Презентація групи біографів Найцікавіші сторінки життя Кобзаря

Край, у якому народився Т.Шевченко 9 березня 1814 року в мальовничому селі Моринці на Звенигородщині народився майбутній геній України

Найщасливіші дитячі роки Коли Тарасику минуло два роки, родина переїжджає до Кирилівки. Це були найсвітліші роки Шевченкового життя

Тарасові залізні стовпи Все життя Шевченко шукатиме залізні стовпи, на яких тримається небо на нашій грішній землі

Найстрашніша в житті подія Малого Тараса лиха мачуха Малого Тараса лиха мачуха звинуватила у крадіжці, яку він не коїв, але пізніше Тарас Григорович згадував цей випадок, як найстрашніший у своєму житті цей випадок, як найстрашніший у своєму житті

Перше кохання Усе життя Шевченко в душі проніс образ чорнобрової дівчини – Оксани Коваленко Оксани Коваленко А я так мало, небагато Благав у Бога. Тілько хату, Одну хатиночку в гаю, Та дві тополі коло неї, Та безталанную мою, Мою Оксаночку; щоб з нею Удвох дивитися згори На Дніпр широкий, на яри, Та на лани широкополі

Шевченко в Петербурзі Шевченко в Петербурзі Навчання в омріяній Академії мистецтв Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь …- велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, чоловіком, робиш, що хочеш, що хочеш, ніхто тебе не спинить (з листа братові Микиті)

Світське життя Веселий і життєрадісний, Т.Шевченко любив пожартувати, розповісти якусь кумедну історію. Був великим модником. Став популярним художником.

Сила поетичного таланту 1840 рік – вихід у світ Кобзаря 1840 рік – вихід у світ Кобзаря

Золота сторінка життя Шевченка 1843 рік – перша подорож Україною. Поет відвідав рідну Кирилівку – діда, братів, сестер, родичів. Побував у Суботові, колишній резиденції Б.Хмельницького

Рік високого сонця України Вихід у світ геніальних творів: Єретик, Великий льох, Наймичка, Кавказ, Послання, Холодний Яр, Псалми Давидові, Заповіт.

Заняття скульптурою Під час перебування у Новопетровському укріпленні Кобзар зайнявся виготовленням статуеток і скульптурних фігур. На жаль, жодна з них не збереглася до цього часу.

Тарасова верба Вербова гілочка, яку застромив у землю Тарас, проросла і стала могутнім деревом. Для нього верба була уособленням УКраїни

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля. У росяні вінки заплетені суцвіття, До ніг, титане, кладемо. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, Тебе своїм сучасником звемо.