ПІДТРИМКА ВЯЗНИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ Дмитро ЯГУНОВ Семінар з презентації дослідження з оцінки ризиків cкоєння повторних злочинів червня 2012 року

Трансформація концепції пробації та моделі служби пробації у ХХ-ХХІ столітті деякі нотатки для врахування при розбудові української моделі пробації

Від місіонерства до морального наставництва Американська модель пробації Д. Огастес (1841) Релігійно-місіонерський супровід дрібних злочинців, що вчиняли злочини на підґрунті зловживання алкоголем Вікторіанська епоха Занепокоєння моральною деградацією нового робітничого класу, тому саме призначення місіонерів при поліцейських судах стало головним напрямком «врятування пяниць»

Формалізація пробаційної діяльності На початку XX ст. служба пробації відійшла від своєї релігійно-місіонерської основи у напрямку її перетворення на публічну службу системи кримінальної юстиції Поява відповідних спеціалістів – офіцерами пробації, які, на відміну від їх попередників, виконували свої функції на професійній оплачуваній основі

Пробаційна діяльність стала базуватися на ідеях соціальної роботи з правопорушниками Probation of Offenders Act 1907 Probation of Offenders Act 1907 to advise, assist, and befriend «Пенально-соціальний комплекс» (Д.Гарланд)

Від морального наставництва до медичної реабілітації морального наставництва та соціальної роботитерапевтичного супроводу 1920-ті: від морального наставництва та соціальної роботи до терапевтичного супроводу з яскраво вираженим біо- медико-терапевничним «забарвленням» Офіцер пробації вже не розглядався як вихователь певних моральних якостей Перетворення на клінічного психолога

Від морального наставництва до медичної реабілітації (ІІ) У більшості західних джерел сам процес впливу на злочинця визначався як «treatment», що дослівно перекладається як «лікування» У наукових працях та емпіричних дослідженнях зарубіжних вчених цей період було визначено як «діагностичний період пробації» або «перехід від теологічного до психіатричного дискурсу»

Від медичної реабілітації до ресоціалізації медичної» реабілітаціїсоціального включення злочинців 1960-ті роки: служби пробації (як й інші виправні агенції) перейшли від медичної» реабілітації до соціального включення злочинців за допомогою створення широкої мережі соціальних служб для правопорушників (ресоціалізації) ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ СОЦІАЛЬНЕ ВКЛЮЧЕННЯ за допомогою створення широкої мережі соціальних служб для злочинців

Від медичної реабілітації до ресоціалізації У цей період пробація мала суто індивідуалізоване обличчя злочинцевінеорганізації роботи Увага концентрувалася здебільшого на злочинцеві, а не на організації роботи з ним Зниження важливості досудових доповідей

Сумніви щодо реабілітаційного потенціалу пробації Ідея пробації за своєю суттю виявилася дуже привабливою, але водночас такою, що надзвичайно важко реалізується на практиці «Intensive Matched Probation and After-Care Treatment» the IMPACT Study Рівень рецидивізму у контрольних справах, де правопорушники отримували набагато більше соціального та психологічного супроводу, виявився ненабагато нижчим у порівнянні із загальною масою справ

Сумніви щодо реабілітаційного потенціалу пробації Пробація мала успіх переважно у випадку її застосування до людей з певними соціальними або психологічними проблемами або до осіб, які перебувають у стресових ситуаціях, тобто до тих, кого ні в якому разі не можна вважати злочинцями у дійсному розуміння цього слова За визначенням відомого британського дослідника П.Рейнера, ці обставини вплинули на подальші висновки щодо обмежених можливостей впливати на «закоренілих» злочинців завдяки співпраці між офіцером пробації та правопорушником, заснованій на традиційній максимальній довірі (relation-based counselling)

Ніщо не працює: криза реабілітаційного ідеалу Р. Мартінсон (1971) «Ніщо не працює» (Nothing Works) рр. 231 виправна програма Висновки стосувалися не тільки вязниці, але й служби пробації та служби пароля

