О.М.Рудіна, проректор з наукової роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

Проблема правової культури (суспільства, особи, держави, окремих категорій громадян), незважаючи на деяку активізацію досліджень у цій галузі, залишається недостатньо розробленою у юридичній науці. Досі немає чіткості у понятійній характеристиці правової культури особи і суспільства, в її структурі, щодо співвідношення різних елементів, а також пов'язаній з нею категорії - правосвідомості людини і громадянина. Подальшого дослідження потребує також визначення місця правової культури у системі соціокультури, пошук шляхів і засобів її формування

До часів незалежності України у визначенні поняття правової культури увага акцентувалась на суб'єктивно-психологічних характеристиках: знання особою законодавства, усвідомлення змісту і спрямованості законів та підзаконних актів, формування поваги до них, почуття законності та справедливості. Це неповною мірою узгоджувалось із світовою теорією культури - фундаментом правової культури як суспільства, так і кожної людини зокрема.

У х роках з'явився ряд цікавих праць правового, філософського, соціологічного характеру, у яких розглядався надто широкий спектр проблем правової культури суспільства, особи. Це дало змогу аналізувати правову культуру комплексно у більш широкому плані. Основу цього аналізу складає таке розуміння правової культури, відповідно з яким право інтерпретується як важлива соціально- культурна цінність, невід'ємний елемент правової культури суспільства, що інтерналізується особою.

Жодне суспільство не може існувати без взаємодії своїх громадян одне з одним, з соціальними осередками, з самим суспільством. У процесі взаємодії перебувають зіткнення інтересів, мотивів, волі учасників соціального спілкування. На певному етапі суспільно-історичного розвитку на перший план виступає право як один із ефективних засобів координації взаємодії, регулювання діяльності державних органів, громадських організацій, представників різних прошарків суспільства. Правова форма регулювання, правова культура, норми і цінності права - це елементи соціо- нормативної культури суспільства.

право здійснює безпосереднє регулювання відносин людей не тільки (і не стільки) завдяки його ідеологічній функції, а й через категорії прав, свобод та обов'язків. Останні являють собою зафіксовані у нормах права людини взірці поведінки, у відповідності з якими людина зіставляє свої дії або вчинки та оцінює їх. Це дає змогу визначити правову культуру суспільства як суцільне явище, що складається з трьох елементів: права, правовідносин, прав та обов'язків як змісту правовідносин; правосвідомості, завдяки якій правова культура "потрапляє" до свідомості людини або соціальної групи; законності, правопорядку.

Елементом, який безпосередньо впливає на правову культуру окремої людини, і в той же час є одним із важливих критеріїв правової культури є правосвідомість. Сам термін "правосвідомість" свідчить про зв'язок права зі свідомістю. Це дійсно так. Правосвідомість - система знань, уявлень, поглядів і почуттів стосовно чинних або бажаних правових норм, а також діяльності, пов'язаної з правом. Тобто правосвідомість - це право у тому вигляді, як воно відбивається у свідомості людини, це специфічна форма суспільної свідомості, система понять, переконань, поглядів, уявлень, почуттів та дій з приводу чинного або бажаного права.

За своєю структурою правова культура - складне і різноманітне явище, її можна представити у вигляді піраміди, основа якої спрямована догори. На верхньому щаблі знаходиться загальна (духовна) культура. Це фундамент всіх її видів і різновидів.

Право - частка соціальної культури, яка визначає один з її видів - правову культуру. Правова культура тісно пов'язана із загальною культурою народу, базується на її началах, служить відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури - політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес. їх об'єднує спільність завдання - утворення морально-правового клімату у суспільстві, який гарантував би особі реальну свободу поведінки у поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечував би її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, тобто поставив би людину у центр економічних, соціальних, політичних, культурних процесів.

Тісна взаємодія та взаємозв'язок виявляються між правовою і моральною культурою. Оцінка правових явищ, що здійснюється правосвідомістю, є не тільки правовою, але й моральною їх оцінкою, визначенням їх відповідності моралі суспільства.

У свою чергу, правова культура має зворотний вплив на моральну культуру. Вона слугує необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина. Знання та розуміння сутності та соціального призначення правових явищ - права, правосуддя, законності, правової відповідальності, стійка впевненість в необхідності точного дотримання норм права сприяє укріпленню у свідомості людини основних принципів і категорій моралі.

Правова культура суспільства - різновид загальної культури, що являє собою систему цінностей, які досягнуті людством у галузі права і відносяться до правової реальності даного суспільства. Система цінностей - активність суб'єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, удосконалена законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в галузі права, що знаходяться у реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні співпадає з поняттям "правова система".

Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культури суспільства може бути представлена наступним чином: культура правосвідомості - високий рівень правосвідомості, що включає оцінку закону з позиції справедливості, прав людини; культура правової поведінки - правова активність громадян, що виражається у правомірній поведінці; культура юридичної практики - ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовчих, правоохоронних органів.

