ПРЕЗЕНТАЦІЯ навчальної дисципліни Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім.О.Майнової Досвід впровадження інноваційних технологій навчання 2011
В методичній розробці представлено матеріал для вивчення дисципліни Астрономія студентами загальноосвітнього відділення. Матеріали можуть бути використані викладачами, керівниками гуртків вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Автор: Руднєва Світлана Миколаївна, викладач вищої категорії, викладач - методист
Мета дисципліни Г оловною метою вивчення астрономії є формування загальнокультурної компетентності, наукового світогляду та основ системи знань про методи й результати вивчення законів руху, фізичної природи, еволюції небесних тіл та Всесвіту в цілому. В икладання астрономії на базовому рівні ставить за мету дати учням основи знань з усіх напрямків астрономії, приділивши головну увагу висвітленню тих понять, які є загальнокультурним надбанням і необхідні людині у повсякденному житті. О сновні завдання вивчення астрономії за даною програмою ґрунтуються на вимогах Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти і зводяться до того, що випускники загальноосвітніх навчальних закладів мають: знати лічбу часу й календарі, орієнтуватися на місцевості за допомогою небесних світил, вміти пояснювати явища добового й річного руху небесних тіл; розуміти причини сонячних і місячних затемнень, появи комет і метеорів, знати будову Сонячної системи; знати, які небесні тіла складають Всесвіт і чим вони відрізняються (планети, планетні системи, зорі, скупчення зір, галактики, скупчення галактик), знати в загальних рисах про походження Сонячної системи та Всесвіту; знати, якими засобами ведуться астрономічні дослідження з поверхні Землі та за межами земної атмосфери; розрізняти астрономію й астрологію ; розуміти, що астрологія є реліктом історії розвитку цивілізації і її принципи науково не обґрунтовані.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Тема 1. Предмет астрономії. Її розвиток і значення в житті суспільства. Короткий огляд обєктів дослідження в астрономії.
Астрономія досліджує всі небесні обєкти. Вона вивчає мало не кожну властивість Всесвіту через повний електромагнітний спектр: від зірок, планет і комет до найбільших космологічних структур і явищ. Йде дослідження всього того, що було, всього того, що є, та всього іншого, що коли-небудь буде: від впливів найменших атомів і до появи Всесвіту в найбільших масштабах. ESA/NASA/Hubble
Астрономія є найстарішою із природничих наук, датування якої йде до античності. Її початки в стародавніх цивілізаціях мають місце в релігійному, міфологічному та астрологічному застосуваннях. Антична астрономія вміщувала спостереження звичних схем рухів видимих небесних об'єктів, а особливо Сонця, Місяця, зірок, та спостереження планет неозброєним оком. Зміна положення Сонця уздовж горизонту або вигляд зоряного неба, що змінюється протягом року, використовувалися для створення землеробських та ритуальних календарів
Жодному з гігантських споруджень стародавності не приділялося стільки уваги, як знаменитому й загадковому Стоунхенджу. Він по справедливості може бути названий одним з перших пам'ятників людської думки. У Середні століття вважалося, що Стоунхендж (від древньоангл. Stan Hangues - "Висячі Камені") спорудив король кельтського плем'я бриттів на згадку про бій із саксами. По переказі, його побудував за одну ніч головний чарівник бриттів Мерлин. Але це всього лише міф.
Розквіт месопотамской астрономії доводиться на I тисячоріччя до н.е. В 612 р. до н.е. столиця Ассирії (Ниневия) була зруйнована військами медийцев і вавилонян. Пізніше серед руїн палацу останнього ассірійського царя Ашшурбанипала археологи знайшли безліч глиняних "книг" ассірійських жерців-астрономів. У них підводять підсумки всьому попередньому розвитку астрономії. Крім каталогу сузір'їв і зірок і списку дат їхніх ранкових сходів тут є список "сузір'їв на шляху Місяця", що включав 18 сузір'їв, - прообраз сучасного зодіаку. Месопотамія була покрита мережею храмів, де проводилися астрономічні спостереження. Із середини VIII в. до н.е. астрономи почали фіксувати дати місячних затьмарень, що спостерігалися, в особливих списках. Саме знання моментів древніх затьмарень дозволило Гиппарху, Птолемею й Копернику з великою точністю обчислити довжину року.
