План 1.Астрономія – наука всехвильова. 2.Наземні оптичні телескопи. 3.Астрономічні обсерваторії. 4.Радіотелескопи і радіоінтерферомет- ри. ри. 5.Телескопи для спостережень у високо- енергетичних діапазонах електромаг- енергетичних діапазонах електромаг- нітних хвиль. нітних хвиль.

Астрономія – наука всехвильова Галузь астрономії, яка вивчає Всесвіт у видимому світлі, називається о п т и ч н о ю. Галузь астрономії, яка вивчає Всесвіт у видимому світлі, називається о п т и ч н о ю. З XIX ст. астрономи почали вивчати космічні З XIX ст. астрономи почали вивчати космічні обєкти в доступних інфрачервоних променях. обєкти в доступних інфрачервоних променях. А в 30-х роках XX ст. зародилася нова галузь астрономії – радіоастрономія, справжній розвиток якої почався після Другої світової війни. А в 30-х роках XX ст. зародилася нова галузь астрономії – радіоастрономія, справжній розвиток якої почався після Другої світової війни.

Наземні оптичні телескопи Телескоп має три основні призначення: - збирати випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій; Телескоп має три основні призначення: - збирати випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій; - будувати у своїй фокальній площині зображення обєкта чи певної ділянки неба; - будувати у своїй фокальній площині зображення обєкта чи певної ділянки неба; - збільшувати кут зору, під яким спостері- гаються небесні тіла. - збільшувати кут зору, під яким спостері- гаються небесні тіла.

О п т и ч н і телескопи Будова: обєктив (збирає світло і будує у фокусі зображення обєкта чи ділянки неба); Будова: обєктив (збирає світло і будує у фокусі зображення обєкта чи ділянки неба); труба - тубус (зєднує обєктив з приймальним пристроєм); труба - тубус (зєднує обєктив з приймальним пристроєм); монтування(тримає трубу і забезпечує її наведення на небо); монтування(тримає трубу і забезпечує її наведення на небо); окуляр(через нього розглядається зображення, побудоване обєктивом). окуляр(через нього розглядається зображення, побудоване обєктивом).

Схеми перших лінзових телескопів 1.Телескопи – рефрактори(від лат. рефракто –заломлюю), як правило, використовуються в астрометрії. 2.Телескопи – рефлектори(від лат. рефлекто -відбиваю ), перший такий телескоп побудував І.Ньютон. Як правило, ним користуються астрофі – зики. Використовувалася найчастіше система Кассегрена, Використовувалася найчастіше система Кассегрена, на зміну якій прийшла система Річі – Кретьєна.

Астрономічні обсерваторії (АО) Упродовж тривалого часу заняття астрономією було ледь не приватною справою окремих ентузіастів. Але в XVII ст. було усвідомлено її значення для потреб географії та мореплавання. Розпочалося будівництво АО: Паризької(1671р.), Гринвіцької(1675 р.) тощо. У наш час понад 400 АО. В Україні: НАН України, Кримська астрофізична обсерваторія.

Довгий час АО будувались поблизу чи навіть у насе – лених пунктах, з XIX ст. їх почали розташовувати на гірських вершинах. Серед найбільших АО світу найвідомішими сьогодні є: введена в дію1990 року АО на вершині древньої вулканічної гори Мауна – Кеа(4215м, о. Гаваї), американська АО Лас – Довгий час АО будувались поблизу чи навіть у насе – лених пунктах, з XIX ст. їх почали розташовувати на гірських вершинах. Серед найбільших АО світу найвідомішими сьогодні є: введена в дію1990 року АО на вершині древньої вулканічної гори Мауна – Кеа(4215м, о. Гаваї), американська АО Лас – Кампанас(2280м, 1976р.) у Чилі і там же євро – Кампанас(2280м, 1976р.) у Чилі і там же євро – пейська АО Ла- Сілла(2347м, 1976р.), де пейська АО Ла- Сілла(2347м, 1976р.), де встановлено Дуже великий телескоп. встановлено Дуже великий телескоп.

