Економічна та соціальна географія країн світу 10 клас Міжнародні організації

Міжнародні організації це організації трьох або більше урядів, спрямовані на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, притримуючись поваги її суверенітету.

Класифікація міжнародних організацій За предметом діяльності політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін. За колом учасників універсальні, регіональні. За порядком прийому нових членів відкриті, закриті. За цілями та принципами діяльності з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією. За кількістю членів всесвітні, групові.

Накресліть таблицю в зошиті та заповніть її протягом уроку НазваРік утворення Штаб – квартира Мета створення Основні напрямки діяльності Країни - учасники

Європейський Союз

Європе́йський Сою́з (ЄС, Європе́йська У́нія, Європе́йська Співдру́жність) союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. Мета ЄС Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта [(Екю|ECU)], від 1999 року Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

Історія Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи, НАТО, Західноєвропейський союз Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЕОВС, ECSC European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року. З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (EEC European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом, Euratom European Atomic Energy Community). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти (ЄС European Communities). Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).

Країни Європейського Союзу

Вимоги до кандидатів для вступу в ЄС Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.

Органи Європейського Союзу і Європейських Спільнот Європейська Комісія Рада Європейського Союзу законотворча ініціатива виконання бюджету спостерігає за виконанням європейських законів та бюджетів вирішує законодавчі та бюджетні питання заключає міжнародні договори

Європейський Парламент Суд Європейського Союзу вирішує законодавчі та бюджетні питання контролює Комісію забезпечує одноманітність у інтерпретації європейських законів

Україна і ЄС У жовтні 2005 р. президент Єврокомісії Жозе Мануел Дурау Баррозу заявив, що майбутнє України у ЄС. Проте 9 листопада 2005 року в опублікованій новій стратегії ЄС було сказано, що вступ Румунії, Болгарії, Хорватії й інших країн колишньої Югославії може блокувати можливість майбутнього вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар ЄС з розширення Оллі Рен заявив, що ЄС має бути обережним з надто великим розширенням і що наразі план розширення виглядає вкомплектованим. Очевидно, що відсутність формальної ініціативи самої України (і, відповідно, відсутність взаємних документальних зобов'язань щодо вступу України до ЄС) впливає на тональність європейських посадовців року Президент України Віктор Ющенко заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою зовнішньої політики України. Всі фракції у Верховній Раді України 5-го скликання років (окрім комуністів 5% місць) підтримують найшвидше приєднання до ЄС, зокрема перехід до більш тісних форм інтеграції (перший крок створення зони вільної торгівлі відразу після вступу до СОТ, що було запропоновано ЄС у 2006). Деякі європейські політики та політологи вважають 2020 ймовірним роком вступу України до ЄС. 12 липня 2007 Європарламент у Страсбурзі ухвалив рішення висловити підтримку надання Україні перспективи членства в Євросоюзі. Відповідне рішення було прийняте за результатами обговорення доповіді депутата Міхала Томаша Камінські щодо мандату на переговори з Україною про нову поглиблену угоду.

Організація Об'єднаних Націй

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан- Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку. Члени-засновники - 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

Структура Організації Об'єднаних Націй Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести - Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН. Чотири з п'яти основних органів ООН знаходяться, в основному, в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу. Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах - це арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови - англійську та французьку. П'ять з офіційних мов були обрані при заснуванні ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. В редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання і Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним). Заміну традиційного китайського правопису (в 1971 році), було введено, коли представництво ООН в Китаї, було змінено з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.

Генеральна Асамблея ООН Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів чи керівників держав-членів ООН. За два тижні від початку кожної сесії ООН, всі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого, вибраний на той період сесії, Голова Асамблеї розпочинає й веде Генеральну Асамблею ООН. Перша сесія була скликана 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні та представлена представниками з 51-ї країни. Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, затвердження рішення відбувається більшістю у дві третини з тих, хто присутні і беруть участь у голосуванні. До числа важливих питань, які розглядають на цій сесії відносяться: рекомендації з питань миру і безпеки, вибори членів органів, а також допуск, призупинення, і виключення з членів; та бюджетні питання. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, рішення, не є обов'язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань в рамках ООН, за винятком питань миру і безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.

