Виконала: Виконала: Учениця 7 класу Учениця 7 класу Гор.Пустоварівської Гор.Пустоварівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗОШ І-ІІІ ступенів Данільченко Олена Данільченко Олена

Зміст Порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія (за повістю Миколи Гоголя Тарас Бульба) Порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія (за повістю Миколи Гоголя Тарас Бульба) Немає такої сили, яка пересилила б російську силу. Немає такої сили, яка пересилила б російську силу. Образ матері Образ матері

Порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія (за повістю Миколи Гоголя Тарас Бульба) Є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це – запорозьке козацтво. Про нього написано чимало цікавих творів, і один з найкращих – повість М. В. Гоголя Тарас Бульба, над якою письменник працював майже десять років. Змальовуючи героїчну боротьбу українців за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом. Це були кращі люди свого часу і вірні сини України, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям. Серед вільного товариства запорожців-богатирів центральне місце в повісті посідають образи старого козака Тараса Бульби і двох його синів – Остапа та Андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. Гадаю, що саме цей контраст допомагає Гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками. Є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це – запорозьке козацтво. Про нього написано чимало цікавих творів, і один з найкращих – повість М. В. Гоголя Тарас Бульба, над якою письменник працював майже десять років. Змальовуючи героїчну боротьбу українців за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом. Це були кращі люди свого часу і вірні сини України, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям. Серед вільного товариства запорожців-богатирів центральне місце в повісті посідають образи старого козака Тараса Бульби і двох його синів – Остапа та Андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. Гадаю, що саме цей контраст допомагає Гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками.

Вперше ми зустрічаємося з Остапом і Андрієм на їх рідному батьківському подвірї. Спочатку нас може більше приваблювати образ Андрія, бо порівняно з суворим Остапом він більш чутливий, ніжний. Навіть мати сильніше жаліє і любить саме його. Та ось із сторінок повісті постає історія життя кожного, і наше ставлення поступово змінюється. Ми розуміємо, що спільні у братів лише молодість, їх свіжість, рослість, могутня тілесна краса, яка вразила навіть батька. Сам же Тарас зумів прищепити синам інтерес до козацького життя, виховати в них хоробрість, спритність.

Але ці якості вдачі у братів зовсім різні: хоч Андрій і відзначався у бурсі сміливістю, але вона завжди призводила до лиха. У ньому поєдналися завзяття й удавана мужність: він вмів вивертатися, хитрити, навіть благати пощади. Зовсім інший – Остап, який ще з бурси виділявся ясним розумом і міцною волею. Чесний і хоробрий, він постає перед нами відданим товаришем: Він був добрий у такій мірі, в який можна було бути з такою вдачею і в тодішній час.. Але ці якості вдачі у братів зовсім різні: хоч Андрій і відзначався у бурсі сміливістю, але вона завжди призводила до лиха. У ньому поєдналися завзяття й удавана мужність: він вмів вивертатися, хитрити, навіть благати пощади. Зовсім інший – Остап, який ще з бурси виділявся ясним розумом і міцною волею. Чесний і хоробрий, він постає перед нами відданим товаришем: Він був добрий у такій мірі, в який можна було бути з такою вдачею і в тодішній час..

Як тільки юнаки потрапляють до Запорозької Січі, відразу ж набувають доброї репутації у козаків: обидва спритні, обидва сміливі вояки. Але і тут їх хоробрість не однакова: Остап – спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі Бородатого. А от хоробрість Андрія виявляється безрозсудливою та безцільною; він мало замислюється над тим, за що кидається у бій. Як тільки юнаки потрапляють до Запорозької Січі, відразу ж набувають доброї репутації у козаків: обидва спритні, обидва сміливі вояки. Але і тут їх хоробрість не однакова: Остап – спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі Бородатого. А от хоробрість Андрія виявляється безрозсудливою та безцільною; він мало замислюється над тим, за що кидається у бій.

Остап твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рідної землі й товаришів, ненависть до ворогів і прагнення захищати вітчизну. Ось що робить Остапа справжнім героєм! У Андрія ж немає щирої любові до батьківщини і друзів, і тому сліпе кохання до дочки ворога швидко перетворює його на зрадника. Він забуває святі почуття вірності вітчизні та товариству: А що мені батько, товариші, вітчизна! … нема у мене нікого!. І ось стоїть він, боягузливий, нікчемний, перед судом свого батька. Ганебним було його життя, ганебна і його смерть… і тут же ми бачимо Остапа в останньому гарячому бою, після якого він потрапляє у полон. Терплячи нелюдські страждання, він навіть не простогнав; гідною й величною була його смерть.

