Іван Багряний ( )

Дитинство Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище: Лозов'ягін) народився 2 жовтня 1907 року в місті Охтирка в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'ягіна. Мати майбутнього письменника Євдокія Іванівна Кривуша походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. В сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета.

Становлення Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. Молоді роки пройшли у Криму, на Кубані, у Києві, Камянці- Подільському. В 1926 р. Іван Лозовягін вступив до Київського художнього інституту, по закін- ченні якого не отримав диплом як політично не- благодійний. Молодий митець привернув до себе увагу ідеологічно невитриманими творами й участю в організації МАРС.

Початок творчості У двадцятирічному віці Іван Багряний почав друкувати оповідання й поетичні твори. У х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), п'єсу «Бузок» про графоманів року побачив світ роман у віршах «Скелька».

В ув'язненні та на засланні 16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контр-революційної агітації» за допомогою його літе-ратурних творів. Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звіль-нили з-під варти і на три роки відправили до спец поселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в роках досі мало відомостей. Утеча на Україну та арешт у дорозі, Новий термін (3 роки) тепер уже в таборі БАМТАБу. Після закінчення строк одружився, але 1938 р. знову заарештований. Був звільнений у 1940 р.

Під час війни Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів. Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів. Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю року він написав один із найталановитіших творів роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю року він написав один із найталановитіших творів роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле». У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле».

В еміграції 1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу у листі «Чому я не хочу повертатися до СССР?» 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і звідтоді цілих 17 років (УРДП) і звідтоді цілих 17 років до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Українсь- коїНаціональної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.).