Підготували учні групи 3 ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ ЛИТОВЦІВ
МОВА Литовська мова належить до балтійської групи європейської гілки індо-арійської сім'ї мов, разом з латиською та нині мертвою мовою прусів. Лінгвісти стверджують, що з усіх європейських мов литовська є найближчою до прадавньої мови арійських племен – санскриту. Основою літературної литовської мови є так званий західно-аукштайтський діалект. Приблизно років тому існувала так звана балто-слов'янська мовна спільнота, вона мала дуже багато спільних рис у мові та культурі. Якщо, приміром, головним богом язичницького пантеону древніх слов'ян був Перун, то древніх балтів – Пярунас. І нині балтійські мови є найбільш близькими за своїми основними ознаками до слов'янських мов.
ОДЯГ Литовський народний жіночий стрій складається з довгої сорочки, широкої спідниці, фартуха, тканого або плетеного пояса, безрукавки. Дівчата на голові носять вінки зі стрічок, іноді на твердій основі. Заміжні жінки носять полотняні головні убори, чіпці та хустки. Одяг прикрашають вишивкою. Розповсюджені прикраси: срібні, бурштинові, коралові чи скляні. Верхній одяг – це покривало скара, взимку – полу шубки з овчини. Традиційний чоловічий одяг складається з лляної сорочки, полотняних, суконних або напіввовняних штанів, жилета і кафтана.
ЖИТЛО Народне житло у західних районах відрізняється від житла східних районів. У житлі західних районів у центрі міститься не житлове приміщення з вогнищем (камінас), котре спершу було єдине у господарстві. Зараз тут готують корм для худоби. По боках розташовані житлові кімнати. На сході хати – це житлова кімната з піччю, сіни і холодна кімната. Народне житло у західних районах відрізняється від житла східних районів. У житлі західних районів у центрі міститься не житлове приміщення з вогнищем (камінас), котре спершу було єдине у господарстві. Зараз тут готують корм для худоби. По боках розташовані житлові кімнати. На сході хати – це житлова кімната з піччю, сіни і холодна кімната.
КУХНЯ Давним-давно народ Литви використовував для приготування їжі дари природи. Це був багатий край, на який постійно нападали вороги (хрестоносці і т.і.). Вони залишали свої сліди не лише в історії розвитку Литви але й у кулінарії. Незважаючи на те що картоплю з Америки завезли в Європу тільки наприкінці XV - на початку XVІ століття, а розповсюдженою вона стала тільки в XІХ-XX столітті, найулюбленіші і найпопулярніші страви в Литві саме з картоплі.
НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО У Литві часто проводять виставки народних майстрів і театралізовані свята ремесел. Особливо славляться литовські текстильні, гончарні і ковальські вироби. Оригінальна майстерність литовців і в художній обробці дерева. Дерев'яні меблі і побутові предмети у традиційній литовській оселі прикрашені різьбленням. У каплицях і храмах цілі ансамблі з дерев'яних скульптур.
НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР День Матері. Культ матері в Литві, як і в інших країнах, існує здавна. Давня богиня землі і родючості Жяміна - уособлення матері-годувальниці. Їй поклонялися на початку роботи, при народженні і нареченні імені. У народних піснях мати часто порівнюють із сонцем. Вона, як і земля, - годувальниця і, як сонце, - джерело життя.
ТРАДИЦІЙНА МУЗИКА І СПІВ Литовський фольклор об'єднує календарні, сімейні, обрядові, ліричні, воєнно-історичні, трудові пісні. Фольклор розрізняється за районами: південь - одноголосся, антифонні співи, північ - пісні гомофонного складу, григоріанський спів. Литовські музичні інструменти – скудучай, ожрагіс, варган, канклес, лабанора, дуда.
ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА З литовських народних танців найвідоміший - суктініс, що перекладається як кружлянка. Цей танець дуже запальний, танцюють його у парах, які швидко рухаються по колу.