1. Місячний, місячно – сонячний і сонячний календарі 2. Про нашу еру

Календарем прийнято називати певну систему лічби проміжків часу з поділом їх на окремі періоди – роки, місяці, тижні, дні. Слово календар походить від латинських слів калео - проголошую і календаріум - боргова книга. Перше нагадує про те, що в Давньому Римі ( звідки до нас прийшов наш календар ) початок кожного місяця проголошувався окремо, а друге – що там першого числа кожного місяця

Сплачували проценти за борги. Астрономічними прообразами календарних одиниць – місяця і роки – стали відповідно тривалості синодичного місяця S = 29,53059 доби і тропічного року Т = 365,24220 доби.

Залежно від своїх традицій, способу життя і релігійних уявлень люди в давнину розробили різні типи календарів : місячні, місячно – сонячні та сонячні.

Місячний, місячно – сонячний і сонячний календарі. У місячному календарі рік складається з 12 календарних місяців. В давнину лічбу днів у новому місяці починали від першої появи вузького серпа Місяця на вечірньому небі ; тривалість місяця порівнювалась зі зміною фаз Місяця. Відповідна цьому тривалість астрономічного місячного року дорівнює

12 * 29,53059 доби = 354,367 доби. Число 354 можна подати так :6*30+6*29. Тобто можна ввести календарний рік тривалістю 6 місяців по 29 діб. А щоб початок календарного місяця якомога точніше збігався з новомісячним, ці місяці повинні чергуватися. В середньому за кожні три роки із залишку в 0,367 доби накопичується трохи більше однієї доби.

Щоб урвхувати це, потрібно в продовж кожних тридцяти років 11 разів рівномірн о додавати по одному дню. Рік, який містить 354 діб, прийнято називати простий, а рік у 355 діб – подовженим або високосним. Місячний календар використовується в країнах, де сповідується іслам.

Для узгодження трвалості сонячного та місячного року використовують місячно – сонячні календарі. У таких календарях менші проміжки часу ( місяці ) вимірюють за місяцями фаз Місяця ( календарні місяці налічують 30 і 29 діб ). Але оскільки 12 таких місяців – це 354 доби, тоді як тропічний рік на 11 діб довший, в лічбу місяців у році найчастіше 7 разів

За кожні 19 років вставляли додатковий 13- й місяць. Бо 19 тропічних років практично рівні 235 синодичних місяцям – це так званий метонів цикл. Тож, як це видно з Таблиці дати нового місяця ( див. Додатки ), через кожні 19 років ті ж самі фази Місяця приходяться на ті самі календарні числа.

Однаек через кожні 216 років конкретна фа Місяця зміщується по датах нового календаря на одну добу в перед ( від, скажімо, 21 березня до 22 ) Місячно – сонячний календар офіційно використовується лише в Ізраїлі.

На підставі місячно – сонячного календаря проводять обчислення дат християньської Пасхи і пов язаних з нею інших свят ( Вознесення, трійці ). В минулому ж повсюдно був найбільш уживаним.

У сонячни календарях за основу обліку часу беруть зміну пір року, тоді як на зміну фаз Місяця не зважають. Пнршоосновою нашого сонячного календаря був юліанській календар, за провадженний 1 січня 45 р. До. Н. Е. Римським політичним діячем і верховним жерцем Юлієм Цезарем.

Оскільки тоді вже було відомо, що сонячний рік містить близько 365,25 доби, у цьому календарі три з кожних чотирьох років були простим і мали по 365 діб, а четвертий - висосний 366 діб. У порівнянні з тронічним роком снрндній рік юліанського календаря був довшим лише на 0,0078 доби.

Різниця не велика, але за кожні 128 років з цих частинок нагромаджувалася ціла доба. Отже, якщо у 300 р. н. е. Весняне рівнодення припадало на 21 березня, то через 128 років - на 20, ще через 128 років - на 19 і т. д.

