Ґендерна демократія: українська реальність у загальносвітовому контексті Автор: доцент кафедри соціально- гуманітарних наук і методики їх викладання ЛОІППО Г.І. КОРОЛЬОВА Ґендерна демократія: українська реальність у загальносвітовому контексті Автор: доцент кафедри соціально- гуманітарних наук і методики їх викладання ЛОІППО Г.І. КОРОЛЬОВА

Актуальність ґендерної проблеми на сучасному етапі: Глибокі суперечності у становищі й статусі статей, що висвітлює історія, досі викликають складнощі їх розвязання на сучасному етапі. Розвиток сучасної нації потребує сформованої ґендерної культури. Ґендерна нерівність в Україні значною мірою ще залишається на периферії політичного діалогу, що корінним чином підриває ефективність політичних стратегій у загальному розвитку суспільства. Глибокі суперечності у становищі й статусі статей, що висвітлює історія, досі викликають складнощі їх розвязання на сучасному етапі. Розвиток сучасної нації потребує сформованої ґендерної культури. Ґендерна нерівність в Україні значною мірою ще залишається на периферії політичного діалогу, що корінним чином підриває ефективність політичних стратегій у загальному розвитку суспільства.

Мета дослідження Здійснити порівняльний аналіз дотримання рівності (нерівності) статей у політичній сфері на національному рівні та у світовій спільноті. Від уваги українського суспільства, яке перебуває на переломному етапі своєї історії, до формування ґендерного консенсусу значною мірою залежатимуть не лише успіхи демократизації країни, а й економічного реформування і взагалі майбутній цивілізаційний поступ країни. Здійснити порівняльний аналіз дотримання рівності (нерівності) статей у політичній сфері на національному рівні та у світовій спільноті. Від уваги українського суспільства, яке перебуває на переломному етапі своєї історії, до формування ґендерного консенсусу значною мірою залежатимуть не лише успіхи демократизації країни, а й економічного реформування і взагалі майбутній цивілізаційний поступ країни.

«Загальна декларація прав людини» (1948 р.); Жіночий Фонд Розвитку ООН (ЮНІФЕМ) (1976 р. ); «Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок» (1979 р.) Ці документи містили й політичні підходи до вирішення ґендерних аспектів – надання жінкам виборчих прав та можливості брати участь у державному управлінні. Проте ООН потрібно було докласти значних зусиль, аби добитися певних зрушень. «Загальна декларація прав людини» (1948 р.); Жіночий Фонд Розвитку ООН (ЮНІФЕМ) (1976 р. ); «Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок» (1979 р.) Ці документи містили й політичні підходи до вирішення ґендерних аспектів – надання жінкам виборчих прав та можливості брати участь у державному управлінні. Проте ООН потрібно було докласти значних зусиль, аби добитися певних зрушень. Перші спроби узгодження міжнародних стандартів щодо питань ґендерного паритету були здійсненні після закінчення Другої світової війни

Боротьба за визнання виборчих прав жінок почалася з 1788 р., а досягла позитивного результату лише в 1995 р., коли цим питанням почала опікуватись ОБСЄ. 1-ою країною, де апріорі визнали виборче право жінок – США (Конституція 1788 р.). Однак офіційно американки здобули це право за законом р; Одними з перших країн, що надали виборчі права жінкам - Австралія (1893 р.) й Нова Зеландія (1902 р.); Остання європейська країна, яка зрівняла на політичній арені права жінок та чоловіків – Ліхтенштейн (1984 р.); Надання виборчих прав жінкам відображає рівень економічного, політичного й соціального розвитку країни. Проте цей факт не завжди підтверджувався через занадто міцні державотворчі традиції чи авторитарно-консервативне управління процесами суспільного розвитку вкорінених еліт. Швеції знадобилося 486 років для того, щоб до парламенту (1435 р.) було обрано жінку; Польщі (1593 р.) знадобилося 326 років. 1-ою країною, де апріорі визнали виборче право жінок – США (Конституція 1788 р.). Однак офіційно американки здобули це право за законом р; Одними з перших країн, що надали виборчі права жінкам - Австралія (1893 р.) й Нова Зеландія (1902 р.); Остання європейська країна, яка зрівняла на політичній арені права жінок та чоловіків – Ліхтенштейн (1984 р.); Надання виборчих прав жінкам відображає рівень економічного, політичного й соціального розвитку країни. Проте цей факт не завжди підтверджувався через занадто міцні державотворчі традиції чи авторитарно-консервативне управління процесами суспільного розвитку вкорінених еліт. Швеції знадобилося 486 років для того, щоб до парламенту (1435 р.) було обрано жінку; Польщі (1593 р.) знадобилося 326 років.