1)якщо програми, спрямовані на повернення злочинця до суспільства за допомогою освіти і професійного навчання, працюють, то емпіричних доказів цього успіху дуже мало 2)індивідуальна та групова терапія не допомагає знизити рецидивізм 3)цілком можливо, що пенітенціарні програми є результативними, проте інституційне середовище не дає змоги продемонструвати це

4)медичні програми не є результативними 5)використання менш або більш тривалих строків покарання або переведення засуджених в установи з більш або менш суворим режимом не створює умов для зниження рецидиву 6)якщо умови пенітенціарного середовища так негативно впливають на успіх ресоціалізації, то краще було б ресоціалізовувати злочинців в умовах вільного суспільства. Але й тут ми не можемо знайти доказів успіху ресоціалізації. Це також стосується діяльності служб пробації та пароля

Ніщо не працює … Крім Мартінсона, низка інших американських й британських дослідників наголосила у своїх статтях на неспроможності запобігти рецидивізмові шляхом проведення реабілітаційних програм різних типів (Д.Глейзер, Р.Худ, Ф.Адлер, Д.Ліптон, Д.Уілкс) У подальшому появилися інші публікації, яки значно помякшували цей удар по реабілітації Зазначалося, що раціональний та індивідуалізований підхід до потреб злочинця є передумовою успіху ресоціалізаційного впливу

Бібліотерапія для циніків» (Хендрю, Росс) Мартінсон: «Деякі виправні програми суттєво впливають на рецидивізм» «Деякі Речі Працюють, Щодо Певних Людей, Інколи» Теорія та практика пенітенціарного управління дійшли висновку, що в умовах, коли виправний менеджмент розглядається у негативному світлі, ми заохочуємо систему виправних установ до бездіяльності. Розглядаючи злочинця як такого, що не піддається реабілітаційним зусиллям, ми залишаємо його наодинці і звільняємося від відповідальності

Посткризовий період: пошук альтернатив увязненню Зміна пріоритетів: на центральному місці вже не особа злочинця, а тяжкість вчиненого злочину. Саме цей період характеризується надзвичайно важливим моментом, який має бути проаналізований українськими вченими, юристами та політиками у дискусіях щодо розбудови концептуальних засад національної моделі пробації. Варто нагадати, що із самого свого початку пробація розглядалася як НЕ-покарання, проте в кінці 1970-х рр. вона почала аналізуватися як повноцінне покарання, яке можна у певних випадках використовувати як альтернативу позбавленню волі з метою покращити «ринкову вартість» системи покарань та зменшити кількість увязнених. Період «пошуку альтернатив увязненню»

Метод поводження зі злочинцями та впливу на них через організацію соціального супроводу Вид покарання та інструмент зменшення вязничної популяції Місіонерство Лікування Моральне наставництво

Посткризовий період: пошук альтернатив увязненню Внаслідок цих революційних та еволюційних змін західна пенологія перейшла від мегаоптимізму до надпесимізму щодо можливостей виправляти злочинців У подальшому крок було зроблено до максимально реалістичної оцінки виправних програм, що базувалася на мета-аналізі та ретельному висвітленні методології проведення досліджень Реабілітаційний ідеал, який упродовж тривалого часу служив ідеологічним підґрунтям та наповненням будь- якого виправного впливу, опинився у стані перманентної кризи з огляду на свій потенціал

«Ресоціалізація» versus «управління та економія коштів» 1980-ті рр.: підвищення вимог щодо фінансової підзвітності та фінансові обмеження у сфері соціальної роботи «Три Е» (economy, efficiency, effectiveness) Концептуальні засади соціальної роботи з правопорушниками почали трансформуватися під впливом нового менеджеріалізму Використання методів, що використовуються у бізнесі, при наданні соціальних послуг з правопорушниками Пробація як сфера соціальної роботи поступилася пробації як альянсу скептицизму й прагматизму