В космосі працює ціла низка інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма- обсерваторій, які досліджують небо у всіх діапазонах електромагнітних хвиль, наприклад, рентгенівська обсерваторіяЧандра. В космосі працює ціла низка інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма- обсерваторій, які досліджують небо у всіх діапазонах електромагнітних хвиль, наприклад, рентгенівська обсерваторіяЧандра.

Важливою для астрономів подією був запуск 25 квітня 1990 року на орбіту висотою 612км Космічного телескопа ім. Габбла з діаметром дзеркала 2.4м, який вирішує велику кількість астрономічних задач. Важливою для астрономів подією був запуск 25 квітня 1990 року на орбіту висотою 612км Космічного телескопа ім. Габбла з діаметром дзеркала 2.4м, який вирішує велику кількість астрономічних задач.

Загалом з 1962 року для астрономічних досліджень запущено близько 50 ШСЗ та АМС. Загалом з 1962 року для астрономічних досліджень запущено близько 50 ШСЗ та АМС.

Радіотелескопи і радіоінтерфероменти Радіовипромінювання від космічних об'єктів приймається спеціальними установками, які називаються р а д і о т е л е с к о п а м и (РТ). Сучасні радіотелескопи досліджують космічні радіохвилі в довжинах від одного міліметра до декількох десятків метрів. Радіовипромінювання від космічних об'єктів приймається спеціальними установками, які називаються р а д і о т е л е с к о п а м и (РТ). Сучасні радіотелескопи досліджують космічні радіохвилі в довжинах від одного міліметра до декількох десятків метрів.

Основними складовими частинами типового радіотелескопа є антена і дуже чутливий приймач. Антени РТ, які приймають міліметрові, сантиметрові, декаметрові та метрові хвилі – це найчастіше параболічні відбивачі, подібні до дзеркал оптичних рефлек- Основними складовими частинами типового радіотелескопа є антена і дуже чутливий приймач. Антени РТ, які приймають міліметрові, сантиметрові, декаметрові та метрові хвилі – це найчастіше параболічні відбивачі, подібні до дзеркал оптичних рефлек- торів. торів.

Сучасні підсилювачі дають Сучасні підсилювачі дають змогу виявляти (розріз- змогу виявляти (розріз- няти) радіосигнали, няти) радіосигнали, що виникають при що виникають при змінах температури змінах температури всього на К. всього на К.

Радіоастрономічні дзеркала не вимагають такої точності виготовлення, як оптичні. Щоб дзеркало не спотворювало зображень, його відхилення від заданої форми не повинно перевищувати 1/8. Радіоастрономічні дзеркала не вимагають такої точності виготовлення, як оптичні. Щоб дзеркало не спотворювало зображень, його відхилення від заданої форми не повинно перевищувати 1/8.

Найбільша у світі радіоастрономічна антена, встановлена у кратері згаслого вулкана Аресібо на острові Пуерто- Ріко, має діаметр 305м. Найбільша у світі радіоастрономічна антена, встановлена у кратері згаслого вулкана Аресібо на острові Пуерто- Ріко, має діаметр 305м.

Нерухома антена, спрямована в зеніт, не дозволяє приймати радіохвилі з будь – якої точки неба, але завдяки добово – му обертанню Землі і можливості зміщу Нерухома антена, спрямована в зеніт, не дозволяє приймати радіохвилі з будь – якої точки неба, але завдяки добово – му обертанню Землі і можливості зміщу вати опромінювач більша частина небесної сфери доступна для спостережень. вати опромінювач більша частина небесної сфери доступна для спостережень.

Інші найбільші радіотелескопи з параболічною антеною встановлено: в Інші найбільші радіотелескопи з параболічною антеною встановлено: в Радіоастрономічному інституті ім. М. Планка (Еффельзберг, ФРН) – діаметр антени100м. Радіоастрономічному інституті ім. М. Планка (Еффельзберг, ФРН) – діаметр антени100м.