Аристарх (біля гг. - III ст. до н.е.) народився на острові Самос. Учитель Аристарха належав до школи Аристотеля. Аристарх спробував визначити відстань до небесних тіл за допомогою спостережень. Спочатку Аристарх визначив у скільки разів Сонце далі Місяця, а потім зрівняв Сонце й Місяць із Землею. За допомогою досить хитромудрих міркувань він довів, що Місяць менше Землі в 3 рази (а Сонце більше Землі в 6 разів). Головним у роботі Аристарха був не результат, а сам факт виконання, що довів, що мир небесних тіл може бути пізнаний за допомогою вимірів і розрахунків. Аристарх догадався, що велике Сонце не може обертатися навколо маленької Землі. Навколо Землі обертається тільки Місяць. Сонце є центр всесвіту. Довкола нього звертаються всі планети. Ця теорія одержала назву геліоцентричної.геліоцентрич
Досягнення месопотамської астрономії стали надбанням учених античного миру й зіграли важливу роль в історії цієї науки. Місячна теорія Гіпарха, наприклад, базувалася на вавилонських даних. Гіпарх народився в місті Нікеї, у Малій Азії. Більшу частину життя ( р. до н.е.), провів на острові Родос в Егейському морі. Там він побудував обсерваторію. Гіпарх займався систематичними спостереженнями небесних світил. Він першим увів географічну сітку координат з меридіанів і паралелей, що дозволяла визначити широту й довготу місця на Землі так само, як до того астрономи визначали зоряні координати (відмінювання й пряме сходження) на уявлюваній небесній сфері.
1, 2 - кутові інструменти, які використовував Гіпарх для виміру небесних координат. Поперечний ціпок на астрономічному ціпку (1) установлювали так, щоб промені від двох світил, проходячи через візирні отвори на планці, попадали у візирний отвір на ціпку й в око спостерігача. Вертикальне коло (2) використовувався для виміру висоти світила над обрієм. 3 - Геометрична схема місячного затьмарення, що використовував Гіпарх для оцінки відстаней Земля - Сонце й Земля - Місяць. Він виміряв кутові розміри Сонця 2a і земної тіні 2b. Користуючись геометричною схемою, Гіпарх знайшов, що відстань до Місяця дорівнює приблизно 60 земним радіусам.
Ціль спостережень Коперника - поліпшення розрахункових схем. Учений прочитав багато книг відомих філософів і вирішив довести до кінця геліоцентричну теорію. У геліоцентричній системі Коперника вперше з'явилася можливість розрахувати реальні пропорції Сонячної системи, користуючись радіусом земної орбіти як астрономічною одиницею. Книга Коперника "Про обертання небесних сфер" містить опису астрономічних приладів, а так само новий, більше точний, чим у Птолемея, каталог нерухливих зірок. У ній розбирається видимий рух Сонця, Місяця й планет. Але ця система виявилася ненабагато точніше птолемеївскої. Зробити її точної вдалося тільки Кеплеру й Ньютонові. Микола Коперник ( ) - видатний польський астроном XVI в, якому вдалося переконати людей у тім, що вони живуть не в надійному й нерухливому центрі миру, а живуть на одній із планет, що звертаються навколо Сонця.
Йоган Кеплер ( ) германський астроном, один із творців сучасної астрономії й фізики. В 1600 р. Кеплер приїхав у Прагу й став помічником знаменитого датського астронома Тихо Браге. Кеплер бачив недоліки всіх існуючих систем. Почасти тому він і прийшов до Браги, щоб на його матеріалі побудувати нову теорію, принципи якої Кеплер уже намацав. Після смерті Тихо Бразі Кеплер одержав титул першого математика імператора.Тихо Браге Кеплер намагався знайти математичні закони геометрій Сонячної системи. Він підсумував свої міркування про числові й геометричні співвідношення, що панують у світі, у книзі "Гармонія Миру". Вона дала астрономії третій закон Кеплера: "Квадрати зоряних періодів обертання планет ставляться як кубу більших півосей їхніх орбіт".
