Супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто)

Юпі́тер п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. Відстань Юпітера від Сонця змінюється від 740–814 млн км. Юпі́тер п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. Відстань Юпітера від Сонця змінюється від 740–814 млн км. Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця. Ряд атмосферних явищ на Юпітері такі, як шторми, блискавки, полярні сяйва, мають масштаби, які на порядки перевершують земні. Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця. Ряд атмосферних явищ на Юпітері такі, як шторми, блискавки, полярні сяйва, мають масштаби, які на порядки перевершують земні.

Іо - супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр складає 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Іо - супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр складає 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо був відкритий Галілео Галілеєм у 1610 за допомогою його першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо був відкритий Галілео Галілеєм у 1610 за допомогою його першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974.

За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркою (в Сонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні планети), на 30% зневодненим астраханітом, на 15% сульфатом заліза, гематитом. Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні скиди, ескарпи.

Євро́па - супутник Юпітера, найменший з чотирьох галілеєвих супутників. Був відкритий у 1610 році Галілеєм і можливо незалежно Маріусом. За наявними даними містить підповерхневий океан з рідкою водою, а тому вважається одним з місць де може існувати життя. Євро́па - супутник Юпітера, найменший з чотирьох галілеєвих супутників. Був відкритий у 1610 році Галілеєм і можливо незалежно Маріусом. За наявними даними містить підповерхневий океан з рідкою водою, а тому вважається одним з місць де може існувати життя. Європа відкрита Галілео Галілеєм 1610 року за допомогою винайденого ним телескопа. До цього, 1609 року, Європу спостерігав німецький астроном Сімон Маріус, але вчасно не повідомив про це наукове середовище. Європа відкрита Галілео Галілеєм 1610 року за допомогою винайденого ним телескопа. До цього, 1609 року, Європу спостерігав німецький астроном Сімон Маріус, але вчасно не повідомив про це наукове середовище.

Європа один з найбільших супутників планет Сонячної системи і за розміром близька до Місяця. Європа схожа на планети земної групи, значною мірою складена гірськими породами. Це планета-океан, яка вкрита шаром води товщиною близько км (частково у вигляді льоду товщиною 1030 км; частково, як вважають, у вигляді підповерхової рідкої води рідинного океану). Глибше залягають гірські породи, а в центрі імовірно знаходиться невелике металічне ядро. Європа один з найбільших супутників планет Сонячної системи і за розміром близька до Місяця. Європа схожа на планети земної групи, значною мірою складена гірськими породами. Це планета-океан, яка вкрита шаром води товщиною близько км (частково у вигляді льоду товщиною 1030 км; частково, як вважають, у вигляді підповерхової рідкої води рідинного океану). Глибше залягають гірські породи, а в центрі імовірно знаходиться невелике металічне ядро.

Зазвичай відкриття Ганімеда приписують Галілеєві, який скерував на Юпітер сконструйований власноруч телескоп, і спостерігав поблизу цієї планети чотири "зірки", що постійно змінювали своє розташування. Ці об'єкти і виявилися найбільшими супутниками Юпітера, які пізніше назвали галілеєвими. Зазвичай відкриття Ганімеда приписують Галілеєві, який скерував на Юпітер сконструйований власноруч телескоп, і спостерігав поблизу цієї планети чотири "зірки", що постійно змінювали своє розташування. Ці об'єкти і виявилися найбільшими супутниками Юпітера, які пізніше назвали галілеєвими. Поверхня Ганімеду є диференційована - спостерігаються геологічно молоді райони, що відрізняються світлішим кольором і виступом канав, та старіших районів, що виглядають темнішими і рясніють ударними кратерами. Поверхня Ганімеду є диференційована - спостерігаються геологічно молоді райони, що відрізняються світлішим кольором і виступом канав, та старіших районів, що виглядають темнішими і рясніють ударними кратерами.

Ганімед є найбільшим супутником Сонячної системи. За розмірами він більший за Плутон i Меркурій. Проте середня густина його порівняно низька, тому маса супутника становить лише половину маси Меркурія. Ганімед є найбільшим супутником Сонячної системи. За розмірами він більший за Плутон i Меркурій. Проте середня густина його порівняно низька, тому маса супутника становить лише половину маси Меркурія. Внутрішня структура Ганімеду також диференційована. У його надрах виділяють порівняно невелике залізне ядро, оточене товстою мантією із силікатів. Над мантією простягається шар м'якого льоду, або океан рідкої води, подібний океану на Європі. Однак поверхня являє собою тверду льодову шкаралупу. Внутрішня структура Ганімеду також диференційована. У його надрах виділяють порівняно невелике залізне ядро, оточене товстою мантією із силікатів. Над мантією простягається шар м'якого льоду, або океан рідкої води, подібний океану на Європі. Однак поверхня являє собою тверду льодову шкаралупу.

Каллісто - одне з найкратерованіших тіл у Сонячній системі. Отже, поверхня супутника дуже стара (близько 4 млрд років), а його геологічна активність украй низька. Передбачається, що Каллісто вкрита крижаною корою завтовшки 200 км, під якою знаходиться шар води завтовшки близько 10 км. Більш глибокі шари складаються, очевидно, із спресованих гірських порід і льоду з поступовим зростанням гірських порід і заліза до центру. Така композиція, взагалі, не характерна для великих небесних тіл, у яких ядро, як правило, яскраво виражено. Каллісто - одне з найкратерованіших тіл у Сонячній системі. Отже, поверхня супутника дуже стара (близько 4 млрд років), а його геологічна активність украй низька. Передбачається, що Каллісто вкрита крижаною корою завтовшки 200 км, під якою знаходиться шар води завтовшки близько 10 км. Більш глибокі шари складаються, очевидно, із спресованих гірських порід і льоду з поступовим зростанням гірських порід і заліза до центру. Така композиція, взагалі, не характерна для великих небесних тіл, у яких ядро, як правило, яскраво виражено.

Наявність рідкого океану обумовлена характеристиками магнітного поля Каллісто. Виявлено, що магнітне поле супутника змінюється в залежності від орієнтації щодо магнітного поля Юпітера. Темний матеріал, видимий на поверхні Каллісто, є тонким «покривалом». Цей матеріал може бути або уламковий природи, після зіткнень метеоритів з поверхнею, або утворитися в результаті випаровування молекул води з поверхневого шару. Відносно молоді кратери оголюють світліший підповерхневий лід. За оцінками вчених, Каллісто може стати першим з колонізованих супутників Юпітера. Це можливо завдяки тому, що Каллісто геологічно дуже стабільний і знаходиться поза зоною дії радіаційного пояса Юпітера. Цей супутник може стати центром подальших досліджень околиць Юпітера, зокрема, Європи. Наявність рідкого океану обумовлена характеристиками магнітного поля Каллісто. Виявлено, що магнітне поле супутника змінюється в залежності від орієнтації щодо магнітного поля Юпітера. Темний матеріал, видимий на поверхні Каллісто, є тонким «покривалом». Цей матеріал може бути або уламковий природи, після зіткнень метеоритів з поверхнею, або утворитися в результаті випаровування молекул води з поверхневого шару. Відносно молоді кратери оголюють світліший підповерхневий лід. За оцінками вчених, Каллісто може стати першим з колонізованих супутників Юпітера. Це можливо завдяки тому, що Каллісто геологічно дуже стабільний і знаходиться поза зоною дії радіаційного пояса Юпітера. Цей супутник може стати центром подальших досліджень околиць Юпітера, зокрема, Європи.