Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Михайло Петрович Кипронос

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Ты никогда не оставлял Своих бойцов на поле боя, Ты вместе с ними разделял, Что предназначено судьбою. И в восемнадцатом году, И в самом грозном – сорок первом – Ты с ними был в одном ряду, Скрепив их мужество и нервы. Последний смертный тяжкий бой Ты принял вместе с ними, Родной отец, горжусь тобой, Солдатами твоими. дочка Євгенія Кирпонос

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК «Он был храбрым в военном отношении человеком и проявил себя храбрым и волевым командиром… храбрый, мужественный генерал погиб в дни тяжелых испытаний, оставив по себе добрую и светлую память в сердцах тех, кто знал его…» К.С.Москаленко «Меня крайне удивила его резко бросающаяся в глаза растерянность… Создавалось впечатление, что он или не знает обстановки, или не хочет ее знать. В эти минуты и окончательно пришел к выводу, что не по плечу этому человеку столь объёмные, сложные и ответственные обязанности, и горе войскам, ему вверенным…» К.К.Рокоссовський «Безупречно смелый и решительный человек, он еще не созрел для такого поста. Об этом мы не раз говорили спокойно, не усматривая здесь в мирное время большой беды, забывая, что приграничный округ с началом боевых действий развернется во фронт…» М.К.Попель

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Михайло Петрович Кирпонос Кирпоно́с Миха́йло Петро́вич (21 січня 1892 року c. Веркіївка Ніжинського р-ну Чернігівської обл. 20 вересня 1941 року) радянський воєначальник, генерал-полковник (з 22 лютого 1941 року), Герой Радянського Союзу, командувач Південно-Західним фронтом СРСР із червня по вересень 1941 року.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Дитинство і юність Народився 12 січня 1892 року в містечку Веркіївка (нині Ніжинського району Чернігівської області) в селянській родині. Вчився рік в церковно- приходській школі, потім 3 роки в земській школі. Подальшу освіту продовжити не зміг через нестачу коштів у батьків. Потім до 1915 року працював лісівником.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Перша світова війна 1915 покликаний в армію, брав участь в 1-ій світовій війні на румунському фронті закінчив школу військового фельдшера, потім працював фельдшером роти. У жовтні 1917 вів серед солдатів антиурядову агітацію за більшовизм. Обирався головою полкового комітету, членом дивізійного ревкому.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Сім'я Кирпоноса В 1911 році Кирпонос одружився на Олімпіаді Поляковій, дочці шорника. Розлучився з нею в 1919, і після цього дочки виховувалися у нього. У 1919 році одружувався вдруге на Софії Піотровській. Багато її родичів були репресовані в 30-і роки, проте Кирпонос з нею не розлучився.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Служба в Червоній Армії 1918 влився у загони російської РКЧА. Учасник війни з Україною, один з організаторів диверсійних більшовицьких загонів на Чернігівщині. З грудня 1918 року командир батальйону, потім начальник штабу, помічник командира і командир 2-го Богунського полку. З червня 1919 року по травень 1920 року помічник начальника Школи червоних старшин у Житомирі. У 1927 році закінчив Військову Академію імені М. В. Фрунзе, а після її закінчення був начальником штабу 51-ої стрілецької дивізії, потім начальником і військовим комісаром Казанського військового училища імені Верховної Ради Татарської АССР.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Під час інтервенції СРСР до Фінляндії М. П. Кирпонос командував 70-ою стрілецькою дивізією 7-ої армії, що захопила облишений фінами Виборг. За вміле командування дивізією і проявлений фанатизм Кирпоносу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК З квітня 1940 року М. П. Кирпонос командир стрілецького корпусу, з червня командувач військами Ленінградського військового округу. З введенням генеральських звань в РКЧА 4 червня 1940 року М. П. Кирпоносу було присвоєне військове звання «генерал- лейтенант». За власним визнанням, був ортодоксальним сталіністом, активно брав участь у шельмуванні військових колег як "ворогів народу". Некритично ставився до "генеральної лінії партії", брав участь у її злочинах.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК З 22 лютого 1941 року Кирпонос призначений командувачем Київським Особливим військовим округом. За оцінками начштабу Максима Пуркаєва і члена військової ради Михайла Бурмистенко, був невтомним, вникав у всі деталі керування військами, і відчував, що війна насувається. Він не засиджувався у штабі, постійно бував у військах, на заводах, де виробляли зброю.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Друга світова війна З моменту перетворення округу в Південно-західний фронт і початком совєцько- німецької війни, генерал- полковник М. П. Кирпонос командувач Південно- Західним фронтом. Як воєначальника його високо цінували в Наркоматі оборони. «С Михаилом Петровичем Кирпоносом мне не довелось работать вместе, но по отзывам сослуживцев это был опытный общевойсковой командир», відмітив маршал Радянського Союзу Георгій Жуков

