Любити все прекрасне і земне і говорити правду...

Дитячі роки Народився 8 січня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. У мене була лиш мати, та був ще сивий дід, - нікому не мовив тату. І вірив, що так і слід, - згадував він з часом про свої дитячі роки.

Навчання 1942 – 1946 рр. – школа у Бiïвцях ; 1946 – 1947 рр. – навчався в Єнькiвцях; 1947 – 1952 рр. – продовжив навчатися у Тарандинцях, закінчив школу із золотою медаллю; 1952 р. – ступив на факультет журналістики в Київського університету; 1957 р. – отримав диплом літописця сучасності

Працював у редакціях газет "Черкаська правда" ( рр.), "Молодь Черкащини" ( pp.), "Робітнича газета« 1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР.

Мене ще кожен може розтоптати, Принизити, грязюкою облить. А що я можу дати у відплату, Кому моє скавчання дошкулить? Чи хватить в мене розуму і сили Відповісти ударом на удар? Хіба розтопить мармурові брили Малого серця пристрасний пожар? Хіба вогонь той висушить болото? Хоч як би він завзято не горів - Його заглушить темрява і сльота, Його завіють подихи вітрів. Над ним жорстоко кожен посміється, Дотепи сиплючи нахабні і нудні… Для кого ж це маленьке серце б'ється, Кому воно присвячує пісні?

Разом з Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брайчевським були членами Клубу творчої молоді

За життя поета вийшла лише одна збірка Тиша і грім. Сталося це у 1962 р.

Казка Василя Симоненка, що вийшла друком у 1963 році.

На думку Станіслава Буряченка однокурсника, колеги та сусіда, "його, Василева, українська національна сутність завжди противилась будь- якому насильству, будь-якій тиранії, і в першу чергу російсько-більшовицькому свавіллю, що особливо виразно проявилось у неопублікованих за його життя поезіях, написаних на початку шістдесятих років"

"У творчості Василя Симоненка антибільшовицька тематика займає особливе місце… Василь у своїх тираноборчих віршах про ката українського народу Йосипа Сталіна та інших вождів- деспотів вважав їх уособленням абсолютистської, деспотичної влади і сили саме більшовицько-комуністичної партії…"

Олесь Гончар писав:... з глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби висвітлювалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона дихає, звідси та пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як тоді, коли вперше так жагучо й неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві.

Василь Симоненко автор громадської й патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових творів казок для дітей, щоденникових записів. Поетові притаманна мова метафор, висока експресія вислову, органічне поєднання пафосу любові та гніву

1962 року В.Симоненко разом з А.Горською та Л.Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВД на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради.

Наприкінці 1956 року Василь Симоненко разом із своїм однокурсником Станіславом Буряченком прибули на переддипломну практику в «Черкаську правду». Коли через два роки створювали молодіжну газету «Молодь Черкащини», Симоненку запропонували перейти туди завідуючим відділом пропаганди.

1958 р. в Черкаси приїхав батько. Василь привітав його, запросив переночувати, а вранці сказав: «А тепер, батьку, бувайте здорові. Ви пізно прийшли до мене. Я в дитинстві вас виглядав щодня...» Стареньку матір забрав. Ганна Федорівна продала свою хату, переїхала до Черкас.

13-го грудня 1963р. поет помер у черкаськiй лiкарнi (за офiцiйною версiєю, вiд раку), похований у Черкасах.

Тематика творчості 1. Сатира на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»). 2.Зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»). 3. Викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»). 4.Затаврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові»). 5.Любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» ).

У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка

25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні присвячену поету.

17 листопада 2010 року у місті Черкасах на вулиці Фрунзе був відкритий пам'ятник поетові.