Реформування політичних інститутів в Азії « Ґендерні трансформації» в Азії завершилися на 12 років раніше, ніж у Старому Світі, проте розпочалися пізніше; Першою виборчі права жінок визнала Монголія (1924 р.); Останньою країною – Бангладеш (1972 р.); « Ґендерні трансформації» в Азії завершилися на 12 років раніше, ніж у Старому Світі, проте розпочалися пізніше; Першою виборчі права жінок визнала Монголія (1924 р.); Останньою країною – Бангладеш (1972 р.);

«Ґендерний паритет» у країнах Азії на поч. ХХІ століття? У парламентах Бахрейну та Кувейту жінки вперше отримали мандат - по 1 в кожній країні

Реформування політичних інститутів у Африці Сенегал й Того - надали жінкам можливості в управління країною вже в 1945 р. у ПАР виборчі права жінки отримали ще у 1930 р., але темношкірі жителі (як жінки, так й чоловіки) - лише р. На початку ХХІ ст. в парламенті ОАЕ мандат отримали 9 жінок. Сенегал й Того - надали жінкам можливості в управління країною вже в 1945 р. у ПАР виборчі права жінки отримали ще у 1930 р., але темношкірі жителі (як жінки, так й чоловіки) - лише р. На початку ХХІ ст. в парламенті ОАЕ мандат отримали 9 жінок.

У світовій історії існування парламентаризму жінки лише 77 разів були обрани головуючоми в парламенті або в якійсь з палат. Це відбувалося лише в 41 країні (у 24 з них двопалатний парламент) із 186 країн, де діють законодавчі інститути. На початку ХХІ ст. жінки - спікери парламенту становлять 7,5 %. Голова бундестагу в Німеччині - Р. Зюсмут; спікер парламенту і міністр оборони Фінляндії жінки; голова Федерального парламенту в Швейцарії - Марі Паскьер голова парламент Італії очолила Л. Йотті. Подібна «жіночість» спостерігалася в парламентах Австралії, Норвегії, Польщі, Швеції, Великобританії, Грузії та інших країнах. На початку ХХІ ст. жінки - спікери парламенту становлять 7,5 %. Голова бундестагу в Німеччині - Р. Зюсмут; спікер парламенту і міністр оборони Фінляндії жінки; голова Федерального парламенту в Швейцарії - Марі Паскьер голова парламент Італії очолила Л. Йотті. Подібна «жіночість» спостерігалася в парламентах Австралії, Норвегії, Польщі, Швеції, Великобританії, Грузії та інших країнах. НІНО БУРДЖАНАДЗЕ спікер парламенту Грузії НІНО БУРДЖАНАДЗЕ спікер парламенту Грузії

Представництво жінок у парламентах світу (станом на р.) Назва країниНижня палата парламенту чи однопалатний парламент Верхня палата парламенту чи Сенат Дата виборів Кількість місць Кількість жінок % жінок Дата виборів Кількість місць Кількість жінок % жінок 1.1. Руанда , ,6 2. Швеція , Фінляндія , Коста-Рика , Данія , Норвегія , Нідерланди , ,7 8. Куба , Іспанія , ,2 10. Мозамбік , Бельгія , ,0 12. ПАР , ,3 13. Австрія , ,4 14. Нова Зеландія , Ісландія , Німеччина , ,7

130. Російська Федерація ,89, ,43,4 131.Гамбія ,49, Грузія ,49, Японія ,49, Вірменія ,29,2---- … 146.Індія ,38, ,7 147.Сомалі ,28, Україна Мадагаскар ,97, ,1 150.Алжир ,77, ,13, Аргентина ?? ?? 186.Австралія ?? ?? 187.Хорватія ??----