Ілюстрація закону площ. При русі навколо Сонця (S) планета (P) не має постійну швидкість. Поблизу крапки перигелію швидкість максимальна, поблизу афелію - мінімальна. Внаслідок цього, а також того, що Сонце перебуває в одному з фокусів еліптичної орбіти, фігура, утворена радіус-векторами SP1, SP2 і інша орбіти P1P2 і фігура, утворена радіус- векторами SP3, SP4 і дугою P3P4, будуть мати однакові площі. Схема, використана Кеплером для вивчення орбіти Землі. У початковий момент Сонце, Земля й Марс перебувають на одній прямій. Через період обігу Марса навколо Сонця Земля займе положення 2, а Марс повернеться у вихідне положення 1. Зі спостережень Тихо Бразі (датського астронома XVI століття) Кеплер знайшов кути і і зміг визначити відстань між Сонцем і Землею в положенні 2 в одиницях відстані Марса від Сонця.
Галілео Галілей ( ). З дитинства Галілео Галілей багато вчився, а в 1589 р. він одержав посаду професора математики в Пізанському університеті, де він читав лекції по геометрії, філософії природи й астрономії. Там же, у Пізі, він відкрив майстерню, де виготовлялися різні механізми й прилади, у тому числі винайдені їм самим. В 1623 р. ученого визнали винним у порушення церковних заборон, тому останні роки життя Галілей провів під строгим наглядом інквізиції. Найбільшим із всіх чудес представляється те, що я відкрив чотири нові планети й спостерігав властиві їм власні рухи й розходження в їхніх рухах відносно один одного й щодо руху інших зірок. Ці нові планети рухаються навколо іншої дуже великої зірки так само, як Венера, і Меркурій, і, можливо, інші відомі планети рухаються навколо Сонця. Через 340 років Римський Тато Іоанн Павло II думав про будову Вселеної так само, як і Галилей. Він визнав переслідування Галилея несправедливими й зняв обвинувачення з великого вченого
Ісак Ньютон ( ) Головні роки життя Ньютона пройшли в стінах коледжу Святий Трійці Кембриджського університету. Він любив самітність і терпіти не міг наукових суперечок, тому Ньютон усіляко уникав публікацій. А міркувати й писати він любив. У своїй самоті цей тихий, мовчун зробив переворот у відносинах людини й природи, у нашім світорозумінні. Він створив мову класичної науки, на якому вона думає й говорить уже три століття. За р. Ньютон зробив три своїх головних відкриття: метод флексій і квадратур (диференціальне й інтегральне вирахування), пояснення природи світла й закон всесвітнього тяжіння. Усе почалося з оптики: Ньютон почав заново обмірковувати систему миру Декарта, у якій природа оптичних явищ і тяжіння та сама. Але вихри Декарта не співпадали із законами Кеплера, з рухом комет. "Реальну філософію" Рене Декарта не вдалося підтвердити математично.Декарта
26 травня 1761 р. європейські астрономи, прилинули до своїх телескопів. Вони вдивлялися в тремтячий край Сонця, на якому з мінути на мінуту повинен був з'явитися диск планети Венери. Ішла одна з перших міжнародних акцій - спостереження за проходженням Венери по диску Сонця. Завдяки своєму астрофізичному погляду вчений зробив відкриття: "Венера оточена знатної атмосферою". Це відкриття - одне з яскравіших в XVIII в. Ломоносов хотів відразу розвити його далі. Він готовив нові засоби спостереження. За своєю схемою він виготовив телескоп-рефлектор з похилим головним дзеркалом без додаткового й, випробувавши його дійшов висновку, що "винахід відбувся в дію з бажаним успіхом". Рівно 200 років через послу зоряного року Ломоносова, в 1961 р., до Венери пішла Радянська космічна станція - найперша у світі. Радіоастрономія й космонавтика XX століття розкрили таємниці Венери. Все життя Ломоносову не була далека астрономія. І родом він був з Холмогор - села, у якому за покоління до нього була заснована перша російська обсерваторія, і кутомірним поморським приладом умів користуватися. Але зоряна година для Ломоносова-Астронома наступив в 50 років. Михайло Ломоносов
