В. І. Суриков Бояриня Морозова( )

Автор: Суриков Василь Іванович Дата написання картини: Історія написання: Праця над «Морозовою» - розтяглась на роки. Картина писалася шматками, після віднайдення і потрібних натурників, і потрібного речового реманенту.Якось в запалі Суриков сказав, аби він писав сцену аду, то й натурників садовив би у полум'я - і сам би у те полум'я сідав. Митець волав правди, а не віртуозної фантастики в історичних картинах.

Ранній зимовий ранок. Вузька московська вулиця заповнена людськими юрбами. На глибоке пухкому снігу, насилу пробиваючись крізь людей, рухаються коні.

У санях, на соломі, прикута важкими ланцюгами, сидить Морозова. Вона високо підняла праву руку з тонкими складеними пальцями, - символ старої віри. Вона звертається до народу, закликаючи підтримати її в цій боротьбі.

Запам'ятовується виразне обличчя Морозової. Воно й прекрасно, і страшно одночасно. Полум'яний погляд її висловлює пристрасну переконаність у правоті своєї справи, впевненість у боротьбі за общерусские інтереси.

Вдивляючись в картину, можна помітити, якими різними почуттями, думками і настроями охоплений народ. Кожен по- своєму сприймає подія, кожен по -своєму реагує. Тут співчуття і тривога, сум друзів і насмішка, знущання ворогів Морозової.

Зліва, злобно вишкіривши свій беззубий рот, переможно регоче поп поруч стоїть багатий купець чи боярин. Але їх зловтіха і сміх тонуть у загальному співчутті народу, в тій атмосфері народної любові і схиляння, яка оточує Морозову.

Праворуч на снігу сидить чоловік. Босий, напівголий, з подовими гирями на грудях, він проводжає бояриню, висловлюючи їй своє співчуття, склавши пальці, як вона. Юродивого - писав з ринкового алкоголіка, якого просив сідати у сніг.

Поспішає за саньми, стиснувши руки перед собою, сестра Морозової княгиня Урусова. Глибока душа застигла на обличчі мандрівника з палицею. У правій частині картини - світ жіночих образів. Смуток, скорбота, жалість, печаль - всі ці почуття можна прочитати на їхніх обличчях.

Дивовижно переданий і пейзаж російської зими з вологим прозорим блакитним повітрям, дивно багатобарвним снігом. На тлі світлих фарб російської зими і нарядних візерункових одягів натовпу, що зібрався чорним кольором виділена фігура боярині Морозової. Це надає картині драматичний характер.

«Бояриня Морозова » - найбільше досягнення Сурікова. Така картина могла виникнути тільки у художника, гаряче люблячого і розуміє російський народ, який знає народну душу. Це одне з кращих творів російської історичної живопису.

Іван Грозний вбиває свого сина

Автор: Рєпін Ілля Юхимович Написана: Історія написання: Як згадував Рєпін: "Писав - залпами, мучився, переживав, знову і знову виправляв вже написане, вмощував у закапелок з болючим розчаруванням у своїх силах, знову витягував і знову йшов в атаку. Мені хвилинами ставало страшно. Я відвертався від цієї картини, ховав її. На моїх друзів вона виробляла те ж враження. Але щось гнало мене до цієї картини, і я знову працював над нею».

Зображує епізод з життя Івана Грозного, коли він в припадку гніву завдав смертельного удару своєму синові царевичу Івану. Картина показує каяття на обличчі Грозного зі сльозами на очах прощаючого збожеволілого від горя і лагідність вмираючого царевича.

16 січня 1913 картина постраждала від трьох ударів ножем, які завдав двадцятидев'ятирічний іконописець.Після чого обличчя зображених художнику довелося відтворювати фактично заново. Зберігач Третьяковській галереї Є.М. Хруслов, дізнавшись про псування картини, кинувся під поїзд.