Виконавець: Вчитель історії та правознавтва Брябін Людмила Вікторівна

Я маю право жити на Землі, Творити, дихати, учитись, Примножувать багатства всі її, Своєю Україною гордитись. Я маю право Україну восхвалять, Боротися за неї і за честь стоять, Безкрайнії поля її любити І щовесни журавликів із вирію зустріти. Я маю право на веселку і весну, На щедру осінь і на тепле літо, На зиму, так безмежно чарівну, І на поля зі стиглим житом. На золотаве сонце в небесах, Що щедро Україну зігріває На соловейка спів в гаях І на любов батьків, безмежну і безкраю. Не меркнуть зорі, Йдуть у небуття, Бо мають право вік світити. Я ж маю право на життя, Я гідно мушу жити.

Благополуччя дітей і їх права завжди викликали пильну увагу міжнародного співтовариства. Ще в 1924 році Ліга Націй прийняла Женевську Декларацію прав дитини. У той час права дітей розглядалися в основному в контексті заходів, які необхідно було прийняти відносно рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми.

1945 рік - Організація Обєднаних Націй ( ООН)

Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Був прийнятий ряд міжнародних документів, що зобовязують держави, які підписали їх, дотримуватися й розвивати повагу до прав людини без жодної дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.

Загальну Декларацію прав людини прийняли у 1948 році. Це документ, у якому держави пообіцяли одна одній забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті та віросповідання.

Міжнародний день захисту дітей було проголошено в 1949 році. Захист дітей необхідна і наполеглива праця. Щоденно на планеті помирає 80 тисяч дітей з голоду, 40 тисяч від дифіциту ліків і медичної допомоги, а в Україні щорічно збільшується кількість дітей, що постраждали від Чорнобильської аварії. Ясніє в щасті лиш планета кольорова, Хай грім і бурі не торкаються її, Дитячий гомін дзвінко ллється знову й знову, І щиро манять обрії ясні. Спів радісний під небом лине, Летить в блакить парад пісень, Нехай же стане днем дитини У всьому світі кожен день.

Декларація прав дитини У 1959 році Організація Об'єднаних націй (ООН) приймає Декларацію прав дитини, в якій були проголошені соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей.

Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. Вона була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства. Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них 40 прав, які має дитина

Стаття 1: Визначення (дефініція) дитини Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2: Принцип не дискримінації Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обовязок захищати дитину вид усіх форм дискримінації. Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 4: Здійснення прав Обовязок держави – забезпечити здійснення прав дитини, викладених у цій Конвенції.

Стаття 5: Права та обовязки батьків, сімї та громади Держава повинна поважати право батьків та сімї на виховання дитини. Стаття 6: Життя, виживання та розвиток Дитина має право на життя; обовязком держави є забезпечити виживання та розвиток дитини. Стаття 7: Імя та громадянство З моменту народження дитина має право на імя і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

Стаття 8: Збереження ідентичності Держава зобовязана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена. Стаття 9: Принцип нерозлучення з батьками Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, увязненням чи смертю когось із батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сімї. Стаття 10: Воззєднання сімї Прохання про виїзд із країни чи вїзд до неї з метою воззєднання сімї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 10: Воззєднання сімї Прохання про виїзд із країни чи вїзд до неї з метою воззєднання сімї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах. Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною. Стаття 12: Висловлення поглядів Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.

Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій формах. Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії Держави повинні поважати права та обовязки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються. Стаття 15: Свобода асоціацій Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів.

Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність Жодна дитина не може бути обєктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції. Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.

Стаття 18: Батьківська відповідальність Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей. Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сімї чи опікунів) Держава має обовязок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.

Стаття 20: Догляд за дитиною в разі відсутності батьків Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобовязана належним чином враховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини. Стаття 21: Всиновлення Держави повинні забезпечити; щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це питання на національному рівні.

Стаття22: Діти-біженці Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями з питання захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх. Стаття 23: Діти-інваліди Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя. Cтаття 24: Охорона здоровя Дитина має право на послуги системи охорони здоровя і на засоби лікування хвороб та відновлення здоровя, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоровя дитини.

Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування. Стаття 26: Соціальне забезпечення Дитина має право на соціальне забезпечення. Стаття 27: Рівень життя Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.

Стаття 28: Освіта Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу. Стаття 29: Мета навчання Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.

Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою. Стаття 31: Відпочинок і дозвілля Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом. Стаття 32: Економічна експлуатація Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоровя видів робіт.

Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини Держава повинна захищати дитину від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними. Стаття 34: Сексуальна експлуатація Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції. Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда Держава зобовязана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.

Стаття 36: Інші форми експлуатації Держави зобовязані захистити дітей від усіх форм експлуатації. Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи Держава має обовязок піклуватися про дітей, що перебувають в увязненні. Стаття 38: Збройні конфлікти Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.

Стаття 39: Відновлення і реінтеграція Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації; катувань чи збройних конфліктів. Стаття 40: Підліткова злочинність Поводження держави з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.

В 1991 році Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 році в Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей.

Згідно з Конвенцією Україна у квітні 2001 р. прийняла Закон про охорону дитинства.

