Запорозька Січ (або Запорізька Січ) укріплений осередок нереєстровогоВійська Запорозького Низового другої половини XVI кінця XVIII століття здислокацією за порогами Дніпра. З часу офіційного літописання збереглися відомості про сім Запорозьких Січей. Війська Запорозького НизовогоXVIXVIII століттядислокацієюпорогамиДніпралітописанняВійська Запорозького НизовогоXVIXVIII століттядислокацієюпорогамиДніпралітописання

Виконала Учениця 7 класу Городище-Пустоварівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Данільченко Олена

1 Запорозькі Січі –1.1 Хортицька теорія1.1 Хортицька теорія –1.2 Хронологія1.2 Хронологія 2 Устрій –2.1 Сухопутні і морські походи Запорозької Січі2.1 Сухопутні і морські походи Запорозької Січі –2.2 Руйнація Запорозької Січі Руйнація Запорозької Січі Остаточне знищення Запорозької Січі Остаточне знищення Запорозької Січі. 1775

Запорозькі Січі Запорозькі Січі Першою літописною Січчю є Томаківська саме про цей острів, на котрому на той час ще розміщувався лише уход, писав Мартин Бельський :ТомаківськауходМартин Бельський –здавна на ньому низові козаки мешкають, яко ж їм стоїть за найміцніший замок.

Достовірний опис Томаківки вже з укріпленням та козацькою радою поч. 80-х р. XVI ст. подав Бартош Папроцький котрий розповів про поїздку на Запорожжя польського шляхтича Самійла Зборовського. До першої половини 80-х відносяться й перші згадки про дерев'яні січові укріплення засіки що їх будували козаки. Секретар папського нунція в Польші Карло Гамберіні 1584 р. сповіщав :

–«Дерева там багато і вони (козаки) так уміють боронити себе засіками що й зимою, як Дніпро змерзне, не бояться ніякого ворога, для більшої певності вирубають навколо лід»

Хортицька теорія Частина істориків вказувала як на засновника нібито «першої Хортицької січі»Дмитра Вишневецького. Аргументи проти цієї версії наступні:«першої Хортицької січі»Дмитра Вишневецького Історичні джерела фіксують збудову не «січі» а «замку» По-друге, Вишневецький був одноосібним володарем, а не обраним отаманомотаманом Тогочасні хроністи серед вояків Байди козаків майже не згадують Один з листів Сигізмунда до Вишневецького свідчить у тому числі про антикозацьку спрямованість фортеці.Сигізмунда

Хронологія Протягом існування Війська Низового його осередками у різний час були 7 Запорозьких січей: Томаківська (80-ті роки XVI ст. 1593)Томаківська Базавлуцька (1593–1638)Базавлуцька Микитинська (1639–1652)Микитинська Чортомлицька (1652–1709)Чортомлицька Кам'янська (1709–1711, 1730–1734)Кам'янська Олешківська (1711–1728)Олешківська Нова Січ (1734–1775)Нова Січ

Устрій Запорозька Січ була обведена високими валами з частоколом і зрубами, на які ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені казарми, де мешкали запорожці. Козацька залога на Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді її чисельність доходила до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа, господарські та військові споруди. Січова церква Покрови Пресвятої Богородиці і духовенство перебували під зверхністю Києво-Межигірської архимандрії. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя Запорозької Січі, де відбувалися Січові ради тощо. Поза валами був Січовий базар, куди приїжджали купці зі своїми товарами. Січовики продавали тут продукти своєї праці рибальства і мисливства. На Січі не було ні феодальної власності на землю, ні кріпосництва. гарматикуреніСічова церква Покрови Пресвятої БогородиціКиєво-Межигірської архимандрії

На Запоріжжі панував не феодальний примус, а принцип найму. Панівну верству Запорозької Січі становили не феодали як привілейований стан, а власники рибних промислів, багаті скотарі й торговці, а пізніше, в міру розвитку землеробства та інших галузей господарства власники великих зимівників, водяних млинів, чумацьких валок тощо.)зимівниківчумацьких

