Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Олександр Шумський

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Олександр Якович Шумський (*2 грудня вересня 1946) український політичний діяч.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Життєпис Народився у селянській родині на Київщині. З 1908 року член Української соціал- демократичної спілки. З осені 1917 року по осінь 1919 року входив до Української партії соціалістів-революціонерів. Входив до складу Української Центральної Ради. У січні 1918 року Шумський разом з іншими лівими українськими есерами спільно з більшовиками в Петербурзі та Харкові готував державний заколот з метою встановити в Україні радянський лад. З травня 1918 року один із лідерів боротьбистів. У січні 1919 року ввійшов до складу боротьбистського уряду, який мав вплив серед повсталих селян Правобережної України, виступив проти Директорії, йдучи на зближення з більшовицьким урядом у Харкові.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Політичні погляди З весни 1919 до 1920 входив до Української партії комуністів. Після розпуску партії разом з іншими укапістами ввійшов до складу КП(б)У й був обраний членом ЦК. Належав до партійної групи, яка вимагала усамостійнити КП(б)У від Російської Комуністичної партії. Виступав за те, щоб КП(б)У підтримувала зв'язки з РКП лише через Комуністичний Інтернаціонал.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Державна діяльність У 1919 нарком освіти в українському радянському уряді Х. Раковського; 1920 нарком внутрішніх справ; 1921 представник УСРР у Польщі.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Державна діяльність Після повернення в Україну в був редактором журналу «Червоний шлях», Радянська Освіта, керував відділом агітації та пропаганди КП(б)У. З вересня 1924 по лютий 1927 нарком освіти УСРР, активно проводив політику українізації.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Під час зустрічі з Йосифом Сталіним у жовтні 1925 поставив питання про усунення Л. Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його на В. Чубаря. У листі «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 року Сталін поклав на Шумського відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК «Шумськізм» З іменем Шумського був пов'язаний національний ухил «шумськізм». Під тиском розгорнутої проти нього політичної кампанії на червневому (1926) пленумі ЦК КП(б)У визнав «помилковість» своєї позиції. Звільнений з посади наркома освіти 1927 р. й висланий до Москви на другорядну роботу в профспілці. Справа усунення Шумського гостро обговорювалась у Комуністичній партії Західної України, що призвело до її розколу на «шумськістів» та прихильників сталінської позиції.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Ув»язнення Заарештований 13 травня 1933 року за звинуваченням у приналежності до Української військової організації (УВО) підпільної організації, яка нібито складалася з колишніх членів КПЗУ («шумськістів») і готувала антирадянське збройне повстання (насправді така організація не існувала й була сфабрикована ОДПУ). Засуджений до 10-річного ув'язнення у виправно-трудовому таборі. У рр. перебував на Соловках. Неодноразово звертався з апеляціями щодо своєї справи до керівних організацій і окремих керівників, зокрема до Сталіна.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Заслання У грудні 1935 р. тюремне ув'язнення замінили на заслання в Красноярськ. У відповідь на цю ухвалу розпочав голодування, домагаючись повної реабілітації. 9 жовтня 1937 р. тяжко хворого Шумського знову заарештували у зв'язку зі справою боротьбистів. У листопаді 1939 р. справу через хворобу й відсутність матеріалів, які б свідчили проти нього, було припинено. У роки війни далі домагався реабілітації. Після закінчення терміну заслання (13 травня 1943) через хворобу змушений залишитися у Красноярську. Працював над монографією «Малороси», текст якої знищив у липні 1946 р.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Меморіальна дошка в Житомирі. У липні 1946 р., прийняв рішення про самогубство (про це рішення повідомив в особистому листі до Сталіна). Однак спроба самовбивства виявилася невдалою. Вбитий Судоплатовим та Майрановським, за особистим розпорядженням Сталіна, Хрущова та Кагановича по дорозі з Саратова до Києва.