На початку ХХІ ст. кількість жінок-парламентаріїв у світі становить 17 %, це на 6 % більше, ніж 10 років тому (за даними IPU) Світовий рекордсмен за кількістю жінок- парламентаріїв є африканська країна Руанда - 48 %; Еталон ґендерної рівності - Швеція 47,3 %; Скандинавські країни (Фінляндія, Норвегія, Данія) представництво жінок в парламентах - 38,7 %: Понад 35 % депутаток у парламентах Німеччини, Бельгії, Куби, Іспанії, Ісландії та Ав с трії; У Польщі і Великій Британії - 20 % парламентаріїв; В Італії - майже 12 %. Аналіз свідчить, що хоча за післявоєнний період національні парламенти стали мати більш жіноче обличчя, рівного представництва як ідеї відображення інтересів усіх верств населення не досягнуто в жодній з країн світу. Світовий рекордсмен за кількістю жінок- парламентаріїв є африканська країна Руанда - 48 %; Еталон ґендерної рівності - Швеція 47,3 %; Скандинавські країни (Фінляндія, Норвегія, Данія) представництво жінок в парламентах - 38,7 %: Понад 35 % депутаток у парламентах Німеччини, Бельгії, Куби, Іспанії, Ісландії та Ав с трії; У Польщі і Великій Британії - 20 % парламентаріїв; В Італії - майже 12 %. Аналіз свідчить, що хоча за післявоєнний період національні парламенти стали мати більш жіноче обличчя, рівного представництва як ідеї відображення інтересів усіх верств населення не досягнуто в жодній з країн світу.

Україна в списку моніторингу на «жіночність» стоїть на «почесному» 148-му місце (з 189 країн) серед Індії, Сомалі, Мадагаскара та Алжира; Хоча поступ є: з 152-го місця в 2003 р. країна перемістилася на 148-ме в 2008 р. Україна в списку моніторингу на «жіночність» стоїть на «почесному» 148-му місце (з 189 країн) серед Індії, Сомалі, Мадагаскара та Алжира; Хоча поступ є: з 152-го місця в 2003 р. країна перемістилася на 148-ме в 2008 р.

За радянських часів Верховна Рада Української РСР теж не могла похвалитися чоловічо-жіночою «зрівнялівкою», а ле кількість жінок була більш пристойною - 36 %. Позитивні риси в становищі радянських жінок: Конституційне декларування рівних прав і можливостей статей; Створення у країні психологічної обстановки активності жінки, її рівності з чоловіком; У керівному складі держави було кілько жінок - Валентина Шевченко, Голова Президії Верховної Ради УРСР ( рр.); Особлив о сті тоталітарного суспільства: Влада належала верхівці парти; Жінки залишалися такими же безправними, як і чоловіки; Невідповідність декларацій реальним діям. Продекламована ґендерна рівність у найвищому органі влади країни не сформувала ґендерного світогляду в суспільстві та розуміння механізмів його втілення. Позитивні риси в становищі радянських жінок: Конституційне декларування рівних прав і можливостей статей; Створення у країні психологічної обстановки активності жінки, її рівності з чоловіком; У керівному складі держави було кілько жінок - Валентина Шевченко, Голова Президії Верховної Ради УРСР ( рр.); Особлив о сті тоталітарного суспільства: Влада належала верхівці парти; Жінки залишалися такими же безправними, як і чоловіки; Невідповідність декларацій реальним діям. Продекламована ґендерна рівність у найвищому органі влади країни не сформувала ґендерного світогляду в суспільстві та розуміння механізмів його втілення.