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Війська фронту вели важкі оборонні бої на Правобережній Україні. Стійкі оборонні дії на важливих оперативно- стратегічних рубежах і напрямах поєднувалися з контрударами. В умовах глибоких обходів і обхватів танковими і механізованими угрупуваннями супротивника війська Південно-Західного фронту, розчленовані на загони і групи, здійснювали маневр, виходячи з-під ударів на проміжні і тилові оборонні рубежі, вели напружені бої. Багато хто з них пробився через ворожі заслони, але десятки тисяч бійців і командирів загинули або потрапили в полон.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Проте, незважаючи на значний оперативний успіх німців під Уманню, фронт зберіг боєздатність і продовжив з боями відступати, зупинившись на рубежі Дніпра. В ході Київської операції, всупереч тому що Кирпонос, Василевський, Шапошников і Будьонний наполягали на негайному відведенні військ з Києва, дозвіл на відступ з оперативного мішка навколо Києва Ставкою дано не було; фронт не мав на той час резервів і не міг зупинити просування перенаправленою з московського на південний напрям 2-ої танкової групи супротивника. До 14 вересня в оточення потрапили 5, 21, 26 і 37 армії.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК 20 вересня зведена колона штабів Південно-Західного фронту і 5-ої армії підійшла до хутора Дрюківщина Лохвицького району Полтавської області, за 15 км на південний захід від Лохвиці. Там вона була атакована головними силами німецької 3-ої танкової дивізії. Втративши декілька гармат і бронемашин, залишки колони відійшли в урочище Шумейкове, поблизу села Ісківці Лохвицького району Полтавської області. До рук супротивника потрапив командувач артилерією 5-ої армії генерал В. Н. Сотенський разом зі всім своїм штабом. «Ночь на 18 сентября была, пожалуй, самой тяжелой в жизни Кирпоноса, отмечал начальник оперативного отдела штаба фронта И.Баграмян. Он понимал безысходность сложившегося положения и думал лишь о том, как уберечь войска, оказавшиеся в окружении. Его, волевого, решительного военачальника, беспокоило, дошел ли до командармов, комкоров его приказ об отводе войск. Но и в эти тяжелые минуты он был деятелен, сосредоточен».

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК У групі залишалося не більше тисячі чоловік, з них близько 800 командирів, зокрема, командувач фронтом Кирпонос, члени Військової ради Бурмистенко, Риков, начальник штабу Тупіков, генерали управління фронту Добикін, Данилов, Панюхов, командувач 5-ої армії Потапов, члени Військової ради армії Никішев, Кальченко, начальник штабу армії Писаревський. Транспорт і люди розосереджувалися кромкою яру, що перетинав гай, бронемашини зайняли позиції на узліссі. Німецькі танки і піхота атакували гай з трьох сторін. Спочатку вони увірвалися на східне узлісся. У рукопашній сутичці брали участь всі від солдата до командувача фронтом. Кирпоноса спочатку ранило в ногу, а незабаром осколки міни зрешетили його груди. Командувач одразу помер. Бій продовжувався 5 годин. У непритомному стані був узятий у полон командувач 5-ою армією Потапов. Загинули Тупіков і Писаревський.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК В УРОЧИЩІ ШУМЕЙКОВЕ Не грім гуркотів на межі небокраю. Не вітер і не буревій. В полях Полтавщини, гримить,не стихає Кривавий із ворогом бій. Жита й пшениці над Сулою палали, В пекельному вирі війни, За тебе вмирали,життя віддавали, Твої, Україно, сини. Ні кроку назад! Циркуляри й накази Неначе «домокловий меч» Коричнева грізна, фашистська зараза, З боків попереду з-за пліч. Євген Уткін І не розірвати солдатам облогу, В кошмарі усе шкереберть. Депеші летять – та не про допомогу, А грізні – стояти на смерть. Тріщать кулемети, рокочуть гармати. Земля мов кривавий заміс. В жахливому пеклі конають солдати І плаче розстріляний ліс. Цю землю ласкають тумани і роси. Тут в тяжкім кривавім бою. Загинули в битві бійці Кирпоноса, За волю і гідність свою На тім бойовищі зростають берізки. Солдат у граніті стоїть. І свято чатують святі обеліски, Навіки зупинену мить.

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Нагороди медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу 91 орден Леніна орден Вітчизняної війни 1-го ступеня медаль «XX років РККА».

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Пам'ять В 1943 році останки генерал- полковника Кирпоноса М. П. (разом з останками генерал- майора Тупікова В. І.) були перенесені до Києва, в парк Вічної Слави. У Києві і Чернігові встановлені пам'ятники генералові Кирпоносу. У Києві та Чернігові ім'ям Кирпоноса названі вулиці. На батьківщині генерала у Вертіївці діє музей М. П. Кирпоноса. Надгробок Михайла Кирпоноса

Тарасов В.В., учитель історії Серпневого НВК Домашнє завдання Прочитати конспект; Знати основні події в житті М.Кирпоноса.