Харьківська загальноосвітня школа 122 Презентація Іван Франко - один з найвідоміших українських письменників і політичних діячів девятнадцятого століття. Горбатенко Альберт. 10-А

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить. Уривок з твору Івана Франка Каменярі,1878

Іван Франко Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р в селищі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині, поблизу м. Борислав, в родині селянина- коваля. Франко завжди говорив про себе як про «сина селянина, мужика».

Навчався спочатку в школі села Ясениця- Сільна ( ), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі ( ). У 1875 році закінчив у Дрогобичі гімназію.

Після Дрогобицької гімназії В 1875 р. записався дійсним слухачем на філософський факультет Львівського університету, де вивчав класичну філологію у професорів Венцлевського і Цвіклінського, українську мову та літературу - у професора Огоновського, педагогіку - у професора Черкавського, психологію і антропологію - у д-ра Охоровича, а також курс національної економіі у професора Білінського.

Одночасно брав участь у роботі редакції літературного журнала Друг, що видавався студентським товариством Академический кружок, і разом з іншими членами цієї редакції влітку 1877 р. був залучений у політичний процес, який перервав його навчання.

Після восьмимісячного слідчого арешту, незважаючи на цілковиту відсутність доказових матеріалів, Івана обвинуватили в таємній змові і засудили на шість тижнів арешту, на підставі направленого Франку листа від М. Драгоманова, який запропонував йому наукову поїздку до Північної Угорщини,. Ратуша, де був ув`язлений І. Франко

Діяльність Івана Франка Восени 1875 року юнак вступає на філософський факультет Львівського університету. Багато пише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу «Друг». З 1888 р. Франко працює у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 р.). У 1890 р. за підтримкою М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько- Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М. Павликом видає півмісячник «Народ» ( рр.).

В період з 1895 по 1898 роки Радикальна Партія висувала Франка на посаду посла віденського парламенту і галицького сейму, але, через провокації ідеологічних і політичних супротивників, без успіху. У 1899 році в Радикальній Партії наступила криза, і Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював лише до 1904 року, і відтоді припинив політичну діяльність. Довгі роки І.Франко співпрацював з М. Драгомановим, цінуючи у ньому «європейського політика»,але згодом їх погляди на питання національної самостійності України розійшлися.

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» - так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» Будинок, в якому мешкав І.Франко м.Львів

Творчість Івана Франка Ще гімназистом він друкує свої перші літературні твори в студентському університетському журналі «Друг». Вступивши до студентського «Академічного гуртка», Франко став активним співробітником і автором журналу«Друг»: вміщує поезії, переклади, друкує першу велику повість «Петрії і Довбущуки», з особливим запалом знайомиться з російською революційно- демократичною літературою, друкує переклад роману М. Чернишевського «Что делать?» (1877р.), перекладає вірші Пушкіна «Ворон к ворону летит» та «Русалка», що ввійшли в першу збірку поезій (1876р.).

. Перший період творчої діяльності Франка визначає його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878 р.), «Вічний революціонер» (1880 р.), «Не пора…» (1880 р.) та інші, а також повісті «Boa constrictor» (1881 р.), «Борислав сміється» (1881 р.), «Захар Беркут» (1882 р.) та низка літературознавчих і публіцистичних статей.

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел та десять повістей і романів. Вона починається з так званого «Бориславського циклу» (від 1877 р.), в якому Франко подає жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння й пролетаризація галицького села лягли в основу його збірки «В поті чола» (1890 р.) і «Галицькі образки» (1897 р.), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben» та інші.

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Перші його спроби у цьому жанрі починаються ще з гімназії: «Юґурта» (1873 р.), «Три князі на один престол» (1874 р.) та інші. Найбільше п'єс Франко написав у дев'яності роки. Визначніші з них соціально- психологічна драма «Украдене щастя» (1893 р.) й віршована історична драма «Сон князя Святослава» (1895 р.). Серед пєс відомі ще комедії «Рябина» (1886 р.), «Учитель» (1896 р.), «Останній крейцар» (1879 р.), «Будка ч. 27» (1893 р.), «Кам'яна душа» (1895 р.), «Майстер Черняк» (1896 р.) і «Суд святого Миколая» (вперше вийшла 1920 р.). У жанрі дитячої літератури Франко збагатив українську літературу книгами «Коли ще звірі говорили» (1899 р.), «Лис Микита» (1890 р.), «Пригоди Дон-Кіхота» (1891 р.), «Коваль Бассім», «Абу-Каземові капці» (1895 р.) тощо.

Особливо треба відзначити перекладацьку діяльність Івана Франка, яку він не припиняв усе своє життя. Франко перекладав з 14 мов, серед інших Гомера, Данте, Шекспіра, Ґете, Золя, Б'єрнсона. З слов'янських класиків - Пушкіна, Лєрмонтова, Чернишевського, Герцена, Некрасова та інших. Філософсько-соціологічні й суспільно- політичні концепції Франко трактував у студіях «Nauka і jej stanowisko wobec klas pracujących» (1878 р.), «Мислі о еволюції в історії людськости» ( рр.), «Найновіші напрямки в народознавстві» (1895 р.); «Соціалізм і соціал-демократизм» (1897 р.).

Останні роки життя З 1908 р. стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати. За останній період було написано «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910 р.), «Студії над українськими народними піснями» (1913 р.), здійснено велику кількість перекладів античних поетів. У 1913 р. вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної діяльності Івана Франка. Період останнього десятиліття життя Франка був дуже складний. За розповідями сина Андрія: «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…»

«Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків. Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося кількатисячне скорботне прощання на Личаківському цвинтарі.

ПАМЯТЬ В центрі Одеси, на розі Олександрівського проспекту і вулиці Успенської, був відкритий пам'ятник великому українському письменнику і мислителю Івану Франку. У 1964 році перед фронтоном Львівського університету імені Івана Франка поставлено йому пам'ятник.

Портретом Івана Франка позначено двадцятигривневу купюру. Колекційна монета памяті Івана Франка

На його честь названо Національний Академічний драматичний театр у м. Львові

За творами І.Франка поставлено фільми: «Борислав сміється» (1927), «Якби каміння говорило» (1957), «Украдене щастя» (фільм-спектакль, 1952), телефільм(1986) і чотирисерійний стилізований фільм (2003), Альманах «До світла» (1967. «Каменяр», «Панталаха»), Мультиплікаційна стрічка «Заєць та їжак» (1963), Художня кінокартина «Захар Беркут» (1971), Телесеріали О. Бійми «Пастка» (1995) та «Злочин з багатьма невідомими» (1996). П'ятисерійний мультфільм "Лис Микита" (2005)

Використана література 1. П. Кононенко. Франко Іван // Українська література в портретах і довідках. Давня література ХІХ ст.: Довіднник. К., С Білоштан Я.П. Іван Франко і театр. К.: Мистецтво, Возняк С.М. Іван Франко поборник єднання народів. Л.: Вища шк., с. 4. Гаврилюк О. Вивчення творчості Івана Франка в школі: 10 клас. Тернопіль, с. 5. Гольберг М.Я. Іван Франко та українсько-сербські культурні зв`язки. Л.: Світ, с. 6. Гундорова Г.І. Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років. К.: Наук. думка, с. 7. Дей О.І. Іван Франко. К.: Дніпро, с. 8. Дослідження творчості Івана Франка. К.: АН УРСР, с. 9. Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнар. симпоз. ЮНЕСКО (Львів, верес р.): У 3 кн.