Презентація Пальчиковий театр виконала учениця 9 класу Іскрівської ЗШ І-ІІІ ступенів Г ригорян Аліна
Дещо з історії лялькового і пальчикового театру Коли зявились перші ляльки і ляльковий театр, зараз дуже важко сказати. Але у всіх країнах це було справді народне видовище, яке полюбляли всі. У кожного народу були свої лялькові персонажі, казки, які передавалися і передаються від покоління до покоління. У Росії це був відомий Петрушка, у англійців – Панч, у італійців – Пульчинелла, у французів – Полішинель.
Українці полюбляли незвичайний ляльковий театр - вертеп ВЕРТЕП (топка, бетлегем, стаєнка, каплиця) - популярний у XVII-XIX ст. пересувний ляльковий театр, з яким виступали на ярмарках, міських та сільських майданах, а частіше ходили по хатах у святкові дні. Спочатку творцями й виконавцями вертепних драм були бурсаки та "мандрівні дяки, пізніше - мандрівні групи артистів. На відміну від Західної Європи, де вертеп довгий час функціонував у лоні церкви, у східнослов'янських народів від самого початку він мав тісний зв'язок із демократичною театрально-видовищною культурою.
Вертеп, з яким ходили колядувати на Західній Україні, був невеликий за розмірами і нескладний за виконанням. Своєю формою він нагадував селянську хату або церкву. Його обклеювали різнокольоровим папером, оздоблювали малюнками й образками відповідного змісту. Всередині скриньки встановлювалися примітивні ляльки або ж просто різдвяні листівки зі статичними євангельськими сюжетами. Існували й більш ускладнені моделі: ляльки кріпилися на диску, що обертався, створюючи ілюзію оживлення фігур. На Східній Україні з вертепом колядували рідше. Тут він виступає як справжній театр ляльок, досить складний за конструкцією, що обслуговувався справжніми професіоналами. Двоповерхові, гарно оздоблені, такі вертепи були справжнім досягненням народного мистецтва. Кожний поверх мав своє призначення: на першому ставили побутово-пародійні сценки, інтермедії світського характеру, на другому ж розігрували сюжети різдвяною євангельського циклу (народження Христа, нищення немовлят за наказом Ірода, прихід волхвів з дарами тощо). Найбільшу симпатію у глядачів викликали імпровізовані побутові сценки, в яких позитивними персонажами виступали Козак- запорожець, Солдат (Москаль) і Селянин, висміювались пани, зажерливі попи, корчмарі та ін. Вертепне дійство супроводжувалося танцями та піснями. Поруч із ляльковим побутував і "живий" вертеп - специфічний фольклорний театр костюмованих виконавців, відомий під різними назвами "Іроди", "Героди", Королі, "Ангели", Пастирі" тощо.
Ляльки відрізнялись різноманітністю. Були маріонетки, планшетні ляльки і пальчикові.. Маріонетка – це лялька на ниточках, вона може танцювати, ходити, показувати емоції, але нею спочатку потрібно навчитися керувати, така лялька повинна бути живою в руках ляльковода. Це мистецтво, якому вчилися роками, адже інколи доводиться керувати відразу кількома ляльками. Виготовляють такі ляльки зазвичай з дерева, але можна використовувати інші матеріали, які є під рукою.
Для домашнього театру найпростіше зробити пальчикових ляльок, будь- яка дитина зможе проявити фантазію і зробити неповторну ляльку. Виготовити її можна з паперу, клаптиків тканини, розмалювати на свій смак, прикрасити нитками, бісером і виставу можна розпочинати.
Розглянемо основні способи виготовлення пальчикових ляльок
Найпростіше ляльки для пальчикового театру виготовити з паперу
Тепер ми маємо кумедну сімю таких сорок-білобок і можемо потішати малечу
Для виготовлення пальчикової ляльки з тканини спочатку потрібно зробити викрійку- лекало з паперу. По ньому викроїти з щільної тканини дві деталі (це буде основа ляльки), зшити їх, залишивши отвір для пальця. Для аплікації підібрати несипучі тканини, прикрасити іграшку.
Дуже захоплюючий процес виготовлення пальчикової ляльки гачком. Для цього нам потрібні залишки шерстяної та бавовняної пряжі та гачок. Основний прийом – плетіння по колу стовпчиками без накиду. Тулуб- основа для всіх іграшок буде однаковим. Спробуємо?
Якщо ви ще ніколи не пробували зробити пальчикову ляльку - обовязково спробуйте. Мистецтво лялькового і пальчикового театру буде жити завжди, поки приноситиме задоволення і щастя як дітям, так і дорослим. Успіхів Вам у творчості!