Рада Безпеки ООН Рада Безпеки відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки. Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів - Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великобританії і Сполучені Штати Америки - і 10 непостійних членів, в даний час це Австрія, Буркіна-Фасо, Коста-Ріка, Хорватія, Японія, Лівія, Мексика, Туреччина, Уганда і В'єтнам. П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не щодо процедурних резолюцій чим дозволяє постійному члену Ради блокувати прийняття рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць в Раді Безпеки ООН визначаються на двох-річний термін з держав-членів ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за алфавітом кожен місяць.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні, сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала проводити іще одне засідання - кожного квітня з міністрами фінансів та представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Організації Об'єднаних Націй, вироблення рекомендацій та координування роботи спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.

Міжнародний Суд юстиції ООН Міжнародний Суд (МС), що розташований в Гаазі, Нідерланди, є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду. Він заснований в Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, та розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Деякі з нинішніх суддів суду є або її випускники, або колишніми членами факультетів Академії. Метою Міжнародного Суду є вирішення спорів між державами. Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи. Пізніше були запроваджені зміни, пов'язані з судом. Це запровадження Міжнародного кримінального суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї. Це вперше коли постійно діючий міжнародний суд звинувачує у спробах тих, хто скоює найбільш тяжкі злочини відповідно до міжнародного права, включаючи військові злочини та геноцид. МКС є функціонально незалежним від ООН в плані кадрів і фінансування, але деякі засідання МКС і його керівного органу, Асамблеї держав- учасниць Римського статуту, проводяться в ООН. Існує «Угода про взаємини» між МКС і ООН, яка визначає, як ці дві установи проводять свою діяльність і розподіляють функції один між одним на законних підставах.

Секретаріат ООН Секретаріат Організації Об'єднаних Націй, очолюваний Генеральним секретарем, організований із співробітників ООН та міжнародних цивільних службовців з усього світу. Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та інших органів ООН. В статуті Організації Об'єднаних Націй передбачається, що співробітники будуть обиратися шляхом застосування урахування «високого рівня працездатності, компетентності та сумлінності», та з урахуванням важливості підбору на широкій географічній вибірці. Статут передбачає, що співробітники не повинні запитувати або отримувати вказівки від будь-яких владних структур, окрім ООН. Кожній країні - члену ООН пропонується поважати міжнародний характер Секретаріату і не намагатися впливати на своїх співробітників. Генеральний секретар ООН самостійно несе відповідальність за підбір персоналу. Секретаріат наділений обов'язками, що включають: сприяння вирішенню міжнародних суперечок, є керуючим органом в операціях з підтримання миру, та проводить й організовує міжнародні конференції, наводить збір інформації про виконання рішень Ради Безпеки, і проводить консультації з урядами держав-членів по відношенню до різних ініціатив ООН. Основні підрозділи Секретаріату з цих питаннях включають в себе Управління Координатора з гуманітарних питань та Департамент операцій з підтримки миру. Генеральний секретар може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його (або її) думку, можуть становити загрозу міжнародному миру і безпеці.

Генеральний секретар ООН Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На їх вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї, теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не має конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватися протягом однієї або двох каденції (одна каденція в п'ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН. За визначенням Франкліна Д. Рузвельта ця посада оцінюється в якості як «Світовий Модератор», його позиція визначена в Статуті ООН як «організація головної адміністративної посадової особи», але в Статуті також говориться, що Генеральний секретар може доводити до Ради Безпеки ООН у випадку термінової уваги, будь-які питання, які, на його думку, «можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру і безпеки» і надавати свою позицію для більшості дій на світовій арені. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі адміністратора організації ООН, і дипломата посередника у вирішенні спорів між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем. Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який виступає в якості представника де-факто і лідера ООН. Нинішній Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, який взяв на себе ці обов'язки після Кофі Аннана в 2007 році і буде мати право на повторне призначення, коли його перший термін повноважень закінчиться в 2011 році.