Прочитавши повість, я замислилася над тим, як власні ідеали і мета людини відбиваються на її долі. Перед нами два брати, сини одних батьків, однієї землі. Але наскільки вони різні, бо різні у них святині! Ми переконуємося, що лише щира любов до вітчизни, чесне служіння їй возвеличує людину, а підступність і малодушність робить її нікчемною. Я впевнений, що, як і мене, кожного читача захоплює образ Остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. Андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він – лише принизливий виняток з численної армії українських синів – захисників нашої славної України. Прочитавши повість, я замислилася над тим, як власні ідеали і мета людини відбиваються на її долі. Перед нами два брати, сини одних батьків, однієї землі. Але наскільки вони різні, бо різні у них святині! Ми переконуємося, що лише щира любов до вітчизни, чесне служіння їй возвеличує людину, а підступність і малодушність робить її нікчемною. Я впевнений, що, як і мене, кожного читача захоплює образ Остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. Андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він – лише принизливий виняток з численної армії українських синів – захисників нашої славної України.

Два брати повинні стати ворогами. Обоє гинуть, один – від рук ворогів, іншої – від руки батька. Не можна назвати одного гарним, іншого – поганим. Гоголь дав національний характер у розвитку, показав людей, дійсно притаманним різним історичним епохам. Два брати повинні стати ворогами. Обоє гинуть, один – від рук ворогів, іншої – від руки батька. Не можна назвати одного гарним, іншого – поганим. Гоголь дав національний характер у розвитку, показав людей, дійсно притаманним різним історичним епохам.

Немає такої сили, яка пересилила б російську силу. Тарас Бульба - герой, подібний героям героїчного епосу давнини. Він сильний і хитрий, немає для нього вище цінності в житті, ніж товариство : « Немає уз святіше товариства ! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір. Але це не те, браття : любить і звір своє дитя. Але поріднитися душею, а не по крові, може тільки одна людина ». Тарас Бульба - герой, подібний героям героїчного епосу давнини. Він сильний і хитрий, немає для нього вище цінності в житті, ніж товариство : « Немає уз святіше товариства ! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір. Але це не те, браття : любить і звір своє дитя. Але поріднитися душею, а не по крові, може тільки одна людина ».

Для Тараса Бульби немає поняття «сім'я» у звичному розумінні цього слова. Любити дружину, бути поруч з нею значить збабіти, перестати бути справжнім козаком. Не може він терпіти бездіяльності, хочеться йому перевірити своїх дітей у справі, в бою. Заради цього і здійснює він переворот в Січі. Тарасу довелося побачити дітей в бою, і він міг радіти : « В один місяць змужніли й зовсім переродилися тільки що оперилися пташенята і стали мужами ». Остап здавався природженим воїном, мав в бою холоднокровністю. Тарас вважав, що з нього « буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне ». Андрій в бою не роздумував, йшов на те, « на що ніколи б не наважився холоднокровний і розумний ». Як казав Тарас, не « Остап, а добрий, добрий також вояка », правда, він же говорив синові: «Не доведуть тебе баби до добра». Для Тараса Бульби немає поняття «сім'я» у звичному розумінні цього слова. Любити дружину, бути поруч з нею значить збабіти, перестати бути справжнім козаком. Не може він терпіти бездіяльності, хочеться йому перевірити своїх дітей у справі, в бою. Заради цього і здійснює він переворот в Січі. Тарасу довелося побачити дітей в бою, і він міг радіти : « В один місяць змужніли й зовсім переродилися тільки що оперилися пташенята і стали мужами ». Остап здавався природженим воїном, мав в бою холоднокровністю. Тарас вважав, що з нього « буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне ». Андрій в бою не роздумував, йшов на те, « на що ніколи б не наважився холоднокровний і розумний ». Як казав Тарас, не « Остап, а добрий, добрий також вояка », правда, він же говорив синові: «Не доведуть тебе баби до добра».

