Історія розвитку реактивного руху

Про перші реактивні прилади згадується ще в IVст. до н. е. Грек Архітас Тирентський описав деревяного птаха, який мав приводитися в рух паровим реактивним струменем, що витікає з нього. Реактивний двигун у праці «Пневматика» розглядав Герон Александрійський. У І ст. н. е. він описав реактивний паровий двигун еоліпніл ( «вітряну кулю»).

Перші порохові реактивні ракети (а точніше, порохові зенели) були відомі в Давньому Китаї (1225 р). Китайські воїни застосовували дротики, заряджені порохом, які літали й вибухали, а також порохові ракети для феєрверків

Запорозькі козаки на початку XVI ст. користувалися «рурками», які літали, а влучивши в ціль, вибухали. За допомогою таких стріл, насичених порохом власного виробництва, вони обороняли свої укріплення

Джованні Бранка - італійський архітектор і інженер. Велика праця «Машини» ( 1629 ) Серед різноманітних технічних пристроїв і механізмів у книзі описані парове колесо, яке можна вважати прототипом активної парової турбіни, а також « вогняне колесо», що є за своїм принципом далеким попередником газової турбіни. Хоча ці останні конструкції були дуже примітивні і представляли собою швидше цікаві фізичні прилади, все ж вони заслуговують на увагу, як свідчення ранніх спроб використання в якості рушійної сили водяної пари і горючих газів.

Олександр Засядько ( ) Йому належать пріоритет та ініціатива застосування винайдених ним ракетних снарядів виготовлення перших у Європі бойових фугасних порохових ракет та їх успішне випробування (1818р.) У бою ракети Олександра Засядька були використані в російсько-турецькій війні рр.

Пусковий станок и 2-дюймова ракета Констянтинова

Першим проектом пілотованої ракети був у 1881 році проект ракети з пороховим двигуном відомого революціонера Миколи Івановича Кибальчича ( ). Будучи засудженим царським судом за участь у вбивстві імператора Олександра II, Кибальчич в камері смертників за 10 днів до страти подав адміністрації в'язниці записку з описом свого винаходу. Але царські чиновники приховали від вчених цей проект. Про нього стало відомо лише в 1916 році.

У 1903 році Костянтин Едуардович Ціолковський запропонував першу конструкцію ракети для космічних польотів на рідкому паливі і вивів формулу швидкості руху ракети. У 1929 році вчений запропонував ідею створення ракетних поїздів (багатоступеневих ракет)

Через терни до зірок ішов геніальний український вчений –винахідник Юрій Кондратюк. Надзвичайно талановитий юнак з гімназійною медаллю так і не зміг здобути вищу освіту, був самоуком, жив і працював під чужим імям. Він розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць, його імям названа у світовій науці так звана «равликова траса», по якій через багато років перша людина висадилась на Місяці «траса Кондратюка». Імя нашого земляка вписане золотими літерами в історію світової космонавтики, нашому землякові на космодромі Канаверал (США) встановлено памятник, його імям названо не тільки вулиці та навчальні заклади, а й малу планету та кратер на зворотному боці Місяця.

Сергій Павлович Корольов був найбільшим конструктором ракетно-космічних систем. Під його керівництвом було здійснено запуски перших у світі штучних супутників Землі, Місяця і Сонця, перших пілотованих космічних кораблів і перший вихід людини з супутника у відкритий космос