Кількісний склад депутаток-жінок Верховної Ради України ( рр.) Кількісний склад депутаток-жінок Верховної Ради України Склад депутатів І-го скликання (1990 р.) ІІ-го скликання (1994 р.) ІІІ-го скликання (1998 р.) ІV –го скликання (2002 р.) V -го скликання (2006 р.) VI –го скликання (2007 р.) Жінок у %35,78,15,18,28 Чоловіків у %9794,391,994,991,892

Зменшення загальної чисельності депутаток взагалі не відповідає сучасному представництву жіночої частини суспільства – 53,5 % населення України Ґендерна характеристика виборчих перегонів 2007 р. Наразі в українському парламенті VI-го скликання (2007 р.) жіночих облич було 36, або 8 % від загальної кількості депутатів; «Найжіночими» партіями стали Партія регіонів та БЮТ - по 12 депутаток; «НУ-НС» та Блок Литвина не пропустили до першої п'ятірки списку жодної жінки; «НУ-НС» за результатами виборів провів до парламенту 7 жінок; Комуністи – 5 жінок; Блок Литвина – тільки 1 жінку. Найхаризматичні жінки за 16 лет української державності: Лариса Скорик, Слава Стецько, Валерія Заклунна, Ада Роговцева, Наталія Вітренко, Юлія Тимошенко, Раїса Богатирьова, Оксана Білозир, Інна Богословська, Людмила Супрун, Валентина Семенюк та ін. Ґендерна характеристика виборчих перегонів 2007 р. Наразі в українському парламенті VI-го скликання (2007 р.) жіночих облич було 36, або 8 % від загальної кількості депутатів; «Найжіночими» партіями стали Партія регіонів та БЮТ - по 12 депутаток; «НУ-НС» та Блок Литвина не пропустили до першої п'ятірки списку жодної жінки; «НУ-НС» за результатами виборів провів до парламенту 7 жінок; Комуністи – 5 жінок; Блок Литвина – тільки 1 жінку. Найхаризматичні жінки за 16 лет української державності: Лариса Скорик, Слава Стецько, Валерія Заклунна, Ада Роговцева, Наталія Вітренко, Юлія Тимошенко, Раїса Богатирьова, Оксана Білозир, Інна Богословська, Людмила Супрун, Валентина Семенюк та ін.

Взагалі обличчя тих, хто займає керівні посади, були і є чоловічими (92 %): чим вище орган управління, тим менша кількість жінок серед керівних працівників В. ЮЩЕНКО А. ЯЦЕНЮК В. КИРИЛЕНКО В. ЯНУКОВИЧ Президент України Спікер парламенту «Наша Україна Партія регіонів Народна самооборона» В. ЮЩЕНКО А. ЯЦЕНЮК В. КИРИЛЕНКО В. ЯНУКОВИЧ Президент України Спікер парламенту «Наша Україна Партія регіонів Народна самооборона» О. КІНАХ В. ЛИТВИНО. МОРОЗ Партія регіонів Блок Литвина Соціалістична партія О. КІНАХ В. ЛИТВИНО. МОРОЗ Партія регіонів Блок Литвина Соціалістична партія П. СИМОНЕНКО Комуністична партія П. СИМОНЕНКО Комуністична партія

Верховна Рада України VI скликання ( рр.)

Деякі країни світу для забезпечення процедури обов'язкового включення жінок у ряди парламентаріїв пропонують кандидаткам у депутати законодавчі гарантії Відсоток ґендерних квот встановлюється на рівні: мінімум 30 %, максимум 50 % представників кожної статі. Види ґендерного квотування забезпечення відсотка пропорційного представництва на рівні конституцій (Конституція Індії – 33 % місць в муніципальних органах влади); виборчих законів (в Аргентині виборчий закон передбачає 30 % «жіночу» квоту); внутрішньопартійної політики. Відсоток ґендерних квот встановлюється на рівні: мінімум 30 %, максимум 50 % представників кожної статі. Види ґендерного квотування забезпечення відсотка пропорційного представництва на рівні конституцій (Конституція Індії – 33 % місць в муніципальних органах влади); виборчих законів (в Аргентині виборчий закон передбачає 30 % «жіночу» квоту); внутрішньопартійної політики.

