Містика, філософське осмислення протистояння абстрактних ідей та життєвої правди Кадр з фільму Ромул Великий

Фрідріх Дюрренматт високо цінував М.В.Гоголя, у якого знаходив те, що було притаманне його творам, - гротеск, гру світлотіні трагічного і комічного, несподівані прояви абсурду. Вечори на хуторі поблизу Диканьки вважав шедевром.

Дюрренматт – майстер детективного жанру Разом із детективами Барлахом та Маттеї Дюрренматт шукає не стільки злочинця, скільки значення і прихований механізм ситуації, яка провокує, переважно несподіваний та неймовірний м випадок.

У центрі комедії Мебіус, який одягає маску божевільного, усвідомивши згубні для людства наслідки своїх відкриттів. Або ми (Енштейн, Ньютон) залишаємося в божевільні, або збожеволіє світ. Або ми назавжди зникнемо з пам яті людства, або зникне саме людство. Клініка, де хотів заховатися Мебіус, є частина концерну, який очолює доктор Цанд, яка володіє працями фізика. В її руках доля не тільки Мебіуса, але й цілого людства. Фізики, за визначенням драматурга, - пародія на трагедію

Історія додумана до кінця, коли вона набуває найгіршого з усіх можливих повороту Фантастична повість Зимова війна в Тібеті (1981) Новела Доручення, чи про спостереження за тим, хто спостерігає за спостерігачами (1986) Що гряде? Чим обернеться майбутнє? Я не знаю цього, не маю з цього приводу жодних передчуттів…

Ф. Дюрренматт Театральний критик живописець драматург громадський діяч актор Все життя, подібно до Діогена, шукав навколо себе людину

Спокуса надто велика… а біда надто тяжка Трагікомедія – вид драматичних творів, котрий має ознаки як трагедії, так і комедії. Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, повязане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях Кадри із фільмів

Всюди глибокий, безжурний спокій, ситість, затишок, розклад руху потягів на стіні новий, декілька нових дахів. Зруйноване, зниділе, будинок станції неохайний, напівздертий розклад потягів, заржавілий семафор, найзлиденніший, найжалюгідніший, усе вилиняле, запорошене, поламане, зігниле, струхлявіле. Гюлен Добре устатковане місто, блискуче, технічно довершене Гюленці Пятий неймовірно занедбаний, як і ті решта, живемо з допомоги для безробітних,животіємо, здихаємо. Бракує морального покликання великої доби, всі скрадаються, дивляться у темряву з націленими рушницями Добре, солідне вбрання, вже майже елегантні, У новому різницькому фартусі, вечірніх сукнях і фраках Новий напис. Новий блискучий прилавок, нова каса, дорогий крам, дзвонить помпезний дзвінок, у старому запорошеному вбранні Іль Внизу брудний прилавок, за ним площі з давнім крамом, уявні двері до крамниці, тоненько дзеленькає дзвінок У старому зношеному вбранні, занепалий крамар у занепалому містечку, став злидарем. Іль

Запрошуємо обрати вас моїм наступником, ми ще в Європі, ми ще не дикуни, краще ми залишимося бідні, ніж поплямлені кровю Краще про все мовчати,до посади бургомістра ставляться деякі вимоги морального роду, яким ви вже не відповідаєте Я приніс зброю,вона заряджена, може вона вам (зброя) тепер усе ж таки потрібна?, це ваш обовязок – відібрати життя, смерть з радості II дія I дія III дія

Учитель Моя віра в гуманність - безсила. До Клер: Облиште страшну думку про помсту, не доводьте нас до крайності… спроможіться на чисту людяність. До родини Іля: Зло надто розбуяло в наших серцях! До Іля: Боріться за своє життя, звяжіться з пресою, більше не можна гаяти часу. До Іля: Бо ж я – гуманіст, приятель стародавніх греків, поклонник Платона. До Іля: Я відчуваю, як поволі стаю вбивцею. А тому, що я знаю це, я став пяницею. Збори громади: В імя Господа Бога нам треба якнайповажніше ставитись до своїх ідеалів. Та ще я знаю, що колись і до нас прийде стара дама, і що тоді з нами станеться те, що оце з вами.

Цаханасян має торкнути своїми мільйонами, Вважайте, що вона вже в мене в кулаці. Старий грішник, у молодечі роки встругнув кепський жарт, Я вимагаю заарештувати Клер Цаханасян Я сам винен, Я зробив з Клари те, чим вона є, а з себе нікчемного гендляра, вороття нема, Я не нарікаю, не протестую, не боронюсь, але вашого вчинку не можу у вас відібрати II дія I дія III дія

Злочин тягне за собою інший злочин, за який доведеться колись відповідати. Драматург широко розкриває нам очі, бо людина стоїть над прірвою. Але завжди є перспектива спасіння, можливість віднайти втрачену людяність. Над природою власних вчинків. Практично кожен із мешканців Гюлена мав змогу насправді виступити за законність, але цього не сталося. Вони отримали свої гроші, але втратили значно більше: совість і душу.