НАТО

Організа́ція Північноатланти́чного до́говору, НАТО, або Північноатлантичний Альянс (англ. North Atlantic Treaty Organization NATO, фр. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord OTAN) міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня На даний час налічує 28 держав. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.англ. фр.4 квітня1949колективної оборони НАТО народилася, як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветувало багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту.ООНСРСРветувалоСтатуту ООН Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО і конфронтація між цими блоками сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.1955Варшавський договірУкраїни

Країни члени НАТО з 4 квітня 1949 (країни-засновники): Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія;4 квітня1949БельгіяВеликобританіяДанія ФранціяНідерландиІсландіяКанадаЛюксембургНорвегія ПортугаліяСШАІталія з 18 лютого 1952: Греція, Туреччина;18 лютого1952ГреціяТуреччина з 6 травня 1955: Німеччина;6 травня1955Німеччина з 30 травня 1982: Іспанія;30 травня1982Іспанія з 12 березня 1999: Чехія, Польща, Угорщина;12 березня1999ЧехіяПольщаУгорщина з 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія;2 квітня2004БолгаріяЛатвіяЛитваРумуніяСловаччинаСловеніяЕстонія з 1 квітня 2009 року Албанія та Хорватія стали членами НАТО.1 квітня2009АлбаніяХорватія

Євро-Атлантичне партнерство Для допомоги в подальшому співробітництві між 28 державами- членами НАТО та 22 "країнами-партнерами" було засновано дві рамкові програми: Партнерство заради мируПартнерство заради миру (ПЗМ), яку створено в 1994 р. і засновано на індивідуальних двосторонніх відносинах між кожною країною-партнером і НАТО: кожна така країна може вибрати ступінь своєї участі. Програма ПЗМ вважається операційною ланкою Євро-Атлантичного Партнерства.[1] До учасників програми зараховано всіх нинішніх і колишніх членів Співдружності Незалежних Держав. Білорусь приєдналася до натівського "Партнерства заради миру" в 1995 р.[2][1]Співдружності Незалежних ДержавБілорусь[2] Рада Євро-Атлантичного партнерства, вперше скликана 29-го травня 1997 р., яка являє собою форум для регулярної координації, консультацій і діалогу між 49-ма учасниками.[3][3]

Співдружність Незалежних Держав

Співдружність Незалежних Держав (СНД) (азерб. Müstəqil Dövlətlər Birliyi, біл. Садружнасць Незалежных Дзяржаў, груз., каз. Тәуелсіз Мемлекеттер Достастығы, кирг. Күнкорсуз Мамлекеттер Шериктештиги, рум. Comunitatea Statelor Independente, рос. Содружество Независимых Государств, тадж. Иттиҳоди давлатҳои муштаракулманофеъ, узб. Mustaqil Davlatlar Hamdo'stligi) міждержавне об'єднання більшості пострадянських країн.азерб.біл.груз.каз.кирг.рум.рос.тадж.узб.

Історія Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 року в садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня на умовах Алма-Атинської угоди приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993 року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД. 14 серпня 2008 парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності[1].8 грудня1991ВіскуліБіловезька пущаБілорусьБілорусіРосіїУкраїни21 грудняАлма-Атинської угодиСРСРАзербайджанВірменіяКазахстан КиргизстанМолдоваТаджикистанТуркменістан Узбекистан23 жовтня1993Грузія 26 серпня2005Туркменістан Україна 14 серпня серпня2009[1]