Астрономічні дослідження сьогодні Сьогодні це робиться через комбінацію багатьох дисциплін та галузей, котрі використовують багато різних підходів: Наземні телескопи. Космічні обсерваторії. Робототехнічні дослідження. Теоретичні обчислення і моделювання. Астрономи вивчають Всесвіт не тільки, щоб сприяти нашому подальшому розумінню Космосу, але й також, щоб просувати інші галузі науки та технологій. ESO
Астрономія складається із низки дисциплін у складі: Сонячна астрономія: Дослідження нашої зорі - Сонця. Небесна механіка: Вивчення тіл в нашій Сонячній Системі, а також планет на орбітах навколо інших зірок. Зоряна астрономія: Вивчення зірок і зоряної еволюції. Галактична астрономія: Вивчення нашого Чумацького Шляху та його еволюції. Позагалактична астрономія: Вивчення об'єктів поза межами нашого Чумацького Шляху. Космологія: Вивчення Всесвіту, як такого. NASA/JPL NASASpitzer
І деякі міждисциплінарні дослідження: Астробіологія: Вивчення виникнення і еволюції біологічних систем у Всесвіті. Археоастрономія: Вивчення стародавньої та традиційної астрономій в їх культурному контексті, використання археологічних і антропологічних свідоцтв. Астрохімія: Вивчення хімічного складу об'єктів в Космосі. CAE Landesmuseums für Vorgeschichte
Тема 2. Основи практичної астрономії
Зодіакальні Сузіря
O E W Na Z N S К Q А L h Z Визначення положення світила на небі
Z Вісь Світу Земний екватор Широта обсерваторії Напрям на полюс світу Горизонтальні координати
Z S O Na Площина екватора Екватор Горизонт Екваторіальні координати
Z SN O Na K Q Зіркова паралель Круг сходження Полярна відстань Сходження Круг сходжень
N Na Z S Небесне явище Опорна зірка Опорна зірка в екваторіальних координатах
N Na Z S Небесне явище Опорна зірка Опорна зірка в екваторіальних координатах
Р Р/Р/ Екліптика Екватор Екліптична система координат
Р Р/Р/ Екліптика Екватор Горизонт Точка весняного рівнодення Екваторіальна система координат ІІ типу
Р О Небесне явище Q X K Точка весняного рівнодення Звязок горизонтальних координат з екваторіальними
Затемнення Місяця
Затемнення Сонця
Тема 3. Методи та засоби астрономічних досліджень
Телескоп ГалілеяТелескоп Ньютона
Монокуляр Дзеркальний телескоп Планетарій
Сучасні телескопи.
Космічні обсерваторії. "Хаббл" IRAS
"Гранат" Рентгенівські обсерваторії. ASCA
Гама обсерваторії. NEAO Комптоновська обсерваторія
Наземний гамма-телескоп Кримської Астрофізичної Обсерваторії ГТ-48
22-метровий радіотелескоп КРАО - РТ-22
2.6 - метровий дзеркальний телескоп ім. акад. Г.А.Шайна
Тема 4. Сонячна система
МонокулярДзеркальний телескопПланетарій
Море Дощів Океан Бур Море Вологості Море Пізнання Море Хмар Море Ясності Море Криз Море Спокою Море Нектару Море Достатку Кратер Коперник Кратер Тихо
Тема 5. Сонце – найближча зоря
Внутрішня будова Сонця Ядро Зона променистої рівноваги Конвективна зона
Будова Сонця. Середня густина сонячної речовини ρ 1400 кг/м³. Це значення близьке до густини води та в тисячу раз більше густини повітря біля поверхні Землі. Однак у зовнішніх шарах Сонця густина в мільйони разів менша, а в центрі у 100 раз більша за середню. Обчислення, які враховують зростання густини й температури до центра, показують, що в центрі Сонця густина становить близько 1,5×105 кг/м³, тиск близько 2×1018 Па, а температура близько К.
Склад фотосфери Водень - 73,46 % Гелій - 24,85 % Кисень - 0,77 % Вуглець - 0,29 % Залізо - 0,16 % Неон - 0,12 % Азот - 0,09 % Кремній - 0,07 % Магній - 0,05 % Сірка - 0,04 %
Основні відомості про Сонце. Сонце центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса приблизно в раз більша за масу Землі та у 750 разів перевищує масу всіх інших планет, разом узятих.
Видимий кутовий діаметр Сонця дещо змінюється через еліптичність орбіти Землі. У середньому він становить близько 32' або 1/107 радіана, тобто діаметр Сонця дорівнює 1/107 а.о., або приблизно км.
Прояви сонячної активності, її вплив на біосферу Землі. У фотосфері, як і в глибших шарах Сонця, температура знижується з віддаленням від центра, змінюючись приблизно від 8000 до 4000 К: зовнішні шари фотосфери охолоджуються внаслідок випромінювання з них у міжпланетний простір.
