Походження материків та океанів. Геологічний час. Тема Походження материків та океанів. Геологічний час.

Материки це континенти найбільші масиви суші Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря, а периферійна частина лежить під водою. Материки разом з островами займають 29% суходолу, 149 млн км².

Океани це Світовий океан водний простір земної кулі за межами суходолу. Староруська назва Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно походить від латинської назви oceanus або від аналогічної грецької. Площа поверхні світового океану, до складу якого входять океани і моря, становить близько 71 відсотка поверхні Землі (близько 361 мільйона квадратних кілометрів). Наука, що вивчає океани, називається океанологією.

Геологічне літочислення Геологічна історія нашої планети починається 4 млрд. років назад, коли на поверхні мантії сформувалася земна кора. Тоді й розпочався геологічний етап розвитку Землі.Його поділяють на значні відрізки часу – геологічні ери. Їх тривалість вимірюється від десятків мільйонів до мільярдів років.

Архейська ера (з грецької – давній) тривала від 4 млрд. до 2 млрд. років тому. В цей час Земля почала охолоджуватися, в наслідок чого з первинної атмосфери випадали дощі. Так утворився первинний океан, який вкрив більшу частину планети. Близько 3 млрд. років на мілководді виникли перші мікроорганізми.

Протерозойська ера Кембрійський період з грецької – раннє життя охопила відрізок часу від 2 млрд. до 570 млн. років тому. На Землі виникли перші континенти, які періодично заливалися мілкими морями. В кінці ери в океанах панували водорості та простіші мякотілі тварини, які після себе майже не лишили слідів існування– (трилоболіти, губки, медузи, що плавають над заростями водоростей)

Палеозойська ера Девонський період (з грецької – раннє життя) розпочалася 570 млн. років, а закінчилися 240 млн. років тому. В цей час активно пересуваються материки, і зєднуються у єдиний величезний масив суходолу. Формуються великі гірські системи. Рослини виходять з води на суходіл. Вони насичують повітря киснем. Це згодом дало змогу вийти на суходіл тваринам. В кінці палеозою на материках вже буяли ліси з папоротей, які відмираючи утворили шари камяного вугілля.

Мезозойська ера з грецької – середнє життя тривала від 240 млн. до 67 млн. років тому. В цю еру починаєрозколюватися давній величезний материк на окремі частини.Утворилися нові великі пояси гір. На суходолі панувала суха погода. Тому вологолюбні папороті та земноводні тварини вимерли. Їх місце зайняли посухостійкі хвойні рослини та велетенські динозаври. В кінці ери зявилися перші птахи й звірі.

Кайнозойська ера (з грецької – нове життя) розпочалася 67 млн. років тому і триває нині. Материки набувають сучасних абрисів. Відбувається руйнування старих гір та формуються нові велетенські гірські системи. Кілька разів насуваються льодовики, що призводить до зміні рослинності та тварин. Наша ера – час панування квіткових рослин, птахів та звірів. Кайнозой – ера появи та розвитку людини.

Зробімо висновки… 1.Вивчаючи земну кору, вчені визначають відносний та абсолютний вік гірських порід. Відносний вік показує наскільки одна порода давніша або молодша за іншу. Абсолютний вік визначає скільки тисяч, мільйонів або мільярдів років даній гірській породі. 2.Геологічне літочислення починається з часу утворення земної кори, тобто з 4 млрд. років тому. Вся геологічна історія нашої планети умовно поділяється на пять геологічних ер: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську. 3.Людина виникла в кайнозойську еру, близько 2-2,5 млн. років назад.

Гіпотези щодо походження материків До початку XX ст. панувала теорія фіксизму (з французької – закріплювати), за якою вважали, що земна поверхня впродовж історії свого розвитку не зазнавала істотних змін, тобто материків завжди було шість і вони практично не змінювали свого положення. Ця теорія визнає лише вікові вертикальні рухи окремих ділянок Землі

Пізніше, з розвитком науки і техніки, а також накопиченням значної кількості фактів, стало очевидним, що літосфера здійснює як вертикальні, так і горизонтальні рухи. Так з'явилася теорія мобілізму (з латини – рухомий), яка з кожним роком збільшує кількість аргументів на свою користь. Відповідно з нею материки і океани неодноразово змінювали свої обриси та своє положення на Землі.

Гіпотеза дрейфу материків Її автором є німецький геофізик Альфред Вегенер. У 1912 р. вийшла його книжка «Походження материків і океанів», у якій він, спираючись на подібність абрисів берегової лінії Африки та Південної Америки, робить припущення, що у палеозойську та на початок мезозойської ери, кілька сот мільйонів років тому, на Землі існував єдиний масив суходолу – велетенський материк Пангея (з грецької – вся земля), оточений океаном Панталасса (з грецької – все море).

Потім, в середині мезозойської ери, приблизно 200 млн. років тому, на думку А. Вегенера, Пангея почала розколюватися, як величезна крижина, на дві частини –південну Гондвану та північну Лавразію. Між ними виник океан Тетіс, названий так вченими на честь грецької богині моря.

Ще пізніше, в кінці мезозойської ери, Гондвана почала розколюватися, а її уламки розповзатися в різні боки. Спочатку відокремилися Австралія з Антарктидою, як єдина ділянка суходолу й виник Індійський океан. Згодом, розійшлися Африка й Південна Америка. Так почав формуватися Атлантичний океан.

На початку кайнозойської ери, близько млн. років тому, Антарктида відійшла від Австралії і зайняла своє сучасне положення в районі Південного полюсу. В цей же час Лавразія розділилася на Північну Америку й Євразію. При цьому завершилося остаточне формування Атлантичного океану та виник Північний Льодовитий океан. Так утворилися сучасні материки й океани.

Погляд у майбутнє Літосферні плити продовжують свої переміщення. Тому обриси материків і океанів будуть змінюватися й в майбутньому. Завдяки сучасній техніці, зокрема лазерному вимірюванню та космічним зйомкам, вдалося встановити напрями пересування літосферних плит й скласти спеціальні географічні карти. Виходячи з них вчені вважають, що через 50 млн. років Австралія віддрейфує на північ. Середземне море звузиться і стане протокою. Індійський та Атлантичний океани розширяться. Зявляться й нові океани, проте не зразу вони будуть такими широкими, як сучасні.

Домашнє завдання Допрацювати практичну роботу 7 § опрацювати зміст підручника Записати визначення у графі Запамятайте