В обсерваторії Грін Бенк у штаті Вірджи нія (США) - антена 110*100 м, а також 76- метровий РТ в обсерваторії Джод - рел Бенк (Англія). В обсерваторії Грін Бенк у штаті Вірджи нія (США) - антена 110*100 м, а також 76- метровий РТ в обсерваторії Джод - рел Бенк (Англія).

22 - метровий РТ недалеко від Євпаторії в Криму метровий РТ недалеко від Євпаторії в Криму. Усі вони легко спрямовуються в задану точку неба поворотом навколо двох осей - вертикальної і горизонтальної. Усі вони легко спрямовуються в задану точку неба поворотом навколо двох осей - вертикальної і горизонтальної.

В подальшому ЕОМ безперервно подає сигнал керуючим пристроям, які ведуть РТ услід за об'єктом при його зміщенні, зумовленому добовим обертанням не - бесної сфери. В подальшому ЕОМ безперервно подає сигнал керуючим пристроям, які ведуть РТ услід за об'єктом при його зміщенні, зумовленому добовим обертанням не - бесної сфери.

Радіотелескопи великих розмірів можуть бути побудовані з великої Радіотелескопи великих розмірів можуть бути побудовані з великої кількості окремих дзеркал, що фокусують випромінювання на один кількості окремих дзеркал, що фокусують випромінювання на один опромінювач. опромінювач.

Прикладом є РАТАН- 600 (Радіотелескоп Академії наук, діаметр 600 м), встановлений поблизу станції Зеленчук на Північному Кавказі. Прикладом є РАТАН- 600 (Радіотелескоп Академії наук, діаметр 600 м), встановлений поблизу станції Зеленчук на Північному Кавказі.

Він являє собою замкнене кільце діаметром 600 метрів і складається з 900 плоских дзеркал розмірами 2х7,4 м що утворюють сегмент параблоїда. Він являє собою замкнене кільце діаметром 600 метрів і складається з 900 плоских дзеркал розмірами 2х7,4 м що утворюють сегмент параблоїда.

На довжинах хвиль від кількох метрів і більше параболічна антена не застосовується, замість неї використову ють системи з великої кількості плоских На довжинах хвиль від кількох метрів і більше параболічна антена не застосовується, замість неї використову ють системи з великої кількості плоских дипольних антен. Електричий звязок між якими, забезпечує необхідну для РТ спрямованість прийому. дипольних антен. Електричий звязок між якими, забезпечує необхідну для РТ спрямованість прийому.

Саме за таким принципом побудовано найбільший у світі радіотелескоп декаметрового діапазону УТР- 2, розташований під Харковом. Саме за таким принципом побудовано найбільший у світі радіотелескоп декаметрового діапазону УТР- 2, розташований під Харковом.

Використовуючи відоме у фізиці явище інтерференції, дослідники розробили методи радіоінтерферометричних спостережень з використанням двох різних приймачів. Використовуючи відоме у фізиці явище інтерференції, дослідники розробили методи радіоінтерферометричних спостережень з використанням двох різних приймачів.

Об'єднуючи декілька РТ, будують так звані радіоінтерферометри(РІ). Об'єднуючи декілька РТ, будують так звані радіоінтерферометри(РІ). На сьогодні найвідомішими РІ є введений у дію 1980 року PT VLA (Very Large Array - Дуже велика градка), який встановлено в пустельній місцевості штату Нью - Мексико. На сьогодні найвідомішими РІ є введений у дію 1980 року PT VLA (Very Large Array - Дуже велика градка), який встановлено в пустельній місцевості штату Нью - Мексико.

Цей РТ складається з 27 повноповоротних 25 – метрових параболічних антен, розміщених у формі літери Y з довжиною двох плечей по 21 км, а третього – 19 км. У цьому і аналогічних випадках антени пов'язані між собою електричними лініями.