Серед 21 країни світу, що можуть похвалитися ґендерним рівноправ'ям, у 17 квотування за статтею було закріплено законодавчо Європейські країни, які зробили спробу конституційного закріплення принципу представництва жінок у парламенті: Фінляндія - виборчі списки повинні мати 40 % кандидатів однієї статі; Бельгія - закон (1994 р.), згідно з яким жінки повинні складати 1/3 кількості кандидатів для голосування. Результат: лише 19 % депутатських місць дісталося жінкам; Італія - спроби (1993 р.) квотування жіночого представництва на регіональних і місцевих виборах. Але через два роки Конституційний суд відмінив цю постанову, розцінивши її як дискримінаційну. Європейські країни, які зробили спробу конституційного закріплення принципу представництва жінок у парламенті: Фінляндія - виборчі списки повинні мати 40 % кандидатів однієї статі; Бельгія - закон (1994 р.), згідно з яким жінки повинні складати 1/3 кількості кандидатів для голосування. Результат: лише 19 % депутатських місць дісталося жінкам; Італія - спроби (1993 р.) квотування жіночого представництва на регіональних і місцевих виборах. Але через два роки Конституційний суд відмінив цю постанову, розцінивши її як дискримінаційну. Тобто більшість європейських урядів утрималися від уведення квот, як з принципових міркувань, так і з врахуванням політичної прийнятності. Тобто більшість європейських урядів утрималися від уведення квот, як з принципових міркувань, так і з врахуванням політичної прийнятності.

Світові та національні тенденції ґендерного представництва у вищих державних органах виконавчої влади Кінець XX – поч. ХХІ ст. своєрідний «прорив» жінок у політику: 6 % вищих керівних посад; 14 % адміністративних керівних посад. Голова уряду Великобританії - М. Тетчер ( рр.); Голова уряду Норвегії Г.Х. Брундланд (7 з 18 міністрів жінки); 5 міністрів в Індії - жінки; 2 міністра в США - жінки (при президенті Р. Рейгані). Кінець XX – поч. ХХІ ст. своєрідний «прорив» жінок у політику: 6 % вищих керівних посад; 14 % адміністративних керівних посад. Голова уряду Великобританії - М. Тетчер ( рр.); Голова уряду Норвегії Г.Х. Брундланд (7 з 18 міністрів жінки); 5 міністрів в Індії - жінки; 2 міністра в США - жінки (при президенті Р. Рейгані).

Жінки стали претендувати й на найвищий державний пост президента країни Президент Ісландії - перша у світі жінка- президент В. Фіннбогадоттир (посідала 4 терміни; Президент Фінляндії - Тарья Халоннен, більшість складу КМ, спікер та мер столиці жінки; Президент Аргентини - Кристина Фернандез де Кіршнер ( р.); Перша жінка-президент в Африці (Ліберія, 2005 р.) фінансист Еллен Джонсон-Серліф. Президент Ісландії - перша у світі жінка- президент В. Фіннбогадоттир (посідала 4 терміни; Президент Фінляндії - Тарья Халоннен, більшість складу КМ, спікер та мер столиці жінки; Президент Аргентини - Кристина Фернандез де Кіршнер ( р.); Перша жінка-президент в Африці (Ліберія, 2005 р.) фінансист Еллен Джонсон-Серліф. Канцлер Німеччини Ангела Меркель (Angela Merkel), очолює список найвпливовищих жінок світу (Рейтер)

Україна не має досвіду обрання жінок на президентський пост або на посаду спікеру парламенту. Адже за загальною кількістю жінок посадовців міністерського рівня Україна знаходиться лише на 28 місці в світі. Посада міністра - 1 жінка (вперше в 2004 р.)Відсутні жінки на посадах (до 2007 р. ) Заступники міністрів - 8 %у керівництві Адміністрації Президента Заступники голів Державних комітетів - 4 %у керівництві Ради міністрів АРК Голови державних комітет ів України – 1 (із 15)голів обласних (міських) державних органів влади Ю. ТИМОШЕНКО Р. БОГАТИРЬОВАГ. ГЕРМАН Л. ГРИГОРОВИЧ Премер-міністр України Секретар Рад Голова Комітету ВР Депутат парламенту нацбезпеки й оборони з питань свободи слова та інформаціІЇ Ю. ТИМОШЕНКО Р. БОГАТИРЬОВАГ. ГЕРМАН Л. ГРИГОРОВИЧ Премер-міністр України Секретар Рад Голова Комітету ВР Депутат парламенту нацбезпеки й оборони з питань свободи слова та інформаціІЇ Але, чим нижче рівень державного управління, тим більш відкритим є доступ для жінок. Але, чим нижче рівень державного управління, тим більш відкритим є доступ для жінок.

