Багато дослідників вважають, що назва річки Дніпро походить з санскритського дан або дон (річка) і готського пєрєс (потік), тобто Дніпро або початково Данпєрєрс – річка із сильною течією. Наші предки його називали Славутичем, грецький історик Геродот, називав Дніпро Борисфеном – северной рекой. Скандинавські варяги називали Данп і Дантпар, печеніги Варух, тюркоязичні варіанти – Узу – су, Узу, Юзен. В візантійських церковних джерелах згадується як Елісс.

Ще Дніпро називають Путь из Варяг в Греки Річка Дніпро бере свій початок в Росії, Смоленській обл., Сиченський район, село Бочарово. Від села Бочарово близько 7 км. на північ. Дніпровський потік захований в глибині Аксюнинського болота. Близько з джерелом – пам'ятні знаки: дерев'яний хрест, кам'яна плита. Під ним на ціпках висить дошка, на якій на російській і українській мовах вирізьблений напис: Зупинись мандрівник, ти знаходишся у джерела великої річки Дніпро. Бережи її. Цю дошку було привезено із України.

Скільки у Дніпра протоків? Тільки в межах України в Дніпро впадає 1156 річок. Сама найдовша Десна – 1126 км. Самою першою на території України впадає річка Пакулька, а останньою – Інгулець. В межах Запорізької обл. З правої сторони в Дніпро впадає три Хортиці – Верхня, Середня, і Нижня. Лівобережні притоки відрекомендовані річками Вольнянка, Мокра Московка, Конка, Янчєкрак, Каракчєкрак і Велика Бєлозьорка. Першою притокою вважається річечка Дніпрець біля села Ілюшкіно, Смоленській обл.

Дніпровські пороги – виходи порід кристалічного фундамену Українського щита в річьці Дніпра між Дніпропетровськом і Запоріжжям. Кристалічні породи представлені головним чином гранітами, гнейсами, магматитами. В багатьох місцях вони відслонюються, утворюючи уривисті береги та скелі. Після збудування Дніпрогесу 1932 р. ім. В. І. Леніна Д. П. зажиті водами Дніпровського водосховища. Порожниста ділянка мала довжину 65 км, ширину 380 – 960 м, загалом перевищення близько 31 м.

Знахідки на дні Вода вміє зберігати секрети, але саме води бистрих рік не рідко, розмиваючи береги і пробиваючи нові річища, показує для музеїв пам'ятники минувших літ. Знаходили і стегнову кісточку мамонта, зуб доісторичної тварини який важив близько чотирьох кілограмів. Знаходили і в руслі Дніпра і черепки посуди, і навіть цілі амфори, рибацькі грузила, монети різних літ, знаряддя праці, зброю і прикраси давніх епох.

Весною в 1845 р. після сильного повіння біля берегів Хортиці (в районі балки Велика Молодняга) були знайдені три запорізькі чайки. Козацькі судна були наповнені пулями и бомбами різних розмірів; носи їх виходили на берег, а корма, залитом песок, залишалися у воді».

Граніти і гнейси, що відслонювалися у річищі та по берегах, утворювали власне пороги – пасма, які повністю перегороджували Дніпро (Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній, Вільни); забори (понад 60), які займали частину річища; острови (близько 60, найбільші з них – Суурський, Піскуватий, Дубовий, та ін.) та уривисті скелі обриви на берегах. Невеликі судна пропливали з небезпекою під час повені по природніх заглибленнях у порогах. Лише спорудження Дніпрогесу забезпечило умови для судноплавства на цій ділянці Дніпра.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ.