ПІДГОТУВАЛА УЧЕНИЦЯ 9-Б КЛАСУ ГЕРАСИМОВА ВІКТОРІЯ Опорно-рухова система людини

Що таке опорно-рухова система Рух є одним з важливих моментів пристосування організму до навколишнього середовища. Він здійснюється системою органів, до яких належать кістки, їх з'єднання і м'язи, що об'єднані в єдине ціле апарат руху, або опорно-рухову систему. Усі кістки, з'єднані між собою різними видами сполучної тканини, утворюють скелет пасивну частину апарату руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи його активну частину.скелетм'язи

Значення опорно-рухової системи Захисна функція. Кістки скелету захищають внутрішні органи від механічних пошкоджень (кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза). Рухова функція. Виконують кістки кінцівок та хребта. Підтримування тіла в певному вертикальному положенні (кістки хребта, кістки кінцівок) Кровотворна – за рахунок червоного кісткового мозку (головки трубчастих кісток ребра, хребці, кістки тазу). Кістки –депо для мінеральних солей і мікроелементів (Fe, Ca, P). Мязи – депо глікогену.

Кістки та скелет До хімічного складу кістки входять вода (25 %), органічні (25 %) та мінеральні (50 %) речовини. Основною органічною речовиною кістки є дуже еластичний волокнистий білок колаген, який надає їй пружності. З мінеральних речовин у кістках найбільше солей Кальцію і сполук Фосфору. Скелет побудований з кісткової і хрящової тканини. Кісткова тканина складається з пластинок, утворених кістковими клітинами, і мінералізованої міжклітинної речовини з колагеновими волокнами. Розташування пластинок нагадує сітку. Це зумовлено тим, що клітини кісткової тканини (остеоцити) мають численні тонкі відростки, за допомогою яких вони з'єднуються між собою. Така будова надає кісткам великої міцності при стисканні й розтягу. Наприклад, стегнова кістка людини витримує при стисканні навантаження до 1,5 тонни. Найміцніша кістка організму - стегнова

Будова кісток Розрізняють довгі (трубчасті), короткі та широкі (або плескаті) кістки. Довгі, або трубчасті, кістки (плечова, стегнова, променева та ін.) всередині містять порожнину, яка заповнена жовтим кістковим мозком багатою на жир пухкою сполучною тканиною. Трубчаста будова довгих кісток забезпечує їхню міцність і легкість. Зверху кістка вкрита тонкою сполучнотканинною оболонкою - окістям, за яким розташована власне стінка трубчастої кістки, що побудована з щільної кісткової тканини, так званої компактної речовини. Основною структурною одиницею компактної речовини є остеон, що складається з 5-20 концентрично розташованих кісткових пластинок. У центрі остеона є канал, через який проходять кровоносні судини. На кінцях трубчастих кісток компактна речовина переходить у пористу кісткову тканину - губчасту речовину, яка утворює потовщення - головку. Кісткові пластинки губчастої речовини розташовані в тих напрямках, у яких кістки зазнають найбільшого розтягу або стиснення. У проміжках між пластинками губчастої речовини міститься червоний кістковий мозок. До його складу входять стовбурові кровотворні клітини, з яких і починають розвиватися всі форми клітин крові. Короткі кістки (зап'ястка, плесни, хребці тощо) та широкі (лопатка, тазові та ін.) побудовані переважно з губчастої речовини.

Будова скелета У скелеті розрізняють три типи зєднання кісток: нерухоме (шви, зрощення), напіврухоме (хрящі) та рухоме(суглоби). Скелет людини складається з таких відділів: черепа, тулуба (хребет і грудна клітка), верхніх і нижніх кінцівок.черепатулубаверхніх і нижніх кінцівок.

Череп Череп людини – кістковий каркас голови, сукупність кісток. Череп складається з двох відділів: лицьового та мозкового (черепна коробка), мозковий череп значно переважає над лицевим. Всі кістки черепа, крім нижньої щелепи, з'єднані нерухомо. Лицьовий відділ Кістки лицьового відділу: верхня щелепа, піднебінна кістка, нижня носова раковина, леміш, носова кістка, слізна кістка, вилична кістка, нижня щелепа (рухоме з'єднання), під'язикова кістка. Мозковий відділ Кістки мозкового відділу (черепна коробка): лобова кістка, клиноподібна кістка, потилична кістка, тім'яна кістка, решітчаста кістка, скронева кістка.

Тулуб Скелет тулуба людини складається з 2 частин хребет та грудна клітка. Хребет людини утворений хребцями, поділеними на 5 відділів: шийний відділ (7 хребців) перший хребець (атлант) з'єднує хребет з черепом; грудний відділ (12 хребців) від кожного хребця відростає пара ребер; поперековий відділ (5 хребців) крижовий відділ (5 хребців) хребці зрослись в одну кістку куприковий відділ (4-5 хребців) Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з'єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності. Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з'єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію скріплює ребра між собою.