Інноваційний процес повязується в сучасних філософсько-соціологічних дослідженнях із механізмами переводу нововведень із сфери безпосереднього досвіду у сферу досвіду суспільно- історичного Такий перехід може здійснюватися в різноманітних формах, однією з яких можна вважати трансляцію нововведень у систему культурних норм та взірців, що будуть відтворюватися в процесі опанування їх новими поколіннями людей

Процес виховання акумулює в умовах переходу від індустріального до інформаційного суспільства глобальні інновації – утвердження нових цінностей та формування на їх основі ціннісних орієнтацій молоді, які сприятимуть у ситуації загострення глобальних проблем сучасності інтеграції молодих громадян України до світової спільноти та відповідатимуть оновленій соціокультурній ситуації в Україні ХХІ століття

Цінності виступають рушійною силою розвитку найважливіших філософських ідей, які у свою чергу виступають методологічним ґрунтом у вихованні молоді

За словами М. Лосського – відомого російського філософа початку ХХ століття – все життя рухається любовю до цінностей

Теоретики індустріального суспільства – Сен- Симон, Спенсер, Дюркгейм, Парсонс, Арон, Майерс та ін. – визначили як детермінанти соціально-економічного розвитку техніку та машинне виробництво, національну систему економіки з вільною торгівлею та спільний ринок, працю та капітал, рівність можливостей та розширення громадянських прав, демократизацію суспільно-політичного життя, які в свою чергу призвели до зміни ієрархії суспільних цінностей та цінностей особистості

Американський економіст Ф. Машлуп утвердив поняття інформаційного суспільства, яке в сучасній філософії та інших соціальних науках розвивається як концепція нового соціального порядку, що суттєво відрізняється за своїми характеристиками від попереднього, адже його основним ресурсом визначається інформація

Японський учений Є. Масуда в книзі Информационное общество как постиндустриальное общество (1983) осмислює еволюцію соціуму, якої не минути, і визначає, що нове суспільство потенційно буде мати можливість досягнути ідеальної форми суспільних відносин на основі інноваційних компютерних технологій та оновлених цінностей: цінності часу, вільної спільноти, демократії участі

На початку ХХІ ст. утверджується думка про те, що ціннісне ставлення являє собою єдність субєктивного та обєктивного Термін цінність вживається в позитивному, негативному та нульовому значенні відповідно до логіки оцінок, оскільки визначення цінності відбувається шляхом співвіднесення обєкта з певним зразком (ідеалом, еталоном, нормою), а також за допомогою встановлення міри відповідності цьому зразку

Зразки ціннісного ставлення формуються в тій чи іншій культурі та засвоюються субєктом у процесі його виховання та соціалізації

Соціалізація - складний і багатосторонній процес суспільного формування і розвитку особи, що відбувається під впливом соціального середовища і цілеспрямованої виховної діяльності суспільства Це – процес операційного володіння набором програм діяльності та поведінки, характерних для тієї чи іншої культурної традиції, а також процес інтеріоризації індивідом знань, цінностей і норм, які її відображають

Суттєвими для організації виховання молоді в умовах оновленого українського суспільства можна вважати такі положення: цінність ототожнюється з новою ідеєю, яка виступає як індивідуальний або соціальний орієнтир; цінність сприймається як поширений субєктивний образ або уявлення; цінність синонімізується з культурно-історичними стандартами; цінність асоціюється з типом гідної поведінки, з конкретним життєвим стилем

Людина переміщується, наче в мушлі, – зазначає вчений М. Шелер, – яка утворена кожного разу особливою субординацією цінностей і ціннісних якостей. Цю мушлю вона кругом носить із собою, і їй не позбавитися від неї, як би швидко вона не бігла. Через вікна цієї мушлі вона сприймає світ і саму себе

Ціннісні відношення людини визначають її емоційно-психологічний стан, задоволеність і наповненість життя, його сенс, а система цінностей і сформовані на її основі ціннісні орієнтації регулюють поведінку й діяльність, визначають мотиваційно-споживацьку сферу, спрямованість особистості, готовність керуватися цими цінностями в професійній діяльності, в громадському та сімейному житті тощо

Формування інтересів і ціннісних орієнтацій особистості відбувається під впливом багатьох факторів: соціальних цінностей суспільства, школи, сімї, найближчого оточення Інтерес виступає як вибрана спрямованість соціальної потреби й переломлюється в системі установок, мотивів, орієнтацій особистості

Оскільки ціннісні орієнтації індивіда є результатом тривалого впливу сімї, школи, іншого навчального закладу, трудового колективу, засобів масової інформації та дружніх контактів тощо, то вони показують ступінь включеності особистості в суспільство, визначення суспільно значущих цінностей та спрямованість її інтересів

Ціннісні орієнтації виступають як одна з основних характеристик особистості, висвітлюють активність людини, прагнення до самовдосконалення, рівень її досягнень, сподівань, тобто всі стосунки особистості з оточуючим світом значною мірою залежать від того, яким цінностям вона віддає перевагу, наприклад:

як ставиться до самої себе, тобто чи є власне Я цінністю; чи цінує вона іншу особистість; чи є ціннісним її ставлення до держави, громадянином якої вона зараз є; до природи, що її оточує; до власної сімї; до професії, яка сприятиме успіху в житті тощо

Задача освіти полягає в тому, щоб допомогти особистості, яка вчиться, здійснити свідомий вибір суспільних цінностей і сформувати на основі їх стійку, непротирічну індивідуальну систему орієнтацій, здатну забезпечити саморегуляцію й мотивацію її поведінки й діяльності Високий рівень сформованості ціннісних орієнтацій дозволяє людині вибірково ставитися до явищ і предметів оточуючого світу, адекватно сприймати й оцінювати їхню субєктивну й обєктивну значимість, тобто орієнтуватися у світі матеріальної і духовної культури людства, рідної держави, власної родини

Освіта забезпечує трансляцію нововведень у систему культурних норм та взірців суспільства, які відтворюються в процесі опанування їх молоддю відповідно до сформованих ціннісних орієнтацій