Біографія Роки навчання 1870-ті 1880-ті роки 1890-ті ті роки Творчість Опери Снегурочка Історичний огляд Симфонічні твори Вокальні твори Просвітницька і педагогічна діяльність Пам'ять Список творів Книги Музичні приклади Література

Мико́ла Андрі́йович Ри́мський-Корсако́в (Николай Андреевич Римский-Корсаков; *6 (18) березня 1844), Тихвін 8 (21) червня 1908, маєток Любенськ, поблизу Луги, нині Ленінградська область) відомий російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик; член Могутньої купки, автор 15 опер, 3 симфоній, симфонічних картин, камерно-інструментальної музики.(18) березня1844Тихвін(21) червня1908Ленінградська областькомпозиторМогутньої купки

Микола Римський-Корсаков народився у провінційному містечку Тихвіні за 200 км від Санкт- Петербурга. Батько композитора Андрій Петрович Римський-Корсаков ( ) походив з дворянського роду[1], деякий час служив новгородським віце-губернатором, а потім Волинським цивільним губернатором[2], мати Софія Василівна дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була досить освіченою жінкою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович контр-адмірал, реорганізатор системи військово-морської освіти.ТихвініСанкт- Петербурга[1][2]

В дитинстві М. А. Римський-Корсаков вчився грати на фортепіано вдома, пізніше в пансіоні (де М. А. Римському-Корсакову викладали загальноосвітні дисципліни, а також навчали гри на фортепіано). Але батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офіцера, і 1856 року віддали його навчатися до петербурзького Морського корпусу. фортепіано Навчаючись у Морському корпусі, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до музики. У 1859 році він почав брати уроки у піаніста Ф. А. Канілле, який в 1861 познайомив Римського-Корсакова з М. А. Балакірєвим, навколо якого починав гуртуватися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня купка» М. А. Балакірєвим«Могутня купка»

Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусоргський, Кюї, а також музикознавець Володимир Стасов. Знайомство з цими композиторами мало вирішальний вплив на формування особистості й естетичних поглядів Римського-Корсакова. Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусоргський, Кюї, а також музикознавець Володимир Стасов. Знайомство з цими композиторами мало вирішальний вплив на формування особистості й естетичних поглядів Римського-Корсакова.МусоргськийКюїВолодимир СтасовМусоргськийКюїВолодимир Стасов 1862 року Римський-Корсаков закінчує морський корпус і бере участь у плаванні на кліпері «Алмаз» (186265), завдяки чому мав можливість побувати в багатьої країнах, зокрема у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років. В 1864 році Римський-Корсаков був призначений мічманом року Римський-Корсаков закінчує морський корпус і бере участь у плаванні на кліпері «Алмаз» (186265), завдяки чому мав можливість побувати в багатьої країнах, зокрема у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років. В 1864 році Римський-Корсаков був призначений мічманом Великій БританіїСША БразиліїІспаніїФранціїНорвегії мічманом186265Великій БританіїСША БразиліїІспаніїФранціїНорвегії мічманом

Після повернення до Петербургу Римський-Корсаков продовжив інтенсивні заняття музикою. Під впливом і керівництвом М. А. Балакірєва він створив 1-у симфонію ( ), «Сербську фантазію» (1867), симфонічну музичну картину «Садко» (1867), 2-у симфонію «Антар» (1868), ряд романсів тощо. На початку 1870-х Римський- Корсаков звернувся до оперного жанру, який згодом став провідним у його творчості. Так, 1872 року була завершена його перша опера «Псковитянка», за драмою Л. А. Мея «Псковитянка» 1872 року композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд, яка народила двох синів Андрія ( ) та Григорія ( ) і доньку Надію (

1871 року Римського-Корсакова запросили викладати до Петроградської консерваторії. Як згадував пізніше композитор, «Якби я хоч трішечки повчився, якби я хоч на крапельку знав більше, ніж знав насправді, то мені було б ясно, що я не можу і не маю права братися за запропоноване мені діло, що піти в професори було б з мого боку і нерозумно, і недобросовісно… [3] 1871 Петроградської консерваторії[3] Оригінальний текст (рос.) Если б я хоть капельку поучился, если б я хоть на капельку знал более, чем знал в действительности, то для меня было бы ясно, что я не могу и не имею права взяться за предложенное мне дело, что пойти в профессора было бы с моей стороны и глупо, и недобросовестно».