Склад уряду України рр. Перший віце-прем'єр О. ТУРЧИНОВ (БЮТ) Міністр праці та соціальної політики Людмила ДЕНИСОВА (БЮТ) віце-прем'єрІ. ВАСЮНИК («НУ- НС») Міністр регіонального розвитку та будівництва В. КУЙБІДА («НУ-НС») Віце-прем'єрГ. НЕМИРЯ (БЮТ) Міністр з питань житлово- комунального господарства О. КУЧЕРЕНКО («НУ-НС») Міністр освіти і науки І. ВАКАРЧУК («НУ-НС») Міністр внутрішніх справ Ю. ЛУЦЕНКО («НУ-НС») Міністр транспорту та зв'язку Й. ВІНСЬКИЙ (БЮТ) Міністр аграрної політики Ю. МЕЛЬНИК («НУ-НС») Міністр культури і туризму В. ВОВКУН («НУ-НС») Міністр промислової політики В. НОВИЦЬКИЙ Міністр економіки Б. ДАНИЛИШИН (БЮТ) Міністр юстиції М. ОНІЩУК («НУ-НС») Мін і стр оборони Ю. ЄХАНУРОВ (квота Президента) Міністр закордонних справ В. ОГРИЗКО (квота Президента) Міністр охорони здоров'я В. КНЯЗЕВИЧ («НУ-НС») Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Ю. ПАВЛЕНКО («НУ-НС») Міністр Кабінету Міністрів П. КРУПКО (БЮТ) Міністр фінансівВ. ПИНЗЕНИК (БЮТ) Міністр вугільної промисловості В. ПОЛТАВЕЦЬМіністр палива та енергетики Ю. ПРОДАН («НУ-НС») Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В. ШАНДРА («НУ-НС») Міністр охорони навколишнього природного середовища Г. ФІЛІПЧУК (БЮТ)

УРЯД УКРАЇНИ У НАЯВНОСТІ …

А. БЛИЗНЮК Г. ЗАБОЛОТНИЙ М. СКОРИК М. СЕНИК голова Донецької облради голова Вінницької облрадиголова Одеської облради Львівської облради М. ФЕДОРУК І. КУЛІЧЕНКО В. АНУШКЕВИЧУС О. ЛУК'ЯНЧЕНКО Чернівецький Дніпропетровський Івано-Франківський Донецький міський голова міський голова міський голова міський голова М. ФЕДОРУК І. КУЛІЧЕНКО В. АНУШКЕВИЧУС О. ЛУК'ЯНЧЕНКО Чернівецький Дніпропетровський Івано-Франківський Донецький міський голова міський голова міський голова міський голова

Простежується ґендерний розрив у присвоєнні посадових категорій: o І-і посадові категорії керівних працівників на 95 % надаваються чоловікам (ґендерний розрив - у 19 разів, жінка - лише кожна двадцята); o ІІ- а категорію - кожна п'ята; o V-VI-а категорії - переважна більшість жінок. o Кількісне переважання жінок серед керівників на нижчому рівні в регіонах пояснюється низьким рівнем заробітної плати в системі самоврядування. o І-і посадові категорії керівних працівників на 95 % надаваються чоловікам (ґендерний розрив - у 19 разів, жінка - лише кожна двадцята); o ІІ- а категорію - кожна п'ята; o V-VI-а категорії - переважна більшість жінок. o Кількісне переважання жінок серед керівників на нижчому рівні в регіонах пояснюється низьким рівнем заробітної плати в системі самоврядування.

Залежно від регіону, наявні відмінності у обсягах ґендерної переваги Найменше чоловіків серед посадових осіб органів місцевого самоврядування у промислових регіонах: Донецькій (17,5 %); Дніпропетровській (20,2 %); Луганській (20,4 %); Запорізькій (21 %); Миколаївській (3,2 %); Харківській (25,8 % ). Кількісно найменше жінок працює в органах місцевого самоврядування в сільськогосподарських областях: Тернопільській (55,7 %); Чернівецькій (60,4 %); Вінницькій (60 %); Івано-Франківській (60,3 %); Закарпатській (62,2 %). Найменше чоловіків серед посадових осіб органів місцевого самоврядування у промислових регіонах: Донецькій (17,5 %); Дніпропетровській (20,2 %); Луганській (20,4 %); Запорізькій (21 %); Миколаївській (3,2 %); Харківській (25,8 % ). Кількісно найменше жінок працює в органах місцевого самоврядування в сільськогосподарських областях: Тернопільській (55,7 %); Чернівецькій (60,4 %); Вінницькій (60 %); Івано-Франківській (60,3 %); Закарпатській (62,2 %).