Розроблено також методи наддалекої радіоінтерферометрії, коли використовують попарно великі антени, розташовані на відстанях до 12000км. З допомогою таких систем в радіоастро – номії вдалось отримати кутове розділення дуже тісних об'єктів порядку 0,0001, що набагато краще, ніж дають оптичні телескопи(для порівняння: кутова роздільна здатність людського ока – 2). Розроблено також методи наддалекої радіоінтерферометрії, коли використовують попарно великі антени, розташовані на відстанях до 12000км. З допомогою таких систем в радіоастро – номії вдалось отримати кутове розділення дуже тісних об'єктів порядку 0,0001, що набагато краще, ніж дають оптичні телескопи(для порівняння: кутова роздільна здатність людського ока – 2).

З 1979 року однією з антен ітерферометра є РТ, виведений супутником на орбіту Землі. Завдяки радіоінтерферометрам вдається вивчати структуру далеких радіоджерел. З 1979 року однією з антен ітерферометра є РТ, виведений супутником на орбіту Землі. Завдяки радіоінтерферометрам вдається вивчати структуру далеких радіоджерел.

Телескопи для спостережень у високоенергетичних діапазонах електромагнітних хвиль.

Оскільки земна атмосфера затримує електромагнітні хвилі, коротші за 300нм, всі приймачі ультрафіолетових, рентге – нівських та гамма- променів доводиться виносити за її межі. Значну частину досліджень в ультрафіолеті від 300 нм до 120нм здійснено за допомогою звичайних телескопів з дзеркалами, покритими алюмінієм. Оскільки земна атмосфера затримує електромагнітні хвилі, коротші за 300нм, всі приймачі ультрафіолетових, рентге – нівських та гамма- променів доводиться виносити за її межі. Значну частину досліджень в ультрафіолеті від 300 нм до 120нм здійснено за допомогою звичайних телескопів з дзеркалами, покритими алюмінієм.

Для ще коротших хвиль використовують дзеркала, покриті тонким шаром фтористого магнію, та добре відомі лічильники Гейнера – Мюллера. Осо – бливі труднощі виникають при спостереженнях рентгенівського випромінювання з довжиною хвиль від 0,01нм до 1нм. Для ще коротших хвиль використовують дзеркала, покриті тонким шаром фтористого магнію, та добре відомі лічильники Гейнера – Мюллера. Осо – бливі труднощі виникають при спостереженнях рентгенівського випромінювання з довжиною хвиль від 0,01нм до 1нм.

Сучасні методи полірування та шліфування матеріалів не дозволять виготовити дзеркало з такою високою точністю. Однак виявляється, що при падінні і відбиванні променя під дуже малим кутом до дзеркала вимоги до точності його виготовлення значно послаблюються. Сучасні методи полірування та шліфування матеріалів не дозволять виготовити дзеркало з такою високою точністю. Однак виявляється, що при падінні і відбиванні променя під дуже малим кутом до дзеркала вимоги до точності його виготовлення значно послаблюються.

Такий телескоп є поєднанням двох дзеркал – параплоїда обертання і гіперболоїда обертання, відбивні поверхні яких покриті шаром хрому і нікелю. Такий телескоп є поєднанням двох дзеркал – параплоїда обертання і гіперболоїда обертання, відбивні поверхні яких покриті шаром хрому і нікелю.

Промінь відбивається від першого дзеркала під кутом лише 1градус до відбивної поверхні, потрапляє на друге дзеркало, а після цього – у фокальну площину, де й будується зображення, скажімо, Сонця. Промінь відбивається від першого дзеркала під кутом лише 1градус до відбивної поверхні, потрапляє на друге дзеркало, а після цього – у фокальну площину, де й будується зображення, скажімо, Сонця.

Усі ж інші промені, що йдуть ближче до головної осі дзеркала, затримуються діафрагмою(непрозорим екраном). Усі ж інші промені, що йдуть ближче до головної осі дзеркала, затримуються діафрагмою(непрозорим екраном). В гамма – діапазоні пристроєм для реєстрації квантів слугують детектори В гамма – діапазоні пристроєм для реєстрації квантів слугують детектори (з лат. – той, що виявляє). (з лат. – той, що виявляє).