Цим багатіям протистояла голота маса бідняків, позбавлених засобів виробництва і власного житла. Між цими двома протилежними класовими групами стояв прошарок дрібних власників. Із середовища багатого козацтва виходила правляча верхівка старшина, яка зосереджувала у своїх руках адміністративну владу і судову, керувала військом і розпоряджалася фінансами.голотастаршина

Вона представляла Запорозьку Січ у зносинах із зовнішнім світом. Усю старшину обирали на військовій козацькій раді, причому у виборах мало право брати участь усе козацтво. Однак, попри це, заможна верхівка в більшості випадків добивалася вигідних для себе ухвал козацької ради. Відзначаючи специфічні риси політичної організації запорозького козацтва, Січ називають «козацькою республікою». Запорозькі козаки становили товариство громаду, яка поділялася на курені. Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, в якій брали участь усі козаки. курені

Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. На Запорозькій Січі діяв козацький військовий суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів. Каралися також приведення у Січ жінок, пияцтво під час походів, кривда жінки, зухвалість до начальства тощо. На Запоріжжі при церквах діяли школи, де діти козаків навчалися письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником розвитку культури на Січі було шанобливе ставлення запоріжців до книги. Звичайно, купувати та дарувати книги могли дозволити собі лише заможні козакикошового отамана

Сухопутні і морські походи Запорозької Січі Запорозька Січ здійснювала сухопутні і морські походи на поляків, турок і татар, московитів. У сухопутних походах, які здійснювали в основному навесні, переважала кіннота.кіннота Для морських походів обирали головно осінній час і здійснювали їх на морських суднах чайках, що вміщували від 50 до 70 чоловік. Крім чайок інколи використовували й більші кораблі. Попереду йшло судно Кошового отамана, на якому майорів отаманський стяг.[1][1]

Кожен козак був добре озброєний: шабля, дві рушниці, шість фунтів пороху, достатня кількість куль, ядра для фальконетів, один нюрнбернський квадрант (для орієнтування).нюрнбернський квадрант

Руйнація Запорозької Січі Уряд царя Петра І розглядав Запорозьку Січ як один з осередків визвольної боротьби українського народу. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорозької старшини й козаків під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді.Петра ІІ.МазепиКостя Гордієнка За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева. Кошовий атаман Степаненко у листі гетьману Скоропадському писав:14 (25) травня

Учинилось у насъ въ Сич ѣ то, что по Галагановой и московской присяг ѣ, товариству нашему голову лупили, шею на плахахъ рубили, в ѣ шали и иныя тиранскія смерти задавали, и д ѣ лали то, чего и въ поганств ѣ, за древнихъ мучителей не водилось: мертвыхъ изъ гробов многихъ не только изъ товариства, но и чернецовъ откапывали, головы имъ отс ѣ кали, шкуры лупили и в ѣ шали.

Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки (на Херсонщині). Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна. Запорожці відійшли ще далі й заснувалиОлешківську Січ у межах Османської імперії.Олешківську Січ

Відповідно до Прутської мирної угоди (1711) та Адріанопольської угоди (1713) Московська держава відмовлялась від претензій на Правобережну Україну та Запоріжжя та визнавала юрисдикцію Туреччини над Запорозькою Січчю. Запорозькі козаки (Олешківська Січ) знаходились під владою Османської імперії до 1734 року.Прутської мирної угоди (1711)Адріанопольської угоди (1713)Олешківська Січ Почавши підготовку до війни з Кримом і Туреччиною, царський уряд знов запросив козаків повернутися на Запоріжжя. В березні 1734 р. запорожці заснували на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу колишньої Старої Січі, т.зв. Нову Січ.