«Ресоціалізація» versus «управління та економія коштів» Поряд з суто ідеологічними моментами, на філософію ресоціалізації обрушилася хвиля фінансових обмежень «Якщо ми не можемо нічого вдіяти зі злочинцем, то ми повинні роботи це як можна дешевше» (Мартінсон)

Професійно-терапевтична етика Пунітивний менеджеріалізм

Вплив на людей Вплив на процес

Модель офіцера пробації «терапевтичний агент» Модель офіцера пробації «брокер людських ресурсів»

«Ресоціалізація» versus «управління та економія коштів» У 1980-х роках відома формула «advice, assist and befriend» була піддана гострій критиці аж до закликів усунути її з практичної діяльності Домінування нової пост-реабілітаційної, системоорієнтованої пробації було закріплено в опублікованому 1984 року британським Home Office Переліку національних цілей та пріоритетів для служб пробації Англії та Уельсу Внаслідок усіх цих трансформаційних процесів у площині пробаційної діяльності було встановлено культ формальних показників, що призвело до посилення пунітивної складової цієї діяльності, та, відповідно, послаблення складової соціальної

«Ресоціалізація» versus «менеджмент та економія коштів» (ІІ) Консервативний уряд Тетчер ( ) продемонстрував ліберальну ворожість до соціальної держави та соціальних працівників, нерідко зображуючи їх як само-зацікавлених, витратних й нерезультативних акторів (П.Рейнер) «Вязниці працюють …» (Майкл Говард, 1993) Це гасло і сьогодні залишається головною стратегією у боротьбі зі злочинністю у багатьох сучасних державах, не зважаючи на декларації щодо доцільності й необхідності максимального використання альтернативних покарань

«Ресоціалізація» versus «менеджмент та економія коштів» (ІІІ) Ідея «заощаджувати гроші платників податків» стало чи не найголовнішим фактором, на що почали орієнтуватися політичні діячі при формування засад пенітенціарної політики Замість того, щоб використовувати надзвичайно витратне увязнення, політики та посадовці з різних органів влади почали використовувати «дешевшу» пробацію, що було переважно обумовлено аж ніяк не філантропічними міркуваннями, а пенальною кризою та переповненням пенітенціарних установ. Свідченням цього є той факт, що у США, наприклад, пробація дедалі більше застосовується до осіб, що вчинили тяжкі злочини, у той час як із самого початку вона застосовувалася лише до «дрібних» злочинців

«Ресоціалізація» versus «контроль» 1990 рр.: наступ на професійну автономію офіцерів пробації та намагання змінити орієнтири діяльності служби пробації: від реабілітації злочинця до контролю над ним Національні стандарти здійснення нагляду за злочинцем в умовах вільного суспільства (1992, 1995) безпосередньо сприяли централізації діяльності служби пробації та депрофесіоналізації офіцерів пробації в контексті їх перетворення з соціальних працівників на бюрократів Досудові доповіді почали служити інструментом оцінки потреб не злочинця, а судді, що ним було винесено «адекватний» вирок

«Ресоціалізація» versus «контроль» Атаку на реабілітаційний ідеал та «соціальне відлуння» традиційної формули advise, assist and befriend було продовжено за допомогою Зеленої Книги Home Office «Посилюючи покарання у громаді» (1995) Пробація – це «занадто мяка альтернатива» У тому ж році Секретар внутрішніх справ М. Говард у своїй промові на Національній конференції пробації зробив особливий наголос на неприпустимості знака рівняння між «покаранням у громаді» та «соціальною роботою з правопорушниками» Хвиля пунітивних настроїв зачепила навіть назву служби пробації

«Ресоціалізація» versus «ізоляція та безпека» Історія альтернативних покарань віддзеркалює два фактори: 1) спрямованість системи покарань як цілісного явища; 2) ідеї про функціональну спрямованість органів системи кримінальної юстиції Друга половина ХХ століття продемонструвала, наскільки змінилися уявлення суспільства у західних країнах щодо функцій органів кримінальної юстиції та сутності кримінального покарання, коли пробація зробила вимушений крок від «соціальної роботи в громаді» до «покарання в громаді» та «оцінки ризику правопорушень»

