінорежисер Леонід Осика, сценарист Іван Драч та його син Максим (1968 рік)

Композитор Вадим Смогитель та Іван Драч.

На дачі Смоличів Іван Драч, Віктор Коптілов, Сава Голованівський, Марія Драч, Олена Смолич, Микола Бажан, Олесь Гончар. Сидять навпочіпках Наталя Бажан та Ніна Бажан. В центрі пес Смоличів славний Мишко

Колектив «Літературної України», де року працював Іван Драч (в центрі головний редактор Павло Загребельний, перший зліва Євген Гуцало)

Із передмови до першої збірки Соняшник Дмитро Павличко: «Коли на початку шістдесятих років пробилися й заклекотіли гейзери творчості Івана Драча, декому видались вони занадто гарячими. Для студеного, млявого провінційного мислення вірші «новобранця поезії» справді були окропом (різниця температур!), але, на щастя, землю не замкнеш, не закажеш їй виплюскувати тепло саме лише для розледащілих душ».

Іван Кошелівець: «він міг знати щонайбільше деякі фрагменти західної поезії, що друкуються на сторінках радянської преси в перекладах, отже тільки модерних поетів комуністичного спрямування (Л. Арагон, П. Неруда і ледве щось з Ф. Г. Льорки)». «...талант Драча цілком оригінальний і його новаторство не схоплено з чужих зразків». «Тому й така підкреслена у нього увага до форми, до інтелектуального ускладнення образу, метафори, гіперболи, які несподіваністю і відсутністю школярських пояснень до них ошелешують безпорадного радянського критика, який виріс на тлумаченні соцреалістичних етальонів. Либонь, саме за це так гостро й критикують Драчеві поезії».

Дякую за увагу!