Скелет кінцівок Людина має 2 пари кінцівок пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні ногами. Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин: пояс верхніх кінцівок утворений парними кістками лопаток та з'єднаних з ними ключицями; вільні верхні кінцівки утворені з 3 відділів: плече утворене плечовою кісткою, з'єднаною з лопаткою; передпліччя утворене ліктьовою та променевою кістками; кисть утворена кістками зап'ястка, п'ястка та фаланг пальців руки. Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин: пояс нижніх кінцівок утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками; вільні нижні кінцівки утворені з 3 відділів: стегно утворене стегновою кісткою; гомілка утворена великою та малою гомілковою кістками; стопа утворена кістками заплесна (разом з п'ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

М'язова система Мязи – це активна підсистема опорно-рухової системи. В організмі людини є три види мязової тканини: поперечно-смугаста скелетна (посмугована), поперечно-смугаста серцева та гладенька (непосмугована). Мязи, що прикріплюються до кісток скелета і приводять в рух тіло складаються з поперечно- смугастої мязової тканини. Основними фізіологічними функціями мязів є збудливість і скоротливість. За формою мязи поділяються на: - Веретеноподібні (більшість мязів, кінцівок). - Прямі (мязи спини, грудей). - Кругові (мязи рота, ока). - Двоперисті (міжкісткові мязи кисті, стопи). - Одноперисті. За розташуванням м'яза можна розділити на: м'язи голови: м'язи голови жувальні (жувальний м'яз, скроневий м'яз); мімічні (м'яз, що зморщує брови; щічний м'яз, м'яз сміху); м'язи шиї (груднино-ключично-соско-подібний); м'язи шиї м'язи тулуба: м'язи тулуба м'язи спини (поверхневі - трапецевидний, найширший; глибокі - м'яз, що випрямляє хребет); м'язи грудей (поверхневі – великі та малі грудні м'язи; глибокі - міжреберні м'язи); м'язи живота (пряма м'яз живота, зовнішня і внутрішня косі м'язи живота); м'язи кінцівок: м'язи верхніх кінцівок (мязи плечового поясу та мязи вільної верхньої кінцівки); м'язи верхніх кінцівок м'язи нижніх кінцівок (мязи тазового поясу і мязи вільної нижньої кінцівки). м'язи нижніх кінцівок

М'язи голови М'язи голови поділяють на дві групи жувальні й мімічні. Жувальні м'язи представлені чотирма парами сильних м'язів, спільним для яких є те, що вони починаються на кістках черепа, а закінчуються на різних ділянках нижньої щелепи (власне жувальні, скроневі тощо). Під час скорочення вони підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або в боки, що забезпечує перетирання їжі зубами. Мімічні м'язи це тонкі м'язові пучки, які одним своїм кінцем прикріплюються до кісток черепа, а другим вплітаються в шкіру, деякі вплітаються в шкіру обома кінцями (колові м'язи рота і ока). Скорочення мімічних м'язів зумовлює зміщення шкіри, що визначає міміку обличчя. Прояв складних відчуттів радощів, презирства, горя, подиву, болю тощо визначається численними комбінаціями скорочень мімічних м'язів. Найбільшими мімічними м'язами є лобовий, щічний, колові м'язи рота і очей, надчерепний та ін. 1 сухожилковий шолом; 2 лобове черевце потилично-лобового м'яза; 3 коловий м'яз ока; 4 коловий м'яз рота; 5 щічний м'яз; 6 жувальний м'яз; 7 привушна протока; 8 привушна слинна залоза; 9 грудинно-ключично- сосковий м'яз; 10 потиличне черевце потилично-лобового м'яза.

М'язи шиї М'язи шиї приводять у рух голову і шию. Найдовший з них груднино- ключично-соско-подібний, який двома своїми ніжками починається на груднині й ключиці і прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої кістки. Під час однобічного скорочення цього м'яза шия нахиляється в той чи інший бік з одночасним повертанням голови в протилежному напрямку. При скороченні обох м'язів голова підтримується у вертикальному положенні, у разі максимального скорочення їх вона відкидається назад. 1 жувальний м'яз; 2 група надпід'язикових м'язів; 3 під'язикова кістка; 4 група підпід'язиковнх м'язів; 5 глотка; 6 щитоподібна залоза; 7 стравохід; 8 трахея; 9 ключиця; 10 ребро; 11 передній драбинчастий м'яз; 12 середній драбинчастий м'яз; 13 задній драбинчастий м'яз; 14 м'яз підіймач лопатки; 15 довгий м'яз шиї.