Відчуваючи прогалини в своїй освіті, композитор інтенсивно вивчає музично-теоретичні дисципліни. Він веде класи практичної композиції та інструментування, пише свою Третю симфонію C-dur. Згодом діяльність Римського- Корсакова розширюється. У Римський-Корсаков працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, в директором Безкоштовної музичної школи, з 1874 виступає як симфонічний диригент, а пізніше і як диригент оперних спектаклів. У виконував обов'язки помічника керівничого Придворною співочою капелою. Серед найвідоміших його творів кінця 1870-х 1880-х років «Казка» (1880), Сімфонієтта (1885) і Фортепіанний концерт (1883), «Іспанське капричіо» (1887), «Шехеразада» (1888), а також опери «Травнева ніч» (1879) і «Снігуронька» (1881)

Попри те, що до кінця 1870-х років "Могутня купка" як згуртована група перестала існувати, Римський- Корсаков не втрачав активності у спілкуванні з колегами та у пропагуванні їхньої творчості. Своєрідним продовженням "Могутньої купки" у х роках став так званий Біляївський гурток, що об'єднувався навколо мецената Біляїва[4]. Римський- Корсаков став художнім керівником видавничої та концертно-організаторської діяльності Біляїва, а після смерті мецената разом із композиторами Олександром Глазуновим та Лядовим увійшов до опікунської ради з керування всіма справами.Біляїва[4]Олександром ГлазуновимЛядовим

З 1889 року Римський-Корсаков зосереджується на оперній творчості. В наступні роки постають опери "Млада" ( ), "Ніч перед Різдвом" (1895), "Садко" (1896), пролог до "Псковитянки" одноактна "Бояриня Віра Шелога" і "Царева наречена" (обидві 1898). У 1900-і рр. створюються "Казка про царя Салтана" (1900), "Сервілія" (1901), "Пан воєвода" (1903), "Легенда про невидимий град Кітеж" (1904) і "Золотий півник" (1907). У цей період композитор вивчав філософію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх попередніх творів. Останні роки свого життя Римський- Корсаков працював над книжкою своїх спогадів, яку назвав "Літопис мого музичного життя".

Під час Революції Римський-Корсаков активно підтримав вимоги студентів-страйкарів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзької консерваторії, за що був звільнений з консерваторії, і поновлений на роботі лише після надання консерваторії часткових автономних прав і зміни керівництва.Революції Помер у маєтку Любенськ, поблизу Луги, нині Псковська область. Похований у Новодівочому монастирі в Петербурзі. В 1937 його прах був перенесений до Ленінградського пантеону- некрополя при Олександро-Невській лаврі Псковська область

Творчість Римського-Корсакова глибоко самобутня і разом з тим спирається на класичні традиції. Гармонійністю світосприймання, ясністю музичного мислення, витонченим артистизмом він є близьким до Глінки. Пов'язаний із передовими ідейно-художніми течіями 1860-х рр., Римський- Корсаков виявляв великий інтерес до народної творчості (склав збірник «Сто російських народних пісень», 1877: гармонізував пісні, зібрані Т. І. Філіпповим, «40 народних пісень». 1882). Композитор використовує справжні зразки музичного фольклору й органічно обробляє пісенні інтонації у власних мелодіях. Захоплення фольклором, давньослов'янською міфологією, народними обрядами відобразилися в операх «Травнева ніч» (за М. В. Гоголем. 1879), «Снігуронька» (за А. Н. Островським, 1881) улюблений музичний твір Римського-Корсакова, який він вважав своїм найкращим, «Млада» (1890), «Ніч перед Різдвом» (за М. В. Гоголем, 1895).Глінки М. В. Гоголем

