Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу. 2.1 Визначення поняття методу, методики, принципів та основних елементів економічного аналізу. 2.2 Система показників в економічному аналізі 2.3 Основні категорії економічного аналізу.

2.1 Визначення поняття методу, методики, принципів, прийомів та основних елементів економічного аналізу

шляхи, способи і засоби пізнання дійсності; сукупність органічно взаємозалежних принципів та прийомів дослідження процесів, явищ у природі й суспільстві. У широкому значенні під методом розуміють

Метод (грецьк.) – шлях дослідження, теорія, вчення. Метод економічного аналізу являє собою системне, комплексне вивчення, вимірювання та узагальнення впливу окремих факторів на результати діяльності підприємства шляхом оброблення системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації спеціальними прийомами з метою підвищення ефективності цієї діяльності. Метод економічного аналізу – це спосіб пізнання і дослідження економічних явищ, що відбуваються на підприємстві, в організації, об'єднанні, галузі. Метод економічного аналізу – це сукупність способів вивчення господарської діяльності суб'єктів шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку досліджуваних показників, розчленовування їх на складові частини і порівняння, виміри розміру впливу на досліджувані показники як окремих складових частин, так і сукупності їх у єдності і взаємному зв'язку.

Особливості методу економічного аналізу діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ; використання системи показників, що з усіх боків характеризують економічну та соціальну діяльність підприємства; дослідження причин зміни показників, виявлення і встановлення взаємозв'язків між ними за допомогою різних прийомів.

Елементи методу економічного аналізу виявлення й уявлення взаємозв'язку досліджуваного явища; розчленовування (деталізація); порівняння; визначення розміру впливу чинників (елімінування); узагальнення.

При фінансово-економічному аналізі переважно застосовується дедуктивний метод: спочатку вивчаються узагальнюючі показники господарської і фінансової діяльності підприємства (рентабельність, оборотність оборотних коштів та ін.), а потім вони деталізуються, розчленовуються.

У техніко-економічному аналізі більше поширення дістав метод індукції, тобто спочатку вивчаються хід господарських операцій і показники, що їх відображають, стосовно робочих місць, виробничих процесів та ланок (ступінь інтенсивного й екстенсивного використання устаткування, його технічний стан, ступінь застосування матеріальних ресурсів, трудомісткість робіт, пропускна здатність виробничих ланок тощо), а потім аналізуються узагальнюючі показники господарської діяльності підприємства шляхом синтезу.

Методика економічного аналізу – це сукупність спеціальних прийомів вивчення соціально-економічної інформації. Вона включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективне застосування методу.

Прийоми, застосовувані в економічному аналізі, умовно розподіляють на такі групи:

Традиційні способи і прийоми: порівняння, середні й відносні величини, перерахунок показників, балансовий метод, групування, табличний метод, графічний метод тощо;

Способи детермінованого факторного аналізу: прийоми елімінування (ланцюгові підстановки, індексний метод, абсолютні та відносні різниці), інтегральний метод, пропорційне ділення тощо;

Способи стохастичного факторного аналізу: кореляційний аналіз, метод, що дозволяє встановити залежність між декількома випадковими величинами, дисперсійний аналіз (являє собою статистичний метод аналізу результатів, які залежать від якісних ознак ) і компонентний аналіз (один з основних методів факторного аналізу), сучасний багатомірний факторний аналіз (статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник);

Способи оптимізації показників: методи математичного програмування, економіко-математичні методи; теорія масового обслуговування, теорія ігор, матричні методи тощо.

Порівняння це метод, що застосовується при зіставленні показників, (порівняння фактичної величини з плановою, з нормою, з показниками попередніх періодів, з досягненнями передових господарств, із середніми даними) з метою: визначення оцінки ступеня виконання плану; контролю за витратами та впровадження ресурсозберігаючих технологій; для визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів; для пошуку резервів підвищення власного виробництва; вибору найбільш оптимального варіанту управлінських рішень; визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств тієї ж галузі. Метод порівняння можна застосовувати лише в тому випадку, коли показники, що аналізуються, є порівняльними.

Групування це метод, який полягає в тому, що окремі показники поділяються на однорідні групи за однаковими ознаками, що полегшує установити закономірності розвитку економічних процесів, які відбуваються на підприємствах. Цей метод використовується для розрахунку наявності напряму і формування зв'язку між різними показниками; для вивчення взаємозв'язку між явищами, які згруповані за будь-якою ознакою.

Метод відносних і середніх величин це метод, що використовується для характеристики виконання плану і вивчення динаміки показників, процесів і явищ при аналізі підприємства та його структурних підрозділів... Під час аналізу обчислюються проценти, коефіцієнти, індекси, середні величини: середня гармонійна, середня арифметична, середня квадратична середня хронологічна, середньозважена.

Балансовий метод це метод, який використовується для зіставлення двох величин, що при правильній організації роботи повинні дорівнювати один одному. Балансовий метод полягає у взаємному балансуванні результатів. При застосуванні даного методу спостерігається жорсткий взаємозв'язок між окремими елементами даної сукупності. Цим методом можна розрахувати розмір останнього фактора, якщо вже відомі вплив усіх інших факторів (крім нього) і загальна сума результативного показника. Балансовий метод набув поширення в бухгалтерському обліку і економічному аналізі.

Метод елімінування це метод, що дозволяє розрахувати вплив окремих факторів на приріст (зниження) результативних показників.

