В 1679 році Ісаак Ньютон показав, що будь-яке тіло в полі тяжіння кулеподібного тіла буде рухатися по конічному перерізу. Наприклад, по еліпсу, параболі чи гіперболі.

Конічні перерізи та космічні орбіти

Еліпс - геометричне місце точок, для яких сума відстанней від двох заданих точок (фокусів F1 і F2) Є величиною сталою і рівною довжині великої осі.

Ступінь витягнутості еліпса характеризується його ексцентриситетом е. Ексцентриситет е = ОF/ОА. При співпаданні фокусів (е = 0) еліпс перетворюється в коло. Важливі точки і лініїеліпса

Три фундаментальні твердження, які стосуються руху планет, отримані Іоганом Кеплером ( ) на основі точних спостережень Тіхо Браге ( ): Перші два закони було опубліковано в 1609 р. в Astronomia Nova, а третій - в 1619 р. в Harmonice mundi. Фізична основа законів Кеплера залишалась незрозумілою до робіт Ісаака Ньютона ( ), який сформулював закон всесвітнього тяжіння.Astronomia NovaHarmonice mundi

Іоган Кеплер

Закони Кеплера: 1. Орбіта кожної пла- нети являє собою еліпс, в одному з фокусів якого знаходиться Сонце.Сонце

2. Кожна планета обертається навколо Сонця так, що радіус- вектор, який зєднує цю планету з Сонцем, описує за однакові проміжки часу однакові площі.

3. Квадрати періодів обертання будь-яких двох планет пропорційні кубам їх середніх відстаней до Сонця.