15 опер Римського-Корсакова демонструють розмаїтість жанрових (билина, казка, легенда, історико-побутова драма, лірико-побутова комедія), стильових, драматургійних, композиційних рішень (твори, що тяжіють до номерної структури й до безперервного розвитку, опери з масовими сценами й камерні, з розгорнутими ансамблями й без них). Найповніше дарування Римського-Корсакова виявилося в творах, пов'язаних зі світом казковості, з різноманітними формами російської народної творчості. Тут розкриваються його мальовничо-образотворчий талант, чистота лірики щирої, але трохи споглядальної, без підвищеної емоційної напруженості.билина Увага до внутрішнього світу людини, до психологічного розкриття образів виявилося в камерній опері «Моцарт і Сальєрі» (на текст О. С. Пушкіна, присвячена А. С. Даргомижському, 1897), в одноактній опері «Бояриня Віра Шелога» (пролог до «Псковитянки», 1898) і особливо в драмі на історико-побутовий сюжет «Царева наречена» (1898)

Нові тенденції, характерні для російського мистецтва початку 20 ст., відобразилися в опері «Казка про царя Салтана» (заПушкіним, 1900) з її підкреслено театральною умовністю й елементами стилізації народного лубка, в «осінній казочці» «Кощій Безсмертний» (1902), у якій казкова тематика трактується алегорично. Високі морально- філософські проблеми підняті в опері-легенді «Сказання про невидимий град Китеж і діву Февронію» (1904). Остання опера композитора «небилиця в особах» «Золотий півник» (за Пушкіним, 1907) нещадна сатира на царське самодержавство.Пушкіним «Золотий півник» 1907 Основою оперної виразності Римський-Корсаков вважав спів. Важливу драматургійну роль у його операх виконує й оркестр, якому нерідко доручаються самостійні симфонічні картини, антракти, наприклад «Три дива» («Казка про царя Салтана»), «Битва при Керженці» («Сказання про невидимий град Китеж…»). Розглядаючи оперу насамперед як музичний твір, Римський-Корсаков також велике значення надавав її літературній основі лібрето. Плідною була співдружність композитора з лібретистом В. І. Бєльським.лібрето

Снігуронька не зафіксована у слов'янській міфології.[1] Однак вона фігурує у російському фольклорі як персонаж народної казки про зроблену зі снігу дівчинку Снігурку (рос. Снегурка, Снежевиночка). Цей сюжет був оброблений і опублікований 1869 року О. Афанасьєвим у «Поэтических воззрениях славян на природу».[2]слов'янській міфології[1]рос.1869 О. Афанасьєвим[2] 1873 року О. Островський написав пєсу «Снігуронька». У ній Снігурка – дочка Діда-Мороза та Весни-Красни, яка гине під час ритуалу вшанування бога сонця Ярила. Має вигляд гарної блідолицьої світловолосої дівчини. Одягнена в біло-блакитну шубку з хутряною опушкою, хутряну шапку, рукавиці. 1873О. ОстровськийЯрила 1882 року за мотивами пєси М. Римський-Корсаков поставив однойменну оперу, яка мала величезний успіх.[1] 1882М. Римський-Корсаков[1] На рубежі XIX-ХХ ст. образ Снігуроньки отримав подальший розвиток. Її фігурками прикрашали ялинку, дівчатка вбирались у костюм Снігурочки, інсценувались фрагменти з пєси Островського або опери.XIXХХ Під час антирелігійної кампанії у 1920-х роках Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 року офіційно зявилась разом з Дідом Морозом у московському Будинку Союзів.[1]1937[1]

