Гімн (гр. "himnos" – у стародавній Греції – величальна пісня на честь богів і героїв) – урочистий, піднесений пісенно-музичний твір на честь держави, міжнародних і національних громадських організацій, науково-освітніх закладів і установ.

Державний Гімн це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. Слова Гімну затверджуються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького та слова Павла Чубинського. Урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Вперше національний гімн з нотами був надрукований у 1865 році, а з 1917 року він почав використовуватись як державний гімн.

Безсмертний вірш написав Павло Чубинський, уперше опублікувавши його 1863 року. Спочатку вважали, що текст майбутнього гімну України належить Шевченкові, бо надрукований він був поряд із поезіями Кобзаря. Можливо, Чубинський не претендував на авторство з політичних міркувань, боючись переслідувань царського уряду.

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно обєднаних у Громаду, сталося миттєво. Патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), будучи ще й знаним композитором свого часу, захопився віршем Павла Чубинського та написав музику до нього.

Тепер достеменно відомо, що творці нашого державного символу Павло Чубинський та Михайло Вербицький. Один із них знайшов вічний спочинок у Борисполі під Києвом, а другий у Млинах, на території Польщі.

В Україні вперше гімн визнано офіційно в 1917 році та ненадовго. Згодом його заборонили як буржуазно- націоналістичний. З 1950-го Українську Радянську Соціалістичну Республіку символізував твір, що починався словами Живи, Україно, прекрасна і сильна, в Радянськім Союзі ти щастя знайшла. Написали це Павло Тичина та Микола Бажан, а поклав на ноти Антон Лебединець. І лунала квазіода о шостій ранку та дванадцятій вечора по радіо, сповіщаючи щасливих громадян про початок і кінець дня. Тепер же народ України прокидається й засинає під слова надії: Ще нам, браття українці, усміхнеться доля...

6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Державний Гімн України", згідно з яким в якості Державного Гімну України було затверджено Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна".

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції: "Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду ". Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.