Цілі організації СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями[2].міжнародного права[2] Основні цілі організації: Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях; Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;єдиного економічного простору Забезпечення прав і свобод людини; Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;роззброєння Взаємна правова допомога; Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації[3].[3] До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться: Забезпечення прав і основних свобод людини; Координація зовнішньополітичної діяльності; Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики; Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку; Охорона здоров'я та навколишнього середовища; Питання соціальної і міграційної політики; Боротьба з організованою злочинністю;організованою злочинністю Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів[4].[4]

Члени СНД

Міжнародний валютний фонд

Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англійською IMF) спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 28-ма державами[1], з метою регулювання валютно- кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 187 країн-членів.англійськоюОрганізації Об'єднаних Націй[1] Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.ВашингтонСША МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 28-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно- фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон- Вудської валютної системи.27 грудня1945Конференції ООН з валютно- фінансових питань22 липня Бретон- Вудської валютної системи МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн які розвиваються неодноразово піддавалася критиці.долар США

Основні функції МВФ сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці розширення світової торгівлі кредитування стабілізація грошових обмінних курсів [ред.] Офіційні цілі МВФред. «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»; «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;виробничих ресурсів «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»; надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень; тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».

ОПЕК

ОПЕК, чи Організація країн експортерів нафти (OPEC, англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries) картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту.англ.картельнафту Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти.експорту Основна мета організації контроль над світовими цінами на нафту.

Світова організація торгівлі

Статус і сфера діяльності Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами. Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі СОТ Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є: підвищення життєвого рівня; забезпечення повної зайнятості; постійне зростання доходів і ефективного попиту; розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними; оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку; захист і збереження навколишнього середовища; забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Члени СОТ

Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця це міжнародний гуманітарний рух в якому беруть участь близько 97 мільйонів добровольців у всьому світі. Метою діяльності руху є захист людського життя та здоров'я, запобігання людським стражданням та їх полегшення, незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів.добровольціврасирелігійнихполітичних

Складовими частинами руху є: Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) - приватна організація, яка була заснована в 1863 році в Женеві, Швейцарія. Комітет, що складається з 25 членів має унікальні повноваження, які були наданні міжнародною спільнотою, щоб захищати життя та гідність жертв міжнародних та внутрішніх збройних конфліктів. Міжнародний комітет Червоного Хреста1863ЖеневіШвейцарія

Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФЧХ і ЧП) організація, заснована в Парижі в 1919 році. Федерація займається координацією всіх національних організації в межах руху. В тісній співпраці з національними організаціями вона проводить міжнародні гуманітарні операції, які потребують значних ресурсів. Міжнародний секретаріат Федерації знаходиться в Женеві, Швейцарія. Парижі1919Женеві Швейцарія

Національні товариства Червоного Хреста та Півмісяця, які представлені 186 національними об'єднаннями, що визнані МКЧХ та є повноправними членами федерації. Кожен з них працює в своїй країні відповідно до принципів міжнародного гуманітарного права та статутів руху. В залежності від обставин, національні об'єднання можуть виконувати додаткові гуманітарні завдання, які безпосередньо не визначаються міжнародним законодавством чи мандатами членів міжнародного руху.МКЧХ

Рада Європи Рада Європи міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.європейськихправа людини Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1950 Європейського суду з прав людини Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько- німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, сьогодні Рада Європи засідає в Палаці Європи на околицях міського центру.Страсбурзіфранцузько німецькому Рада Європи не є частиною Євросоюзу і її не слід плутати із Радою Європейської Спільноти чи Європейською Радою.Євросоюзу Радою Європейської СпільнотиЄвропейською Радою

Цілі Пункт 1(a) Статуту твердить: Мета Ради Європи досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів які є їх спільною спадщиною і сприяння їх економічному та соціальному прогресу. Рада зосереджується на наступних областях: Захист демократії і верховенства правадемократії Захист прав людини, зокрема: Соціальні права Лінгвістичні права меншин Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності; Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинністьдискримінаціюксенофобіюСНІД наркотикиорганізовану злочинність Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.