Симфонічна творчість Римського-Корсакова в порівнянні з оперною не настільки багатопланова. Образна конкретність музичного мислення композитора визначила його схильність до програмного й жанрового симфонізму. Звідси перевага таких типів і форм, як увертюра (фантазія), симфонічна картина, сюїта. Найвидатніші твори Римського-Корсакова для оркестру «Іспанське капричіо» (1887) і симфонічна сюїта «Шехерезада» (1888). Композитор розширив і збагатив колористичні можливості цих жанрів, створив свою систему ладово-гармонійних засобів, в основі якої складні лади (зокрема характерний звукоряд гама Римського- Корсакова), оркестрування поєднує барвистість, блиск із ясністю, прозорістю.1887«Шехерезада»1888гама Римського- Корсакова

Вагоме місце у творчій спадщині Римського-Корсакова займає камерно-вокальна лірика. Написав 79 романсів, серед них вокальні цикли «Навесні», «Поетові», «Біля моря».

Різнобічна діяльність Римського-Корсакова мала велике просвітницьке значення, насамперед, у пропагуванні творів російських композиторів. Зокрема, 1889 року Римський-Корсаков виступав з концертами на Паризькій світовій виставці, де під його орудою прозвучали твори Глінки, Даргомижського, Бородіна, Мусоргського, Лядова. Завдяки редакторській роботі, були опубліковані й виконані опери «Кам'яний гість» Даргомижського, «Князь Ігор» Бородіна, «Борис Годунов» і «Хованщина» М. Мусоргського; Римський-Корсаков також підготував і видав, разом з Балакірєвим і А. К. Лядовим, оперні партитури М. Глінки. Різнобічна діяльність Римського-Корсакова мала велике просвітницьке значення, насамперед, у пропагуванні творів російських композиторів. Зокрема, 1889 року Римський-Корсаков виступав з концертами на Паризькій світовій виставці, де під його орудою прозвучали твори Глінки, Даргомижського, Бородіна, Мусоргського, Лядова. Завдяки редакторській роботі, були опубліковані й виконані опери «Кам'яний гість» Даргомижського, «Князь Ігор» Бородіна, «Борис Годунов» і «Хованщина» М. Мусоргського; Римський-Корсаков також підготував і видав, разом з Балакірєвим і А. К. Лядовим, оперні партитури М. Глінки.Паризькій світовій виставціДаргомижськогоБородінаМусоргського ЛядоваПаризькій світовій виставціДаргомижськогоБородінаМусоргського Лядова

Виняткове значення мала його педагогічна діяльність. Творець композиторської школи, Римський-Корсаков виховав 200 композиторів, диригентів, музикознавців, серед яких А. К. Глазунов, А. К. Лядов, А. С. Аренський, М. М. Іпполітов-Іванов, І. Ф. Стравінський, О. В. Оссовський[5], В. Й. Малишевський, Н. Я. Мясковський, С. С. Прокоф'єв, М. А. Баланчивадзе, Я. Вітол, М. В. Лисенко, О. О. Спендіаров. Частковим узагальненням педагогічного досвіду були його підручники гармонії й оркестровки, цінним історичним документом є автобіографічна книга «Літопис мого музичного життя» (1906). І. Ф. Стравінський[5] В. Й. Малишевський С. С. Прокоф'єв М. В. ЛисенкоО. О. Спендіаров1906

В 1944 у місті Тихвін відкрито Дім-музей, в 1971 у Ленінграді Музей-квартира Римського- Корсакова. Ім'я Римського-Корсакова носить Петербурзька консерваторія, в 1952 біля її будівлі, що на Театральній площі, встановлено пам'ятник композиторові.1944Тихвін1971 Петербурзька консерваторія1952Театральній площі Ім'я композитора носить Дитяча музична школа 1 в Миколаєві, в 1978 році біля школи встановлено бюст.Миколаєві1978 На його честь названо астероїд 4534 Римський- Корсаков[6]4534 Римський- Корсаков[6]