Підсумки виборів до органів представницької та виконавчої влади обласних, міських, районних, сільських та селищних рад ( рр.) Кількість жінок депутатів: o в обласних радах - до 20 % депутатів; o в місцевих рад %; o в міських радах міст районного значення - 35,4 %; o в селищних радах - 46,7 % (75 828); o 10 жінок головували у містах районного значення (всього нараховується в Україні понад 450). Таким чином, кількість жінок зросла вдвічі, але лише на посадах спеціалістів та технічних працівників. Кількість жінок депутатів: o в обласних радах - до 20 % депутатів; o в місцевих рад %; o в міських радах міст районного значення - 35,4 %; o в селищних радах - 46,7 % (75 828); o 10 жінок головували у містах районного значення (всього нараховується в Україні понад 450). Таким чином, кількість жінок зросла вдвічі, але лише на посадах спеціалістів та технічних працівників.

Фундаментальна роль держави щодо втілення в життя принципів ґендерного паритету знайшла спрямування в узгодженні чинного законодавства з міжнародними документами Пакт Розвитку Тисячоліття (підписано Президентом України на Всесвітньому самміті ООН р.); Програма діяльності КМ України «Відкритість. Дієвість. Результативність» проголошена як цілі досягнення ґендерної рівності ( р.); Концепція Державної програми ґендерної рівності в українському суспільстві на рр. ( р.); Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від р. (діє з р.). Пакт Розвитку Тисячоліття (підписано Президентом України на Всесвітньому самміті ООН р.); Програма діяльності КМ України «Відкритість. Дієвість. Результативність» проголошена як цілі досягнення ґендерної рівності ( р.); Концепція Державної програми ґендерної рівності в українському суспільстві на рр. ( р.); Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від р. (діє з р.).

ВИВОДИ Лише активна діяльність самих жінок змінила на їх користь масштаби представництва в парламентах. Це відбулось, головним чином тому, що політичні партії відповіли їм відкритістю й самі ввели квоти, прийнявши жінок у свої списки; Лідерство в питанні участі жінок в парламентах у світовому масштабі ведуть країни Північної Європи; З великим відставанням йде американський континент, потім Азія та решта Європи. Завершують список арабські країни. Лише активна діяльність самих жінок змінила на їх користь масштаби представництва в парламентах. Це відбулось, головним чином тому, що політичні партії відповіли їм відкритістю й самі ввели квоти, прийнявши жінок у свої списки; Лідерство в питанні участі жінок в парламентах у світовому масштабі ведуть країни Північної Європи; З великим відставанням йде американський континент, потім Азія та решта Європи. Завершують список арабські країни.

Ґендерний аналіз українського суспільства 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. свідчить про відсутність рівноваги між жінками та чоловіками у політичній сфері Політична влада в Україні була й є в основному одностатевою, її призначення - виконувати чоловічу волю, пропонувати чоловічі цінності й стандарти для всього суспільства. Жінки в Україні здебільшого залишалася й залишається поза державними та іншими формами політичного володарювання в країні. ХХ ст. - це століття входження жінки у сферу публічного життя й оволодіння престижними формами праці. XXI ст. ця тенденція набуде прискореного розвитку. Політична влада в Україні була й є в основному одностатевою, її призначення - виконувати чоловічу волю, пропонувати чоловічі цінності й стандарти для всього суспільства. Жінки в Україні здебільшого залишалася й залишається поза державними та іншими формами політичного володарювання в країні. ХХ ст. - це століття входження жінки у сферу публічного життя й оволодіння престижними формами праці. XXI ст. ця тенденція набуде прискореного розвитку.