Цікаво знати… Знімок галактики NGC 1097 Знімок галактики NGC 1097 Інфрачервоний телескоп Spitzer сфотографував незвичайну галактику з "оком" в центрі. Знімок був днями оприлюднений американським космічним агентством NASA. Інфрачервоний телескоп Spitzer сфотографував незвичайну галактику з "оком" в центрі. Знімок був днями оприлюднений американським космічним агентством NASA. На фотографії добре видно яскраве світло, що виникає в результаті падіння речовини на чорну діру в центрі галактики NGC Маса цієї чорної діри оцінюється астрономами в сто мільйонів мас Сонця - що в сотню разів більше маси аналогічного об'єкту в центрі нашої Галактики. На фотографії добре видно яскраве світло, що виникає в результаті падіння речовини на чорну діру в центрі галактики NGC Маса цієї чорної діри оцінюється астрономами в сто мільйонів мас Сонця - що в сотню разів більше маси аналогічного об'єкту в центрі нашої Галактики. Приток речовини до центральної області NGC 1097 сприяє процесу формування нових зірок - і їх світло відбивається від хмар пороши і газу (червоні області на знімку). Приток речовини до центральної області NGC 1097 сприяє процесу формування нових зірок - і їх світло відбивається від хмар пороши і газу (червоні області на знімку). Блакитна пляма, помітна в лівій частині знімка між рукавами галактики, - інша, більш віддалена галактика. Оскільки зображення отримане в інфрачервоному діапазоні, то кольори його умовні: червоний відповідає тепловому випромінюванню від найменш, а синій - від найбільш нагрітих об'єктів. Блакитна пляма, помітна в лівій частині знімка між рукавами галактики, - інша, більш віддалена галактика. Оскільки зображення отримане в інфрачервоному діапазоні, то кольори його умовні: червоний відповідає тепловому випромінюванню від найменш, а синій - від найбільш нагрітих об'єктів.

Астрономи сфотографували найбільшу космічну аварію Астрономи сфотографували найбільшу космічну аварію Галактики зіткнулися зі швидкістю 3 млн км на годину Галактики зіткнулися зі швидкістю 3 млн км на годину Астрономи сфотографували велике галактичне зіткнення, в якому брали участь чотири скупчення. Астрономи сфотографували велике галактичне зіткнення, в якому брали участь чотири скупчення. Дані зображення є результатом композиції декількох фотографій у псевдокольорах, зроблених в різних діапазонах електромагнітного випромінювання. Дані зображення є результатом композиції декількох фотографій у псевдокольорах, зроблених в різних діапазонах електромагнітного випромінювання. У зборі фотографій для створення зображення брало участь декілька телескопів. Так, в оптичному діапазоні зіткнення галактик спостерігалося за допомогою розташованого на Гавайських островах CFHT. Рентгенівське випромінювання реєструвалося за допомогою орбітальної обсерваторії Сhandra. У зборі фотографій для створення зображення брало участь декілька телескопів. Так, в оптичному діапазоні зіткнення галактик спостерігалося за допомогою розташованого на Гавайських островах CFHT. Рентгенівське випромінювання реєструвалося за допомогою орбітальної обсерваторії Сhandra. На фото зображені галактики NGC 7317, NGC 7318a, NGC 7318b і NGC Окрім цього на задньому фоні є галактика NGC 7320, яка не входить до даної групи і в зіткненні участі не брала. Скупчення галактик розташовується на відстані 280 мільйонів світлових років від Землі. На фото зображені галактики NGC 7317, NGC 7318a, NGC 7318b і NGC Окрім цього на задньому фоні є галактика NGC 7320, яка не входить до даної групи і в зіткненні участі не брала. Скупчення галактик розташовується на відстані 280 мільйонів світлових років від Землі. NGC 7318b проходить через останні три галактики зі швидкістю близько 3 мільйонів кілометрів на годину. NGC 7318b проходить через останні три галактики зі швидкістю близько 3 мільйонів кілометрів на годину.