Опери: Псков'янка (1873,2-а редакція 1878; 3-я редакція 1892, постановка 1895, Петербург), Псков'янка1873 Травнева ніч (Майская ночь) (1880)1880 Снігуронька (Снегурочка)(1892) Млада (1892) Ніч перед Різдвом (1895) Садко (1897) Садко Моцарт і Сальєрі (1898), Бояриня Вєра Шелога (пролог до Псковитянки) (1898), Царева наречена (Царская невеста) (1899) Царева наречена Казка про царя Салтана (Сказка о царе Салтане) (1900) Сервілія (1902) Кощій Безсмертний (1902) Кощій Безсмертний Пан-Воєвода (1904) Сказання про невидиме місто Кітеж і діву Февронію (Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии) (1904) Золотий півник (Золотой петушок) (1907) Золотий півник Кантати Світезянка (1897), «Песнь о вещем Олеге» (1899) та іншіДля оркестру: 3 симфонії (1865, нова редакція 1884; 2-а "Антар", 1868, нова редакція 1897; 1873, нова редакція 1886), Музична картина "Садко" (1867, редакція 1892), Сербська фантазія (1867, редакція 1889), Казка (1880), Симфонієтта на російські теми (1885), Іспанське капричіо (1887), Сюїта "Шехеразада" (1888), Сюїта "Шехеразада" Світле свято (Светлый праздник, Воскресная увертюра, 1888), «Дубінушка» (зі змішаним хором ad libitum, 1906) та інші Інше Концерт для фортепіано з оркестром (1883), Фантазія для скрипки з оркестром (1886), Серенада для віолончелі з оркестром (1893) та ін.; твори для інструментів з духовим оркестром; камерно-інструментальні ансамблі; фортепіанні п'єси; хори з оркестром та a cappella; камерно-вокальні ансамблі; 79 романсів для голосу з фортепіано; обробки народних пісень.

Літопис мого музичного життя (Летопись моей музыкальной жизни)Летопись моей музыкальной жизни Практичний підручник гармонії (Практический учебник гармонии)Практический учебник гармонии Основи оркестрування (Основы оркестровкиОсновы оркестровки

М.А.Римський-Корсаков. "Політ джмеля" з опери "Казка про царя Салтана"опис файлу, аранжування для фортепіано та виконання С.РахманіноваМ.А.Римський-Корсаков. "Політ джмеля" з опери "Казка про царя Салтана"опис файлуС.Рахманінова М.А.Римський-Корсаков. Іспанське_капрічіоопис файлуМ.А.Римський-Корсаков. Іспанське_капрічіоопис файлу Арія Варязького гостя з опери "Садко"опис файлу, виконує Ф.ШаляпінАрія Варязького гостя з опери "Садко"опис файлуФ.Шаляпін

Рацкая Ц. С. Н. А. Римский-Корсаков. Изд. 2-е, перераб. М., Музыка, с экз. Римский-Корсаков Н. А. Летопись моей музыкальной жизни. М., 1982 Кунин И. Ф. Н. А. Римский-Корсаков. М., 1988 Оперы Римского-Корсакова. Путеводитель, М., 1976; Gilseder Pals N. van, N. A. Rimsky-Korsakow, Lpz., 1914; его же, N. A. Rimsky-Korsakow. Opernschaffen nebst Skizze ьber Leben und Wirken, P.Lpz., 1929; Markevitch I., Rimsky-Korsakov, P., 1934; Abraham G. H., Rimsky-Korsakov. A short biography, L., 1945; Вurian К. V., N. A. Rimskij-Korsakov, Praha, 1949; Stromenger K., Mikotaj Rimski-Korsakow, Wroclaw, 1950; Hofmann R. M., Rimski-Korsakov, sa vмe, son ?uvre, P., 1958; Feuer M., Rimszkij-Korszakov, Bdpst, 1966.