Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і

Наскільки важливими для кожної людини є поставлені питання? Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і

Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і Чому у відповідь на ці питання ліричний герой (автор) мовчить?

Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і Т.ШЕВЧЕНКО Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі, І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені. Що, на вашу думку, об'єднує ці твори? Що, на вашу думку, об'єднує ці твори? Любов до рідної землі – аж до самопожертви. Любов до рідної землі – аж до самопожертви.

Який смисл закладено у словах? Що є джерелом цього вислову? Що хотів підкреслити автор, вживаючи його у творі? Тікайте ж ви на волю З темниці кам'яної На тихі води, На ясні зорі, У край веселий… Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і

Коли мене питають: любиш ріки, річки і річечки, і потічки? Відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: народу чи зможеш прислужитись? Як і де? Мовчу: на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: любиш землю, поля, озера, яблуні в саду? Я знов мовчу: від них не відокремлю себе й тоді, як в землю перейду… Коли мене питають: рідну мову чи зміг би поміняти на чужу? Моя дружина сину колискову співає тихо. Ліпше не скажу… Коли мене питають: Україну чи зможеш ти забуть на чужині? Кричу: кладіть мене отут у домовину, живим!.. Однаковісінько м е н і

Який настрій має твір? Як це пояснити?