Це рух породжує в міжзоряному середовищі ударні хвилі. В результаті газ і пил, що наповнюють галактики, світяться в рентгенівському діапазоні. Рентгенівське випромінювання представлене на ілюстрації синім кольором. Це рух породжує в міжзоряному середовищі ударні хвилі. В результаті газ і пил, що наповнюють галактики, світяться в рентгенівському діапазоні. Рентгенівське випромінювання представлене на ілюстрації синім кольором. Дослідники передбачають, що, принаймні, за частину рентгенівського випромінювання несуть відповідальність подвійні системи, які повинні були утворитися в місцях зіткнень у великій кількості. У деяких з цих систем один з компаньйонів - нейтронна зірка, яка краде матерію в свого рентгенівському діапазоні. Дослідники передбачають, що, принаймні, за частину рентгенівського випромінювання несуть відповідальність подвійні системи, які повинні були утворитися в місцях зіткнень у великій кількості. У деяких з цих систем один з компаньйонів - нейтронна зірка, яка краде матерію в свого рентгенівському діапазоні. Зіткнення галактик є досить звичайною справою. Так, "всього" два мільярди років тому Чумацький Шлях зіткнувся з одним зі своїх сусідів. А зовсім нещодавно астрономам вдалося зареєструвати масштабне зіткнення. На відстані приблизно 5,4 мільярда світлових років від Землі телескопи зареєстрували "аварію", в яку потрапили не окремі галактики, а їх скупчення. Зіткнення галактик є досить звичайною справою. Так, "всього" два мільярди років тому Чумацький Шлях зіткнувся з одним зі своїх сусідів. А зовсім нещодавно астрономам вдалося зареєструвати масштабне зіткнення. На відстані приблизно 5,4 мільярда світлових років від Землі телескопи зареєстрували "аварію", в яку потрапили не окремі галактики, а їх скупчення.

Астрофізики відкрили порушення закону Ньютона в Сонячній системі Астрофізики відкрили порушення закону Ньютона в Сонячній системі Ізраїльський учений Мордехай Мільгром запропонував скоректувати другий закон Ньютона за підсумками спостережень за обертанням галактик. Ізраїльський учений Мордехай Мільгром запропонував скоректувати другий закон Ньютона за підсумками спостережень за обертанням галактик. Він заявив, що підтвердження його теорії можна виявити і при вимірюваннях руху планет в Сонячній системі. Стаття, де викладені ці дані, розміщена в електронній бібліотеці Корнеллського університету США. Він заявив, що підтвердження його теорії можна виявити і при вимірюваннях руху планет в Сонячній системі. Стаття, де викладені ці дані, розміщена в електронній бібліотеці Корнеллського університету США. Другий закон Ньютона, F=ma, вважається одним з наріжних каменів сучасної фізики. Проте з початку 1980-х років астрономи, спостерігаючи за рухом зірок в спіральних галактиках, виявили, що вони не підкоряються цьому закону. Теорія передбачала, що під час видалення від центру галактики швидкість зірок повинна зменшуватися, проте цього не відбувається. Другий закон Ньютона, F=ma, вважається одним з наріжних каменів сучасної фізики. Проте з початку 1980-х років астрономи, спостерігаючи за рухом зірок в спіральних галактиках, виявили, що вони не підкоряються цьому закону. Теорія передбачала, що під час видалення від центру галактики швидкість зірок повинна зменшуватися, проте цього не відбувається. Щоб пояснити це явище, астрономи розробили гіпотезу існування недоступної прямому спостереженню "темної матерії", чия гравітація "прискорює" зірки. Зараз ця теорія, згідно з якою темна матерія становить до 90% маси Всесвіту, вважається загальновизнаною, і вчені ведуть активні пошуки темної матерії. Щоб пояснити це явище, астрономи розробили гіпотезу існування недоступної прямому спостереженню "темної матерії", чия гравітація "прискорює" зірки. Зараз ця теорія, згідно з якою темна матерія становить до 90% маси Всесвіту, вважається загальновизнаною, і вчені ведуть активні пошуки темної матерії.