До середини шістнадцятого ст. Дата весняного рівнодення змістилася вже на 10 діб і припадала на 1 березня. З датою весняного рівнодення пов язане найбільше християнське свято - Пасха. На Нікейському (325 р ) церковному соборі було прийнято святкувати її в нійближчу неділлю після повні, яка настала після весняного рівнодення.

Вважалося, мабуть, що дата дня весняного рівнодення зберігається назавжди. Та оскільки справжнє весняне рівнодення поступово зміщувалося в бік 1 березня, то створилася така ситуація : якщо, у XXVI ст. Повня випадала на 18 березня, весняною вважали не її, а настунну - 17 квітня. Отже, свято Пасхи зсувалося в бік літа.

У 1582 р. Римський папа Григорій XIII здійснив реформу календаря. Щоб поврнути весняне рівнодення з 11 на 21 березня, з лічби днів було вилучено 10 діб : після 4 жовтня 1582 р. Настало не 5, а 15 жовтня. І щоб надалі така помилка не виникала, було прийнято з кожних 400 років вилучати три доби : столітні роки, число сотень яких не ділиться без остачі на 4, вважають простими - по 365 діб ( такими були роки 1700, 1800, 1900 і буде 2100 – й ). Цей виправлений календар отримав назву григоріанський або нового стилю.

Середня тривалість року григоріанського календаря ( за 400 років ) становить 365,2425 доби, що лише на 26 с неревищує тривалість тропічного року. Тому і похибка на одну добу накопичується в цьому календарі приблизно за років. Отже, григоріанський календар загалом точно відображає астрономічні події, хоча упродовж 400 років вксняне рівнодення у ньому припадає на дати 19, 20 і 21 березня.

У своїй практичній діяльності людина потребує певної системи обліку років. При цьому немає історичного значення, який рік у цій системі було названо пнршим.

Та чи інша система лічби років має назву ера. Інакше, ерою названо всю сукупність років, відлічених від певної початкової точки, що зветься епохою ( з грец. епохе – зупинка ).

Історія показує, що початковим моментом може бути подія реальна ( початок царювання якгось імператора, війна, стихійне лихо ) або вигадана, легенда, часто пов язана з релігійним віруваннями. Взагалі кажучи, для лічби років не має ніякого значення навіть те, чи дата події вказана правильно, чи помилкою.

Головне, щоб рахунок років від обраного моменту проводится неперервно, без пропусків і повторень. Лічбу років від Різдва Христового 2 ( насправді - від втілення Господа, тобто від свята Благовіщення ), яку ми називаємо н а ш о ю е р о ю, запровадив у 525 р. Римський монах Діонис Малий, який складав у той час нові таблиці дат Пасхи.

Є системи, які можна досліджувати, вимірювати, змінювати. До деяких із них можна навіть доторкнутися. Це матеріальні системи. Але вам відомі й системи, створені свідомістю людини : природничо – наукова картина світу, образ природи ; системи літочислення – календар, народний календар. Це не матеріальні смстеми, які теж мають велику роль у житті людини.

Календар визначає систему обчислення часу, засновану на періодичності явищ природи. Ми користуємося григоріанським астрономічним календарем. Він складається на кожний рік і базується на обертанні Землі навколо Сонця. Період її обертання становить близько 365 діб 6 год.

Календарні роки містять ціле число діб – 365 або 366 ( у кожному четвертому році, який називають високосним ). Рік складаєтся з 12- ти місяців, кількість днів у них коливається від 28 до 31. Доба як міра часу мвє 24 години, година 60 хвилин, хвилина – 60 секунд. Проміжна одиниця вимірюваня часу між добою і місяцем – семиденний тиждень.

Відбиває значення про повторюваність явищ у природі та їх звязок із життєдіяльністю людини. Цим календарем ви користувалися, починаючи з першого класу. Особливе значення народний календар має при проведенні уроків серед природи, значна частина яких збігається з народними святами.