Метод елімінування складається з чотирьох прийомів: Прийом абсолютних різниць полягає у тому, що розраховується зміна абсолютного значення фактора через відхилення його фактичної величини від планової. Прийом відносних різниць це прийом, що дозволяє розрахувати вплив факторів і базується на обчисленні процентів виконання плану всіх показників. Вплив кожного фактора дорівнює добутку планового значення результативного показника та різниці у процентах. Прийом перерахунку показників використовується для досягнення співставлення показників за обсягом, структурою, якістю. Цей прийом забезпечує базу для порівняння. Він дає змогу під час порівняння фактичних показників зі скоригованими плановими правильно оцінити досягнення підприємства і його структурних підрозділів. При цьому виключаються фактори, що не залежать від підприємства. Прийом ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною його величиною з метою розрахунку впливу факторів, а також порівняння результатів, послідовно одержуваних при кожній такій заміні.

Графічний метод застосовується для наочності, але не для глибокого аналізу. Можна виконати у вигляді діаграми, схеми, графічних зображень, гістограм тощо. Вони допомагають дізнатися про закономірності, які виражають числову інформацію. На графіку більш виразно проявляються тенденції і зв'язки показників, що вивчаються. Графічне зображення має велике ілюстративне значення, оскільки відображає внутрішню будову об'єкта, який вивчається, послідовність технологічних операцій, взаємозв'язок між результативними і факторними показниками.

Метод пайової участі це метод, що полягає у визначенні частки кожного показника в підсумковому показнику. Дозволяє розрахувати вплив окремо взятої частки на загальні показники діяльності підприємств.

Аналітичний метод за допомогою якого фінансово- господарська діяльність умовно поділяється на більш прості складові частини, а потім вивчається їх кількісний і якісний боки, а також їхній взаємозв'язок.

Метод деталізації. Аналізований показник розділяється на що складаються по визначених ознаках. Використовується як для загального показника, так і для окремих доданків.

Метод визначення середнього розміру - застосовується при вивченні масових, якісно однорідних явищ, для одержання узагальненої характеристики аналізованих показників. Види середніх: - середньоарифметична проста - середньоарифметична зважена - середньохронологічна - середньогеометрична - середньогармонійна

2.2 Система показників в економічному аналізі

Показники, застосовувані в економічному аналізі, класифікуються за такими ознаками:

за властивостями явищ та процесів, що відображаються – кількісні, якісні й обємні. До кількісних показників належать, наприклад, обсяг випуску продукції, товарообігу, кількість працівників і т.д. Якісні показники представляють істотні особливості й властивості досліджуваних об'єктів (як-от: продуктивність праці, собівартість виробу, фондовіддача, рентабельність тощо);

абсолютні і відносні. абсолютні показники виражаються у вартісних, натуральних та трудових вимірниках (грн., кг, м, шт., люд.-дн. і т.д.), відносні – у відсотках, індексах, коефіцієнтах;

узагальнюючі та часткові. Часткові показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Узагальнюючі – застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ;

результативні; факторні;

загальні; специфічні.

При формуванні системи показників необхідно дотримуватися ряду вимог: у систему повинні входити декілька часткових показників та один узагальнюючий; системі має бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно- цільовому управлінні економікою і будувати «дерево цілей» економічного й соціального розвитку підприємств; необхідна достатня кількість показників; усі показники повинні бути адекватними (тобто реально відбивати процеси і явища, що відбуваються), динамічними, порівняльними та якісно однорідними, забезпечувати однозначне розуміння досліджуваних явищ і процесів тощо.

2.3 Основні категорії економічного аналізу.

Під фактором розуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Факторний аналіз являє собою методику комплексного та системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Типи факторного аналізу: Детермінований (функціональний) та стохастичний (кореляційний). Прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний) аналіз. Однорівневий та багаторівневий аналіз. Статичний (вивчення показників на відповідну дату) і динамічний (дослідження причинно- наслідкових звязків у динаміці). Ретроспективний та перспективний.

Головні завдання факторного аналізу: вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі; класифікація та систематизація факторів з метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства; визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма або зворотна, прямолінійна або криволінійна; моделювання взаємозвязків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне); найголовніший методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника; практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації.

Основні типи факторів у економічному аналізі: з/п ПараметрТипКоментар 1За ступенем впливу на результати роботи підприємства - основні ( що мають вирішальний вплив на результативний показник) та - другорядні У першу чергу варто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути й основним, і другорядним 2За місцем виникнення - внутрішні; - зовнішні фактори Тобто ті, що відповідно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства 3За часом впливу- постійні; - тимчасові. Постійні впливають безперервно протягом усього досліджуваного періоду, вплив тимчасових факторів виявляється періодично, в певний момент часу 4За характером впливу -інтенсивні; - екстенсивні Інтенсивні характеризують ступінь зусилля, напруженість праці в процесі виробництва – за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання всіх ресурсів тощо. Екстенсивні пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів.

5За охопленням дією - загальні - специфічні Загальні властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази тощо. Специфічні діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін. 6За характером дії - об'єктивні, - суб'єктивні Перші не залежать від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.). Другі залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій: ефективність використання ресурсів тощо. 7За способом визначення - прямі - розрахункові Вплив прямих вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів. Дія розрахункових визначається за допомогою спеціальних розрахунків. 8За властивостями явищ та процесів, що відображаються кількісні фактори якісні Кількісні фактори виражають кількісну визначеність явищ. Якісні визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів 9За своїм складомскладні (комплексні) та прості (елементні) фактори 10За ієрархієюфактори першого рівня фактори другого рівня і т.д. Фактори першого рівня безпосередньо впливають на результативний показник