М'язи тулуба М'язи спини; М'язи спини М'язи грудей; М'язи грудей М'язи живота. М'язи живота

М'язи спини Поверхневі: трапециєвидний та широкий мязи спини рухають лопатки, голову, шию і плече, опускають руки. Глибокі: ромбоподібний, верхній і нижній задні зубчасті рухають лопатки, опускають ребра при диханні. Крижово- остичний розгинає спину й підтримує вертикальне положення тіла.

М'язи грудей М'язи грудей поділяють на м'язи грудей, що належать до плечового поясу і верхніх кінцівок (великий і малий грудні м'язи, підключичний та ін.), і власне грудні м'язи (зовнішні й внутрішні міжреберні м'язи). Великий і малий грудні м'язи здійснюють рухи верхніх кінцівок. Зовнішні й внутрішні міжреберні м'язи беруть участь у дихальних рухах. Зовнішні міжреберні м'язи підіймають ребра (вдих), а внутрішні опускають їх (видих).

М'язи живота Передня і бічні стінки живота утворені косими, поперечним і прямим мязами живота. Ці мязи разом називають черевним пресом, бо при одночасному їх скороченні вони тиснуть на органи черевної порожнини. Основною функцією черевного пресу є утримання в певному положенні внутрішніх органів, участь в акті дихання, сприяння сечовипускання, випорожненню кишечника, пологам. Якщо мязи живота слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитися. В утворені між мязами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі.

М'язи верхніх кінцівок Мязи верхніх кінцівок поділяються на мязи плечового поясу та мязи вільної верхньої кінцівки. Мязи плечового поясу: дельтоподібний, великий і малий круглий, підлопатковий. Мязи вільної верхньої кінцівки: двоголовий (біцепс) та триголовий мяз (трицепс). Ці мязи антагоністи, вони згинають і розгинають руку в плечовому і ліктьовому суглобах. Мязи передпліччя мають коротке тіло і довгий сухожилок. Особливо розвинені дрібні мязи кисті. Завдяки цьому вона може виконувати найскладніші операції.

М'язи нижніх кінцівок Мязи нижніх кінцівок поділяються на мязи тазового поясу і мязи вільної нижньої кінцівки. Мязи тазового пояса: поверхневий (великий сідничний мяз) та глибокі (середній та малий сідничні мязи, клубово-поперековий). Вони зумовлюють згинання і розгинання в кульшовому суглобі, нахилення тулуба вперед, підтримують тіло у вертикальному положенні. Мязи вільної нижньої кінцівки: двоголовий та чотириголовий мязи стегна, кравецький мяз найдовший у людини. Литковий мяз гомілки у людини досягає найбільшого розвитку, бо уся маса тіла припадає на ноги (згинає стопу). Передній великогомілковий розгинає стопу.

Фізичні якості м'язів До фізичних властивостей м'язів відносять: силу, швидкість скорочення, витривалість і тонус. Сила м'язів характеризується величиною максимального напруження, яке може розвинути м'яз під час свого збудження. Вона залежить від маси скоротливих білків: актину і міозину, кількості одночасно збуджених м'язових волокон, частоти нервових імпульсів, що надходять до м'яза. Чим більше в м'язі скоротливих білків, тим більша його сила і маса. Швидкість скорочення м'язів визначається часом, за який м'яз скорочується і розслаблюється. Чим коротший цей час, тим більша швидкість скорочення. М'язова система має повільні та швидкі м'язи. Повільні м'язи - це м'язи спини, литковий м'яз. До швидких м'язів відносять м'язи кисті руки, ока. Витривалість м'язів - це їхня здатність тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. М'язи людини завжди перебувають у стані певного постійного напруження - тонусу (від грец. тонус - напруження). Він визначається природними властивостями м'язів і впливом нервової системи. У стані спокою м'язи пружні й еластичні завдяки тургору м'язових клітин, тобто постійному тискові цитоплазми на мембрану. До м'язів постійно надходять нервові імпульси, які теж підтримують незначний тонус м'язів. Тонічні скорочення, наприклад м'язів живота, утримують внутрішні органи у певному положенні. Тонус непосмугованих м'язів судин забезпечує необхідний діаметр судин, а отже, і кров'яний тиск.

Робота м'язів Під час скорочення м'язи здатні виконувати механічну роботу. Розрізняють статичну і динамічну роботу. Статичну (від грец. статос - нерухомий) роботу виконують м'язи людини, коли вона не рухається (стоїть) або тримає певний вантаж, У такому стані її м'язи перебувають у тривалому напруженні. Така робота м'язів дуже втомлива. Динамічну (від грец. динаміс - сила, пов'язаний з рухом) роботу м'язи виконують під час рухів людини (бігу, ходіння, плавання тощо). При цьому скорочення м'язів чергується з їхнім розслабленням. Динамічна робота менш втомлива. Кожна фізична робота характеризується величиною навантаження і швидкістю її виконання. Найпродуктивнішою є фізична робота, яку виконують із середнім навантаженням і в середньому темпі. Робота м'язів супроводжується витратами енергії.