Тема 6. Зорі. Еволюція зір
Зорі, зміна блиску яких зумовлена процесами, що відбуваються у їх надрах, називають фізичними змінними зорями. Фізичні змінні зорі поділяють на пульсуючі та спалахуючі зорі. Фізичні змінні зорі
Цефеїди Цефеїди – це зорі, протяжні оболонки яких здатні нагромаджувати енергію, що йде з глибин, а потім віддавати її. Зоря періодично стискається, розігріваючись, і розширюється, охолоджуючись
Нові зорі Зорі, блиск яких раптово зростає в тисячі й навіть мільйони разів, називаються новими зорями.
Наднові зорі Зорі, блиск яких зростає на десятки зоряних величин упродовж кількох діб називються надновими. У максимумі блиску світність наднових перевищує сонячну у мільярди разів
Наднові зорі
Пульсари Джоселін Белл і Ентоні Х'юїш у 1967 відкрили пульсюючі джерела радіовипромінювання або просто пульсари. Космічне джерело електромагнітного випромінювання, що реєструється на Землі у вигляді імпульсів - сплесків, які періодично повторюються. Джерелом імпульсів вважається зоря з сильним магнітним полем, яка обертається і має вузькоспрямоване випромінювання.
Пульсари Багато пульсарів спостерігається в залишках спалахів наднових зір Згідно з сучасними теоріями, пульсари – це обєкти, які виникають на заключних етапах еволюції зір
Тема 7. Наша Галактика
Галактики – великі зоряні системи, в яких зірки взаємопов'язані силами гравітації. Існують галактики, що містять трильйони зірок. Наша Галактика, Молочний Шлях, достатньо велика: її маса дорівнює близько 200 х 10 мас Сонця
ГАЛАКТИКИ ЕЛІПТИЧНІ Е СПІРАЛЬНІ S ІРРЕГУЛЯРНІ (НЕПРАВИЛЬНІ) Ir
Наша Галактика належить до галактик проміжного типу Sb. У деяких спіральних галактик у центральній частини є зоряна перекладка – бар. У цьому випадку до їх позначення після літери S додають літеру B.
Велика і Мала Магелланові Хмари втрачають речовину, притягуючись до галактики Молочний Шлях Наша Галактика також захоплює карликову галактику, яка знаходиться на відстані 60 тисяч світлових років. Через сотню мільйонів років зірки цієї карликової галактики стануть зірками галактики Молочний Шлях. Магелланові Хмари теж руйнуються, через те що розташовані неподалік від нашої Галактики. За розрахунками астрономів, в найближчі 10 мільярдів років Молочний Шлях повністю поглине речовину Магелланових Хмар.
Тема 8. Будова і еволюція Всесвіту
Найслабкіші з карликових галактик мають абсолютну зоряну величину М = – 6 Абсолютна зоряна величина галактики у сузір'ї Андромеди складає М = – 20,3. Абсолютна зоряна величина нашої Галактики М = – 19.
Одна з найближчих до нас галактик, спіральна галактика Сомбреро (М 104), має видиму зоряну величину m = + 8. Вона розташована у сузір'ї Діва Добре помітні на знімку темна лінія з пилу і гало із зірок і кульових скупчень і дали назву цій галактиці Сомбреро
Галактика Водовир (М 51), розташована у сузір'ї Гончі Пси, має видиму зоряну величину m =+8,1
Але тільки в двадцятих роках ХХ століття американський астроном Едвін Хаббл, спостерігаючи цефеїди в туманності Андромеди, дійшов висновку, що вона – позагалактичний об'єкт, і довів існування галактик.
Спіральні галактики Спіральні галактики за зовнішнім виглядом нагадують дві складені тарілки або двоякоопуклу лінзу. Вони мають як гало, так і масивний зоряний диск. Центральна частина диску, яка спостерігається у вигляді здуття, називається балджем. Темна смуга вздовж диску - непрозорий шар міжзоряного середовища (міжзоряний пил) Спіральна Sa галактика NGC 4414
Спіральні галактики Позначають спіральні галактики літерою S. Їх розрізняють за ступенем спіральної структури додаванням до символу S літер a, b, c. Sa- спіральна галактика з мало розвиненою спіральною структурою і потужним ядром. Sc – галактика з малим ядром і дуже розвиненими спіральними рукавами Спіральна Sc галактика NGC 1566
Обертання даної галактики відбувається за годинниковою стрілкою. Зовнішній спіральний рукав розкривається у напрямку обертання. Існують свідчення, що це явище виникло через зіткнення даної галактики з меншою галактикою-супутником. Рух спіральних рукавів притаманний переважній більшості спіральних галактик. Галактика NGC Фотографія космічного телескопа Хаббла.