Остаточне знищення Запорозької Січі. 1775

Останній період (1734–1775 рр.) в історії Запорозької Січі позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запорожжя, з другого поступовим занепадом автономії Запорозької Січі і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Посилення феодально- кріпосницького і національного гніту в центральних районах України і відносний спокій на російсько- кримських кордонах сприяли народній колонізації Запоріжжя. В 70-х роках 18 ст. населення Запоріжжя становило, ймовірно, 100 тис. чоловік. У зв'язку з цим ускладнилося й управління краєм. Саме тоді склався адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя на 8паланок (округів) автономіїфеодально кріпосницькогоросійсько кримськихколонізації70-х18 ст.паланок

Відбулися зміни і в економіці Запорозької Січі, що полягали, насамперед, у розширенні землеробства, якого раніше майже не було, в дальшому розвитку скотарства і промислів. У сільському господарстві значне місце зайняли зимівники, де успішно розвивалося скотарство, конярство,вівчарство та землеробство. Робочу силу великих зимівників становили наймити. Основна маса населення зосереджувалася, однак, не в зимівниках, а в слободах. Земля вважалася власністю всього війська і Кіш відводив її власникам зимівників і слобідським громадам.економіціземлеробстваскотарствапромислівсільському господарствізимівникиконярствовівчарствоРобочу силунаймитислободахКішгромадам

Населення слобід виконувало різні повинності. Головною повинністю козака була військова служба на власний кошт. Посполитих звільняли від військової служби, але натомість вони відбували багато інших повинностей на користь війська і сплачували грошові податки. Найману працю широко застосовували і на промислах рибних, соляних, у чумацтві тощо. Заможне козацтво всіляко обмежувало компетенцію військової ради, прагнуло замінити її Радою старшини і «значного товариства».

ЗаНової Січі козацтво почало відокремлюватися від посполитих, перетворюватися на верству, головним обов'язком якої було відбування військової служби, а привілеєм (для більшості в основному тільки формальним) участь у самоврядуванні, передусім у військовій раді.Нової Січіверствусамоврядуванні Для нагляду за діями кошової старшини біля Січі 1735 р. було збудовано Новосіченський ретраншемент і поставлено військову залогу. Вживалися заходи для перевірки козацьких компутів (списків) і впровадження паспортів. На кордонах Запоріжжя за наказом царського уряду збудовано систему укріплених ліній і засновано військові поселення Нову Сербію (1752 р.) і Слов'яно- Сербію (1753 р.). Після ліквідації гетьманства (1764 р.) Запорозька Січ лишалася єдиним українським краєм, де ще зберігалася автономія.1735ретраншементвійськову залогупаспортівНову СербіюСлов'яно- Сербію1753гетьманства1764

За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 р. кордони Росії відсунулися до гирла Південного Бугу, і Запорозька Січ втрачала значення форпосту в боротьбі проти турецько-татарської агресії. Крім того, царський уряд пригадуючи участь січовиків у кривавому повстанні на Правобережжі в 1768 році, відомішому як Коліївщина, побоювався нових заворушень. Тим більше, Омелян Пугачов у 1774 р. під час бунту збирався йти на возз'єднання з запоріжцями, відчуваючи моральну підтримку з їхнього боку. Після подавлення бунту, для багатьох учасників цього повстання Запоріжжя стало надійним прихистком.Кючук-Кайнарджійським мирним договором1774гирлаПівденного БугуфорпостуПравобережжі1768КоліївщинаОмелян Пугачов1774бунту

У квітні 1775 року Г. Потьомкін виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації Запорозької Січі. На початку червня 1775 р. царські війська на чолі з генералом П. Текелієм, що поверталися з турецького фронту, та генерала Федора Чорби, що був викликаний для цього з придушення повстання О.Пугачова, оточили Запорозьку Січ 4-5(15-16).VI.1775 р. Не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Г. ПотьомкінП. ТекеліємФедора ЧорбиПетро Іванович Калнишевський

Разом із старшиною його було заарештовано і на пропозицію Потьомкіна заслано по рішенню царського суду на 25 років до Соловецького монастиря, де він помер на 113 році життя у 1803 р. Запорозьке військо було оголошено розпущеним. Землі Запорозької Січі царський уряд почав роздавати поміщикам, а козаків покріпачувати. Це спричинилося до втечі 5 тисяч запорожців на підвладну Туреччинітериторію в гирлі Дунаю, де вони заснували Задунайську Січ.