Закон України про охорону дитинства. Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ II. ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ Розділ III. ДИТИНА І СІМ'Я Розділ IV ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО Розділ V ДИТИНА В НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ ТА ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ Розділ VI ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА Розділ VII МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Розділ VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Права дитини в Україні Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими законами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сімї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом

Конституція України. Вона була прийнята 28 червня 1996 р.

Гарантує: Ст. 28. Кожен має право на повагу до його гідності… Ст.29. Кожен має право на свободу та особисту недоторканість… Ст. 30. Кожному гарантується недоторканість житла… Ст. 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань… Ст.35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання… Ст.45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок… Ст. 46. Громадяни мають право на відпочинок… Ст. 47. Кожен має право на житло… Ст. 53. Кожен має право на освіту… Основний Закон нашої держави - Конституція України 28 червня 1996 року

Конституція України Ст. 51 Сімя, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Ст. 32 Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте сімейне життя.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Стаття 27.Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Всі діти мають право на життя Всі діти мають право на піклування і турботу Всі діти рівні у своїх правах

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Сімейний Кодекс Ст Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. 4. Держава бере під свою охорону кожну дитину, позбавлену належної батьківської опіки. Ст Забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини. 2. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Окрім дітей, чиї батьки позбавлені батьківських прав, у нашій країні є багато дітей-сиріт, тобто тих, що з різних причин не мають батьків.

Держава намагається надати цим дітям можливість виховуватись у сімї, тобто реалізувати право дитини на виховання в сімї. Одним із варіантів реалізації цього права є всиновлення прийняття всиновлювачем до своєї сімї особи на правах дочки або сина, встановлене на підставі рішення суду.

Всиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за всиновлену дитину не менше ніж на 5 років; подружжя або, за рішенням суду, особи, що проживають сімєю. Дитина відповідно до її віку дає згоду на усиновлення, має бути проінформована щодо правових наслідків усиновлення. Рішення про всиновлення приймається судом.

Опікуном або піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа, здатна виховувати дитину та піклуватися про неї; адміністрація дитячого або медичного закладу, де дитина постійно перебуває.

Рішення про призначення опікунів та піклувальників приймають державні органи опіки та піклування або суди. Ці ж органи здійснюють контроль за дотриманням умов опіки та піклування.

Над дітьми, що залишились без батьківського піклування, встановлюється опіка або піклування. Опіка встановлюється над дітьми у віці до 4 років, над дітьми у віці з 4 до8 років встановлюється піклування.

Якщо говорити мовою символів, то людина – це птах з двома крилами. Одне крило – це наші права, друге – обовязки. І для того, щоб здійснювати повноцінний політ у соціумі, обидва крила повинні бути розвинені рівномірно...

Обов'язок - громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Г. Гегель відокремив чотири різновиди обов'язків: · Обов'язок перед самим собою; · Перед сім'єю; · Перед державою; · Перед іншими людьми.

Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського: не можна байдикувати, коли всі працюють; не можна сміятися над старістю; не можна вступати в суперечки з дорослими; не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі; не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі; не можна робити те, що засуджують старші; не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе; не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих; не можна сидіти обідати, не запросивши старшого; не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Права 1. Усі діти мають право на любов і турботу 2. Всі діти рівні у своїх правах Обовязки 1.Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас 2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини

3.Особлива турбота дітям-інвалідам 3.Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм Права Обовязки

4. Усі діти мають право на повноцінне харчування 4.Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів Права Обовязки

5. Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля 5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим Права Обовязки

6.Усі діти мають право на освіту 6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання Права Обовязки

7. Особлива турбота дітям, які перебувають у конфлікті з законом 7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону Права Обовязки

8. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди 8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні Права Обовязки

9. Всі діти мають право на медичну допомогу 9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби Права Обовязки

10. Всі діти мають право на вільне спілкування 10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету Права Обовязки

11. Особлива турбота дітям без сімей 11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас Права Обовязки

12. Жодну дитину не можна примусово залучати до праці Обовязки 12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці Права

13. Всі діти мають право на інформацію 13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах Права Обовязки

14. Жодну дитину не можна ображати або принижувати 1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих Права Обовязки

15. Всі діти мають право на життя 15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки Права Обовязки

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Дитина має право - на піклування і турботу; - на освіту; - на медичну допомогу - на розваги; - на ім'я та громадянство; - на індивідуальність; - на власні погляди та інше.

Пам'ятай про свою відповідальність перед законом! До 14 років ти не несеш відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду – її несуть твої батьки або інші особи, під наглядом яких ти знаходишся. Саме вони мають відшкодувати шкоду, яку ти завдав майну іншої людини. Якщо ти завдав шкоди спільно з однолітком, її відшкодування покладається на ваших батьків у відповідних частках. З 14 років ти відповідаєш за завдану шкоду самостійно у повному обсязі! Якщо тобі 16 років, тебе можуть притягнути до адміністративної відповідальності! З 14 років ти несеш кримінальну відповідальність за тяжкі злочини, за інші – починаючи з 16 років. За вчинені злочини до тебе можуть застосувати: штраф – якщо у неповнолітнього є самостійний доход, власні кошти або майно; громадські роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років і полягають у виконанні робіт у вільний від навчання чи основної роботи час; виправні роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи; арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції у спеціально пристосованих установах; позбавлення волі на певний строк – відбування покарання у спеціальних виховних установах.