У народному календарі відбито сільськогосподарський досвід, народні звичаї, створені віками норм поведінки людей, правила виховання дітей, національні особливості народу.

Наприкінці підручника ви знайдете додаток Народний прогностик, у якому подано відомості про деякі свята нашого народу і повязані з ними прикмети та звичаї

Спостерігаючи за переміщенням Сонця по небу, давні цивілізації упорядкували своє повсякденне життя. Вавилоняни до 2400 р. до н. е. Розділили рік на 12 рівних частин, а доба – на 24 години.

Вони ( і незалежно від них єгиптяни ) обчислили, що рік триває 365 днів і 6 годин, що дуже близько до справжньої його тривалості, яка становить 365 днів, 6 годин, 41 хвилину і 59 секунд.

Для відліку днів, місяців і років було створено календарі. За ними відзначилися особливі дні відпочинку і свята, а також планувалися сільськогосподарські роботи, зокрема посів і збирання врожаю.

Юліанський календар, затверджений римським імператором Юлієм Цезарем, було введенно у 1582 році було введено новий григоріанський калндар.

Його названо на честь Папи Римського Григорія ХІІІ. Ним ми користуємся і тепер. Коли його запровадили у Великобританії в 1752 році, 11 днів довелося пропустити. День, який настає після 4 вересня, щоб виправити відставання календаря від астрономічного часу.

Інші народи розробили власні календарі, деякі з них використовуються і зараз.

Китайський календар заснований на русі Місяця і включає 60- літній цикл. Проте григоріанський календр визнано як міжнародний стандарт.

Подивись на нічне небо – на його чорному оксаимті мерехтять і переливаються тисячі вогників. Насправді деякі з них – планети, як і наша Земля. Інші – групи зір, віддалних від нас мільйони кілометрів.

Усі ці зорі та планети, зокрема Земля і Сонце, і навколишній космічний простір складають Всесвіт. Всесвіт набагато більший, ніж люди можуть собі уявити.

У ньому безліч зір. Найближча до нас зоря – Проксима Центавра – розміщена на відстанні приблизно 40 трильйонів кілометрів. Установлені на Землі й у космосі телескопи продовжують знаходити все нові й нові зорі в космічних глибинах.

Ацтеки в Центральній Амереці розробили точний календар понад 500 років тому. У центрікалендаря було висічено лик ацтекського бога Сонця, Тецкатліпокі, а довкола нього по колу розміщено висічені на камені позначення днів року.

Тисячі галактик, зір і планет, видимих із Землі, - це лише незначна частка мільярдів обєктів, що формують Всесвіт. Астрономія – це наука, що вивчає Всесвіт і зміни в ньому з плином часу.

Вивчення і зір і планет почалося тоді, відколи перші люди почали вдивлятися в нічне небо. Вони намагалися збагнути природу побачених там яскравмх цяток, обєднавши їх у сузіря. Спостерігаючи рух Місяця і планет, вони створили перші уявлення про Всесвіт.

Згодом ученні зясували, з чого складаються зорі, як вони утворюються, розвиваються і помирають. Біьшість учених переконана, що Всесвіт зародився в результаті Великого Вибуху – з тієї миті, коли виникла матерія і почався відлік часу.

Майже всі обєкти у Всесвіті дуже віддалені від Землі, і навряд чи людина зможе колись їх відвідати. Астрономи застосовують телескопи, встановленні на Землі або виведені на орбіту, щоб збирати інформацію, яка міститься у видому світлі

Рентгенівські та інфрачервоних променях, а також у радіовипромінюванні, поширюваних цими далекими обєктами. Космічні зонди досягли деяких планет, комет й астероїдів, і 12 астронавтів побувало на місяці. Астрономи й астрофізики відкривають нові космічні обєкти і дізнаються про нові подробиці вже відомих.