Олександр Олександрович Богомолець Народився 12 (24) травня 1881 Київ Помер 19 липня 1946 (65 років) Київ Громадянство СРСР Галузь наукових інтересів патофізіологія Заклад Інститут експериментальної біології та патології, Інститут клінічної фізіології АН УРСР Alma mater Новоросійський університет в Одесі Науковий керівник Воронін Володимир Васильович Відомий завдяки: Президент Академії наук УРСР

Сашко Богомолець із батьком перед подорожжю до Сибіру на побачення з матір'ю. Київ, 1890–1891 рр.

О. Богомолець після закінчення Одеського Новоросійського університету рік

Праці академіка Богомольця сприяли розвиткові практично всіх галузей патологічної фізіології. Вони стосувалися питань ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку, патології кровообігу,патогенезу шоку. Основною ідеєю багатьох праць Олександра Богомольця є висунуте ним положення про те, що виникнення, перебіг і кінець захворювання залежать не тільки від причини, яка викликала хворобу, а й від здатності організму до опору. Велике значення мають праці академіка Богомольця, присвячені переливанню крові. В останні роки життя Олександр Богомолець багато уваги приділяв питанням старіння організму. Як і Ілля Мечников, вважав, що людина за своєю природою може жити 125–150 років; старіння, що наступає у 6070 років передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями.

В 1930 році Олександр Богомолець був обраний президентом Академії Наук УРСР. Cтворив Інститут експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР і Інститут клінічної фізіології. В Києві Олександр Богомолець заснував «Фізіологічний журнал» АН УРСР. У 1941 році, за кілька місяців до початку радянсько-німецької війни, Олександр Богомолець створив Київський диспансер боротьби з передчасною старістю. На його базі пізніше був утворений Інститут геронтології. В підсумку Олександр Богомолець перетворив Київ на один із найпрестижніших наукових центрів СРСР. Навесні 1944 року Олександр Богомолець повернувся до Києва, де очолив роботи з відтворення Академії наук УРСР.

В Саратові Олександр Богомолець зробив свій найважливіший винахід імунну цитотоксичну антиретикулярну сиворотку, яка прискорювала заживлення ран і активізувала імунну систему людини.

Олександр Богомолець узяв участь у створенні першого в світі Інституту гематології та переливання крові який очолив після смерті його першого директора. Там під його керівництвом була розроблена унікальна методика консервації донорської крові, яка й досі застосовується практично без змін. Тоді ж Олександр Богомолець та його учні встановили універсальний донорський характер першої групи крові. Цим інститутом Богомолець продовжував керувати до 1931 року.

Українська редакція підручнику Олександра Богомольця з патофізіології. Національний музей історії медицини, Київ

Праці Основи патологічної фізіології, т. 15. За ред. О. О. Богомольця. К., 1941 Продовження життя. К., 1940 Избранные труды, т. 13. К.,

Нагороди Заслужений діяч науки УРСР (1943) Лауреат Сталінської премії (1941) Герой Соціалістичної Праці (1944) Нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами та медалями.

У середині жовтня 1943 року у Олександра Богомольця стався прорив плеври і мимовільний пневмоторакс на тлі давнього туберкульозу. Повторний пневмоторакс трапився в липні 1946 року. 17 липня 1946 академік Олександр Богомолець продиктував останні розпорядження синові, Олегу Олександровичу, а 19 липня о 22 годині 15 хвилин його не стало. Похований академік в парку, посадженому ним і його учнями, біля будинку, де він жив.

Вшанування пам'яті 1953 Академія наук УРСР заснувала Премію імені О. О. Богомольця, яку вручає Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні досягнення в галузі технічної фізіології та патофізіології. О. О. Богомолець на поштовій марці Пошти СРСР