Спіральна галактика NGC 2997
Еліптичні галактики
Сейфертівська галактика Персей А - галактика з активним ядром
Неправильні галактики Неправильна галактика NGC 1313 Мала Магелланова Хмара
Галактика Велика Магелланова Хмара Найближчими до нас і найбільш яскравими на небі є Магелланові Хмари – Велика і Мала. Вони добре спостерігаються у Південній півкулі неозброєним оком як дві туманні хмари, подібно до Молочного Шляху. Світло від Великої Магелланової Хмари лине до нас 170 тисяч років, а від Малої Магелланової Хмари – 200 тисяч років.
У середині XX століття потужні телескопи виявили, що 5–10 % від загальної кількості галактик мають вельми дивний, спотворений вигляд, що ускладнює їх класифікацію за Хабблом Неправильна (іррегулярна) галактика NGC 6872
Взаємодіюча галактика Колесо Іноді галактики, що взаємодіють, оточені гало, яке світиться, або з'єднані зоряною перекладкою. Іноді від галактик на сотні тисяч світлових років відходять довгі хвости. В деяких системах звертає на себе увагу складний характер внутрішнього руху міжзоряного газу
Квазар 3C275 – найяскравіший об'єкт в центрі фотографії На даний час існує гіпотеза, що квазари – ядра далеких галактик на стадії надзвичайно високої активності, коли випромінювання ядер настільки потужне, що затьмарює випромінювання самої галактики. Досі не зрозуміло, як утворюються активні ядра галактик. Чому в одних галактиках основна енергія ядра належить оптичному та інфрачервоному випромінюванню, а в інших (радіогалактиках)– радіовипромінюванню? Чому в окремих галактиках, таких як Молочний Шлях, активність ядра дуже слабка?
Тема 9. Життя у Всесвіті
Земля і Місяць
Вид на Землю, який спостерігали астронавти під час польоту Аполлона 17
Земля з Місяця ( Apollo 11 )
Европа з космосу
Поверхня Землі
Море – вигляд з космосу
Топографічна карта Подібно багатьом планетам Сонячної системи Земля має всілякий ландшафт. На цьому зображенні представлена топографічна карта Землі. Найнижчі області темні зелені, само високий білі - окрім південного полюса, де білий відповідає недоліку даних
Південний полюс
Захід Сонця над Сахарою
Полярне сяйво над нічною Австралією
Північне полярне сяйво з навколоземної орбіти
Ракета СОЮЗ -10 на стартовому майдані «Байконуру»
Старт космічного корабля Союз
Заправка космічного корабля Союз тм 30
Космічний корабель Союз ТМ1 Вже підвезли ракету носій і скоро космічний корабель Союз буде встановлений на старт. В'ячеслав Кравченко і Олександр Хренов
Старт космічного корабля Союз тма 1
Космічний корабель Союз
Запуск ракети-носія ЗЕНІТ
Запуск ракети-носія важкого класу ПРОТОН
Станція 1
Станція 2
Станція 3
Запуск космічних апаратів "Вояджер" в 1977 році
Вояджер-1 "Вояджеру-1" вдалося зробити перший в історії знімок кільця Юпітера
Місяцехід "Місяць-3" "Сервейор" Космічні експедиції по Сонячній системі. Дослідження Місяця.
Дослідження Меркурія й Венери. "Маринер-10" "Венера-9" "Магеллан"
Дослідження Марса і його супутників. "Марс-3" "Вікінг" "Марсохід "
Дослідження Юпітера й Сатурна. "Галілео" "Вояджер"
Висновки Використання інтерактивних методів навчання сприяє розвитку пізнавальної діяльності студентів, розвиває мислення, виховує почуття відповідальності, взаємодопомоги при вивченні як загальноосвітніх, так і спеціальних дисциплін, підвищує загальний професійний рівень студентів, спонукає викладачів до творчої діяльності, дозволяє підвищити ефективність навчального процесу. Застосування інтерактивних форм та методів при проведенні занять дозволить розвязати проблему підготовки конкурентоспроможних на ринку праці фахівців.