Тема: Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально- етичні ідеали. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання і "споріднену працю. Афоризми, їхня мудрість та лаконізм

Григорій Сковорода Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди з припорошілими саквами, що до цілющої води простує, занедбавши хмари. Максим Рильський "А мій жребій – з голяками…" (Г. Сковорода)

3 грудня 1722 року в селі Чорнухах, на Полтавщині, в сімї Сави і Паланки Сковородів – малоземельних селян з козаків – народився хлопчик Григорій. "Григорий на седьмом году от рождения отличался наклонностью к набожности, талантом к музыке, охотою к наукам, твердостью духа. В церкви он добровольно ходил на крилос и пел чудесно, приятно". Батьківська хата

Битим шляхом через Пирятин, пішки, жадібним до знань, Григорій дістався до Києва і став одним із наполегливих і тямущих студентів Києво – Могилянської академії (1738р.). Сковорода перебував в Академії, що правда з перервами, майже 20 років. Час від часу він відволікався від навчання: був і півчим імператорської капели в Петербурзі, подорожував по Європі, викладав у Переяславском Колегіумі, але завжди повертався до своєї Alma Mater.

1742 р. Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели. З півдня на північ, через Україну й Росію, від брами Київської академії до порталу Зимового палацу, від гомінкого веселого Подолу до велично стриманих петербурзьких проспектів проліг життєвий шлях двадцятирічного граматика Григорія Сковороди. На нього чекала професійна діяльність у галузі музики, почесна роль півчого у славнозвісній капелі, до якої вже третє століття стікалися народні таланти з усіх кутків Росії. Проте вдача юнака виявилась сильнішою за спокусу блискучої кар'єри р. з валкою Єлизавети Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії.

Угорщина, БудапештПольща, Варшава Словаччина, Братислава

Повернувшись на Україну, він викладав піїтику в Переяславському колегіумі. Молодий педагог викладав по-новому, творчо, сміливо, за "що" і був звільнений з роботи.

1759 р. Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського колегіуму.

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя. Майже 30 років мандрував цей співець- музика і вчитель-байкар курними шляхами. Лівобережжя, заходив в села й хутори, рідше – в міста, здебільшого на ярмарок, зупинявся у приятелів, а то й зовсім незнайомих селян, – і всюди зустрічали його як рідного, приймали як найпочеснішого гостя, бо з ним до хати входили дружня бесіда, добрий настрій, доброзичлива порада, влучний жарт.

"Він свідомо обрав своїм кабінетом цілий світ, при обміркуванні його творів присутні були і небо над головою, журавлі, лелеки, тополі, озера, ліси і тверда земля під ногами, а головне – люди". П. Тичина

Помер Сковорода на світанку у неділю 9 листопада 1794 року в селі Іванівка в маєтку знайомого поміщика.

Григорій Савич Сковорода Український – філософ, поет, просвітитель – гуманіст. Автор багатьох філософських праць, віршів, байок, пісень. Зміст людського буття бачив у самопізнанні. Засуджував всілякі спроби розпалювання ворожнечі між народами. У майбутньому суспільстві вважав необхідними відносини братерства і любові. Щастя людини вбачав у праці, яка відповідає її природним нахилам. Головний педагогічний принцип Сковороди – розвиток природних здібностей людини.

Філософ – мандрівник Співець - музика Вчитель - байкар Мандрував – майже 30 років Знав – 8 іноземних мов Грав - на 5 інструментах (скрипка, флейта, бандура, цимбали, сопілка). Написав – 30 прозових байок Був - всебічно розвиненою людиною Змінив - основу багатьох наук України Сприяв - відкриттю першого університету в Україні, в м. Харкові Розвинув - ідею демократизму й гуманізму Вніс в літературу нові теми й образи