Обидва пророцтва батька збулися. Остап у двадцять два роки стає курінним отаманом. Андрій зрадив, полюбивши. Убивши Андрія, Тарас шкодує про те, що син «пропав безславно, як підла собака ! ». Всього двоє у нього синів, а й Остапа вбив би Тарас не замислюючись, якби зрадив він свою віру, свою батьківщину, товаришів. Одного сина батько покарав за зраду, іншого на його очах взяли в полон. Дивом вижив у цьому бою Тарас пробирається до Варшави і присутній при страті Остапа. І, як в бою, схвально повторював Тарас : « Добре, синку, добре! » Не підвів його другий син, гордо міг дивитися на людей Тарас, і, ризикуючи своїм життям, відповів на душевний крик Остапа : « Чую ! » Він не тільки почув останній крик Остапа, а й помстився за його смерть. Тарас випалив вісімнадцять містечок, спалювали жінок, дітей. «Це вам, вражі ляхи, поминки по Остапові ! » - Примовляв Тарас. «Навіть самим козакам здавалася чрезмерною його нещадна лють і жорстокість », помста за синів. Обидва пророцтва батька збулися. Остап у двадцять два роки стає курінним отаманом. Андрій зрадив, полюбивши. Убивши Андрія, Тарас шкодує про те, що син «пропав безславно, як підла собака ! ». Всього двоє у нього синів, а й Остапа вбив би Тарас не замислюючись, якби зрадив він свою віру, свою батьківщину, товаришів. Одного сина батько покарав за зраду, іншого на його очах взяли в полон. Дивом вижив у цьому бою Тарас пробирається до Варшави і присутній при страті Остапа. І, як в бою, схвально повторював Тарас : « Добре, синку, добре! » Не підвів його другий син, гордо міг дивитися на людей Тарас, і, ризикуючи своїм життям, відповів на душевний крик Остапа : « Чую ! » Він не тільки почув останній крик Остапа, а й помстився за його смерть. Тарас випалив вісімнадцять містечок, спалювали жінок, дітей. «Це вам, вражі ляхи, поминки по Остапові ! » - Примовляв Тарас. «Навіть самим козакам здавалася чрезмерною його нещадна лють і жорстокість », помста за синів.

Тараса полонили і заживо спалили, а й на багатті він думав про товаришів. « Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила російську силу ! » Тараса полонили і заживо спалили, а й на багатті він думав про товаришів. « Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила російську силу ! »

Образ матері У повісті «Тарас Бульба» Гоголь створив різні образи запорізьких козаків. Велику увагу він приділив синам Тараса, Остапа й Андрія. І зовсім небагато написав про їх матері. У повісті «Тарас Бульба» Гоголь створив різні образи запорізьких козаків. Велику увагу він приділив синам Тараса, Остапа й Андрія. І зовсім небагато написав про їх матері. У творі ми вперше зустрічаємося з матір'ю, коли вона зустрічає своїх синів. «... Бліда, худенька і добра мати їх, що стояла біля порога і не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх». У творі ми вперше зустрічаємося з матір'ю, коли вона зустрічає своїх синів. «... Бліда, худенька і добра мати їх, що стояла біля порога і не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх». Серед сильних героїв повісті ми побачили слабку, маленьку жінку, яка любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не колотить, мати сказала : «.. І прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька. » Серед сильних героїв повісті ми побачили слабку, маленьку жінку, яка любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не колотить, мати сказала : «.. І прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька. »

Вона дуже переживала, що вони так мало будуть вдома. «... І мені не вдасться надивитися на них. » Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитися. « Сини мої, сини мої милі ! Що буде з вами? Що чекає вас ?.. » Хоча у неї був чоловік і два сини, вона була самотня : дітей вона бачила рідко, а Тараса «... на рік два - три дні, і потім кілька років про нього не бувало слуху. » У молодості вона терпіла від Тараса образи і навіть він її бив, напевно вона була дуже красива, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть будинку. Але цього не сталося.

«Бідна старенька, позбавлена останньої надії, понуро попленталася до хати. » «Бідна старенька, позбавлена останньої надії, понуро попленталася до хати. » Перед від'їздом Тарас попросив матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обняла їх, вийняла два невеличкі ікони, наділа їм, ридаючи, на шию... Не забувайте, синки, матір вашу... пришліть хоч вісточку про себе... » Коли Тарас з Остапом та Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх. Перед від'їздом Тарас попросив матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обняла їх, вийняла два невеличкі ікони, наділа їм, ридаючи, на шию... Не забувайте, синки, матір вашу... пришліть хоч вісточку про себе... » Коли Тарас з Остапом та Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх. В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу. В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу.