Сокульський Іван Григорович Загальна інформація Антирадянська діяльність Дисидентський рух Політична діяльність Творча діяльність і літературна спадщина Бібліографія

Загальна інформація Іва́н Григо́рович Соку́льський ( – ) український поет, правозахисник, громадський діяч. Народився 13 липня 1940р. на хуторі Червоноярському Синельниківського району Дніпропетровської області У навчався на філологічному ф-ті Львівського університету, пізніше у Дніпропетровському університеті. Діяльний учасник Львівського та співзасновник Дніпропетровського клубів творчої молоді.

Антирадянська діяльність У 1966 р. «за написання націоналістичних віршів» виключений з комсомолу і відрахований з університету. Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети «Енергетик», матросом річкового пароплавства. Контактував з дисидентськими колами у Києві та Львові, поширював самвидав. У середині червня 1969 p. Cокульского заарештували, і 27 січня 1970 р. Дніпропетровський облсуд засудив його за статтею 62, ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») до 4,5 років таборів суворого режиму. Покарання Сокульський відбував спочатку у Мордовії, а з кінця 1971 р. у Володимирській в'язниціru, згодом у таборах Пермської області. Звільнений 14 грудня 1973.

Дисидентський рух Після звільнення Іван Сокульський жив у Дніпропетровську, займався опозиційною діяльністю, впорядкував самвидавну поетичну збірку. У жовтні 1979 вступив у правозахисну організацію Українську гельсінську групу. У квітні 1980 був знову заарештований, рішенням суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений разом з Григорієм Приходьком у січні 1981 до 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. За 9 днів до закінчення тюремного терміну 3 квітня 1985 р. втретє заарештований і засуджений Чистопольським міськсудомru до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями за «хуліганство». Звільнений з ув'язнення у серпні 1988.

Політична діяльність Після повернення в Дніпропетровськ працював в Українській гельсінській спілці, був одним із засновників обласних організацій Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного руху України, «Меморіалу». Очолював обласну організацію Української республіканської партії р. редагував і видавав журнал «Пороги». Активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви. 20 травня 1991 р. був жорстоко побитий агентами КДБ під час пікетування з вимогами незалежності України в Дніпропетровську, що призвело до різкого погіршення здоров'я. 22 червня 1992 р. Сокульський помер. Похований у Дніпропетровську.

Творча діяльність, літературна спадщина У 1960-х роках публікував вірші в альманасі «Вітрила», журналі «Прапор» та переклади з білоруської у журналі «Вітчизна». У 1971 р. видавництво «Молодь» планувало видати збірку поезій Сокульського, але її зняли з виробництва у зв'язку з арештом автора. Пізніше твори С. публікувалися лише за кордоном. В Україні перша збірка поезій «Владар каменю» вийшла друком лише після смерті поета у 1993 в Києві. У липні 1995 p., Cокульського посмертно прийняли у Спілку письменників України. У 2000 р. були видані листи Івана Сокульського до дочки із тюрми.

Бібліографія Сокульський І. Г., Владар каменю: Вірші. / Передм. авт.; Післяслово Ю. Вівташа., К.: Укр. письменик, 1993 p., 158 с. Сокульський І. Г., Означення волі: Вибрані поезії. Дніпропетровськ: Січ, с., ISBN Сокульський І. Г., Листи на світанку: Кн. 1, Дніпропетровськ: Січ, 2001 p., 517 с., ISBN X; Кн. 2, Дніпропетровськ: Січ, 2002 p., 507 с., ISBN X Пороги: Літературно-мистецький і громадсько-політичний самвидавний журнал:Вибране/Упорядники: Р.Лиша, Ю.Вівташ, О.Сокульська. -К., «Смолоскип», р., с., ISBN Володимир Єфимов. Іван Сокульський присвятив життя Україні // Свобода (газета). 12 листопада С. 18.