Леся Українка Утвердження духовної цінності почуття любові у віршах інтимної лірики.

Любити когось – це сказати: ти не помреш…

Нестор Ґамбарашвілі ( )

Максим Славінський ( ) Лесин знайомий із 1886 року. Разом перекладали Гейне. Згодом – урядовець Центральної Ради, посол Української Народної Республіки в Празі. Арештований чекістами, вмер у тюрмі.

Дивилась я на тебе і в ту мить нестямилась, як руки самохіть для тебе почали вінок сплітати, – була твоя краса, як ті гранати…

Сергій Мержинський ( )

«… Порвалася нескінчена розмова…» [ ] «… Порвалася нескінчена розмова…» [ ] «Дивилась я на тебе і в ту мить…» [ор рр.] «Дивилась я на тебе і в ту мить…» [ор рр.] «Твої листи завжди пахнуть зовялими трояндами…» [ ] «Твої листи завжди пахнуть зовялими трояндами…» [ ] «Все, все покинуть, до тебе полинуть…» [ ] «Все, все покинуть, до тебе полинуть…» [ ] «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» [ ] «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» [ ] «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?» [ ] «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?» [ ] «Я бачила, як ти хиливсь додолу…» [ ] «Я бачила, як ти хиливсь додолу…» [ ] «То, може, станеться і друге диво…» [ ] «То, може, станеться і друге диво…» [ ] «Завжди терновий вінець…» [ ] «Завжди терновий вінець…» [ ] «Одержима» [ ] «Одержима» [ ] Поезії, присвячені С. Мержинському

«Твої листи завжди пахнуть зовялими трояндами…»

Все, все покинуть, до тебе полинуть… Тема: боротьба ліричної героїні зі смертю за життя коханого. смертю за життя коханого. Ідея: зображення готовності ліричної героїні не просто ліричної героїні не просто розділити життєвий фатум розділити життєвий фатум коханого, а й викликати на коханого, а й викликати на двобій смерть. двобій смерть.

J'en ai fait un drame

«Уста говорять: «він навіки згинув!» [ ] «Уста говорять: «він навіки згинув!» [ ] «Ти не хтів мене взять…» [ ] «Ти не хтів мене взять…» [ ] «Квіток, квіток, як можна більше квітів…» [ ] «Квіток, квіток, як можна більше квітів…» [ ] Королівна [ ] Королівна [ ] Калина [ ] Калина [ ] «Мрія далекая, мрія минулая…» [ ] «Мрія далекая, мрія минулая…» [ ] «Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш…» [ ] «Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш…» [ ] 3 березня 1901 року

Уста говорять: «він навіки згинув!» [ ] Тема: втрачене щастя, що пішло за обрій, звідки пішло за обрій, звідки нема вороття. нема вороття. Ідея: ствердження невмирущості невмирущості кохання. кохання.

Климентій Квітка ( ) 1907, 27 липня – обвінчалися у Вознесенській церкві на Деміївці в Києві. Невдовзі виїхали до Грузії, на Квітчине місце служби. Він мав малолітню названу сестру Марусю, нею Леся опікувалась, як власною дитиною.