«Ресоціалізація» versus «ізоляція та безпека» Щоб пояснити цей крок, варто вказати на важливі трансформаційні процеси, що повязані із змінами у системах кримінальних покарань зарубіжних країнах Кримінальне право сучасних країн характеризується переходом від сукупності покарань як певної кількості санкцій, перерахованих у певній послідовності до комплексної системи заходів реагування на злочини, характеристика яких аж ніяк не може бути надана за допомогою лише поняття «покарання»

система ПОКАРАНЬ система ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ, ОБМЕЖЕНЬ, УМОВ, ЗОБОВЯЗАНЬ

«Ресоціалізація» versus «ізоляція та безпека» Варто згадати дискусії вітчизняних науковців, які дискутують, чи є пробація покаранням, але, як нам здається, це питання може взагалі залишитися без відповіді через зазначені вище причини Сьогодні можна говорити про доцільність більш складної та комплексної системи реагування на вчинені злочини, що вже закріплено у законодавстві багатьох зарубіжних держав, і водночас – про доцільність перегляду вітчизняної системи покарань У свою чергу ми використовуємо термін «система реагування» на вчинені злочини через те, що вживання поняття «система покарань» буде значно звужувати проблематику Цей перехід є, на нашу думку, показником того, що «виконання покарань» поступово заміняється «менеджментом у галузі виконання покарань»

Висновки Ресоціалізація як філософське й ідеологічне підґрунтя роботи із засудженими зазнала суттєвих, а іноді, здається, і нищівних ударів у ХХ – ХХІ ст. Нове тисячоліття принесло до сфери виконання покарань максимальне послаблення віри в ресоціалізацію та максимальне зростання кількості вязничних транснаціональних корпорацій з максимізацією прибутків останніх Більш пунітивна «інєкція» та використання методів нового менеджеріалізму в сфері пробації значною мірою змінило сутність цієї концепції

Висновки Офіцер пробації перестав бути соціальним працівником і перетворився на менеджера ризиків та коштів з метою захисту безпеки суспільства В нових умовах пробація залишилася без чіткої та природної для неї функції В цих умовах пробація від «управління людьми» перейшла до «управління ресурсами», що і обумовлює увагу до особливостей ідеологічно- філософського обґрунтування майбутнього пробації в Україні

Традиційні цілі пробаційної діяльності на сучасному етапі потребують реконцептуалізації у світлі колапсу реабілітаційної парадигми Традиційні цілі пробаційної діяльності на сучасному етапі потребують реконцептуалізації у світлі колапсу реабілітаційної парадигми Е. Боттомс, В. Маквільямс

Релігійний місіонер Релігійний місіонер Вихователь моральних якостей у злочинців Вихователь моральних якостей у злочинців Соціальний працівник Соціальний працівник Клінічний психолог Клінічний психолог Соціальний працівник (ІІ) Соціальний працівник (ІІ) Менеджер ресурсів Менеджер ресурсів Менеджер ресурсів та ризиків Менеджер ресурсів та ризиків Оцінювач ризиків Оцінювач ризиків Я ку саме модель потрібно взяти на озброєння? Я ку саме модель потрібно взяти на озброєння? К им має бути офіцер пробації в Україні? К им має бути офіцер пробації в Україні?

ВІТЧИЗНЯНА МОДЕЛЬ Начебто (?!) проглядаються елементи моделі офіцер пробації – соціальний працівник Начебто (?!) проглядаються елементи моделі офіцер пробації – соціальний працівник Принаймні, ми постійно говоримопробація, маючи на увазі соціальну роботу або гуманізацію кримінального законодавства Принаймні, ми постійно говоримопробація, маючи на увазі соціальну роботу або гуманізацію кримінального законодавства

РЕАБІЛІТАЦІЯ ЯК МЕТА ПОКАРАННЯ Соціальна необхідність? Реальність? Міф? Цинізм? Більш виважений підхід до обгрунтування пробаційної діяльності

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА УВАГУ