Проте деякі дослідники пішли іншим шляхом і запропонували альтернативну гіпотезу. На їхню думку, справа в недостатній точності самого ньютонівського закону. Проте деякі дослідники пішли іншим шляхом і запропонували альтернативну гіпотезу. На їхню думку, справа в недостатній точності самого ньютонівського закону. Теорію MOND (модифікованої ньютонівської динаміки) в 1980-і роки і почав розвивати ізраїльський учений Мордехай Мільгром з Центру астрофізики Інституту імені Вейцмана. Теорію MOND (модифікованої ньютонівської динаміки) в 1980-і роки і почав розвивати ізраїльський учений Мордехай Мільгром з Центру астрофізики Інституту імені Вейцмана. У своїй новій статті Мільгром повідомляє, що йому вдалося вирахувати ефект, який підтверджує модифіковану ньютонівську динаміку навіть при спостереженнях за рухом планет Сонячної системи і космічних апаратів або подвійних пульсарів. У своїй новій статті Мільгром повідомляє, що йому вдалося вирахувати ефект, який підтверджує модифіковану ньютонівську динаміку навіть при спостереженнях за рухом планет Сонячної системи і космічних апаратів або подвійних пульсарів. Передбачений ним ефект - сила, яка відштовхує об'єкти в просторі вище або нижче за площину Сонячної системи і в той же час притягає ті, які лежать в цій площині. Передбачений ним ефект - сила, яка відштовхує об'єкти в просторі вище або нижче за площину Сонячної системи і в той же час притягає ті, які лежать в цій площині. Вчений зазначає, що величина ефекту перебуває на межі чутливості сучасної наглядової техніки, проте його вивчення дозволить або виміряти ефект, або уточнити теоретичні моделі. Вчений зазначає, що величина ефекту перебуває на межі чутливості сучасної наглядової техніки, проте його вивчення дозволить або виміряти ефект, або уточнити теоретичні моделі.

Вчені відкрили океан під поверхнею супутника Сатурна Вчені відкрили океан під поверхнею супутника Сатурна Зонд Cassini, мандрівний в системі Сатурна з 2005 року, виявив свідоцтва існування рідкої води, а, можливо, і цілого океану під крижаною поверхнею однією з його місяців - Енцелада. Зонд Cassini, мандрівний в системі Сатурна з 2005 року, виявив свідоцтва існування рідкої води, а, можливо, і цілого океану під крижаною поверхнею однією з його місяців - Енцелада. Це дає надію на існування життя, вважають дослідники. Енцелад - одне з небагатьох тіл Сонячної системи, де зараз спостерігаються активні тектонічні процеси. Поряд з південним полюсом цього невеликого супутника (його діаметр близько 500 кілометрів) знаходяться чотири паралельних 100-кілометрових тектонічних розлому, звідки з надзвуковою швидкістю викидаються струмені пари і частки льоду, що відлітають на тисячі кілометрів в космос. Це дає надію на існування життя, вважають дослідники. Енцелад - одне з небагатьох тіл Сонячної системи, де зараз спостерігаються активні тектонічні процеси. Поряд з південним полюсом цього невеликого супутника (його діаметр близько 500 кілометрів) знаходяться чотири паралельних 100-кілометрових тектонічних розлому, звідки з надзвуковою швидкістю викидаються струмені пари і частки льоду, що відлітають на тисячі кілометрів в космос. Пара та крига, що викидаються, Енцеладом є одним з джерел формування самого зовнішнього кільця Сатурна - кільця "E". Франк Постберг з університету Гейдельберга і його колеги вивчили дані про склад часток цього кільця, отримані за допомогою аналізатора космічного пилу (CDA) на борту Cassini. Пара та крига, що викидаються, Енцеладом є одним з джерел формування самого зовнішнього кільця Сатурна - кільця "E". Франк Постберг з університету Гейдельберга і його колеги вивчили дані про склад часток цього кільця, отримані за допомогою аналізатора космічного пилу (CDA) на борту Cassini. "Ми повідомляємо про виявлення в кільці "E" часток, багатих солями натрію (0,5% - 2% мас), що можливо лише в тому випадку, якщо струмені виходять з резервуару з рідкою водою", - пишуть учені. Дані про склад кільця "E" були отримані Cassini безпосередньо в той момент, коли апарат пролітав крізь нього. Більшість "спійманих" часток складалися з водяного льоду, близько 6% з них виявилися "солоними" - в їх склад входило близько 1,5% суміші хлориду натрію (тобто звичайній куховарської солі), а також вуглекислого і двовуглекислого натрію (харчової соди). "Ми повідомляємо про виявлення в кільці "E" часток, багатих солями натрію (0,5% - 2% мас), що можливо лише в тому випадку, якщо струмені виходять з резервуару з рідкою водою", - пишуть учені. Дані про склад кільця "E" були отримані Cassini безпосередньо в той момент, коли апарат пролітав крізь нього. Більшість "спійманих" часток складалися з водяного льоду, близько 6% з них виявилися "солоними" - в їх склад входило близько 1,5% суміші хлориду натрію (тобто звичайній куховарської солі), а також вуглекислого і двовуглекислого натрію (харчової соди).

Вчені показали чорну діру зсередини Вчені показали чорну діру зсередини Двоє учених побудували модель, що зображує, як виглядає простір для спостерігача, що впав в сферично симетричну чорну діру. Двоє учених побудували модель, що зображує, як виглядає простір для спостерігача, що впав в сферично симетричну чорну діру. Чорними дірами називають області в просторі, гравітаційне тяжіння яких настільки велике, що ні речовина, ні випромінювання не можуть покинути їх. Вважається, що в космосі чорні діри можуть утворюватися при колапсі масивних зірок. Кордон області, за яку не виходить світло, отримав назву горизонту подій. Чорними дірами називають області в просторі, гравітаційне тяжіння яких настільки велике, що ні речовина, ні випромінювання не можуть покинути їх. Вважається, що в космосі чорні діри можуть утворюватися при колапсі масивних зірок. Кордон області, за яку не виходить світло, отримав назву горизонту подій. Усередині чорних дір порушуються класичні закони фізики. Проте, деякі розрахунки того, як можуть розвиватися події усередині чорної діри, провести можна. Автори даної роботи уявили, наприклад, що при погляді в горизонтальній площині спостерігач побачить, що випромінювання зміщене в синю область спектру, а при погляді у вертикальній площині відмітить зсув в червону область. Усередині чорних дір порушуються класичні закони фізики. Проте, деякі розрахунки того, як можуть розвиватися події усередині чорної діри, провести можна. Автори даної роботи уявили, наприклад, що при погляді в горизонтальній площині спостерігач побачить, що випромінювання зміщене в синю область спектру, а при погляді у вертикальній площині відмітить зсув в червону область. Можливості перевірити ці висновки на практиці у вчених не буде - спостерігача розірве на частини гравітаційна дія ще до того, як він встигне щось побачити. Учені проводили всі підрахунки для простої сферично симетричної чорної діри, радіус якої дорівнює радіусу Шварцшильда. Можливості перевірити ці висновки на практиці у вчених не буде - спостерігача розірве на частини гравітаційна дія ще до того, як він встигне щось побачити. Учені проводили всі підрахунки для простої сферично симетричної чорної діри, радіус якої дорівнює радіусу Шварцшильда.

Чорні діри, що утворюються при колапсі зірок, володіють складнішими характеристиками. Проте, як відзначають автори, з часом вони стають усе більш схожими на прості чорні діри. Чорні діри, що утворюються при колапсі зірок, володіють складнішими характеристиками. Проте, як відзначають автори, з часом вони стають усе більш схожими на прості чорні діри. Робота учених носить не лише розважальний характер. Теоретичні дослідження "на кордоні" класичної фізики можуть допомогти у виявленні нових закономірностей і принципів. Робота учених носить не лише розважальний характер. Теоретичні дослідження "на кордоні" класичної фізики можуть допомогти у виявленні нових закономірностей і принципів.