Цикл народних свят України свят України

Звичаї – це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків. Звичаї – це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків. Обряди – це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб Обряди – це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб Усе життя нашого народу зумовлене народною духовною культурою і її виявом. Однією з найдавніших форм духовної культури народу є обряди та звичаї. Наші духовні скарбниці

Серед зимових свят українців особливо виділявся період Дванадцятидення з кульмінаційними точками – Різдво Христове, Новий рік і Хрещення. Ці три свята мали чимало спільного, оскільки обрядовість кожного з них виконувала схожі функції. Виглянь, виглянь, зірко, Ми тебе чекаєм Вечеряти з нами За старим звичаєм! Коли ми колядуємо та щедруємо?

Вечір напередодні Різдва називався багатою кутею. До нього ретельно готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, пекли й варили 12 ритуальних страв. Головні з яких – різдвяна кутя та узвар. Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа. Вважалося, що він набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. Господар з новоспеченим хлібом, медом та маком, із запаленою свічкою тричі за сонцем обходив хату і весь двір. Не минаючи і стайні, де худобу обсипали диким маком, захищаючи її від різних хвороб Святвечір

Колядувати починали від Святвечора до Водохреща. Колядницькі гурти колядували та щедрували – співали ритуальних пісень- побажань господарям осель та їхнім домочадцям. Не рідко колядники ходили по дворах з ліхтарем, зробленим з паперу у вигляді місяця чи зірки. Під час Святок на вулицях можна було зустріти театр-вертеп. Це одне з найяскравіших явищ лицедійного самовираження в українському народному житті.

Яке головне свято весни? Весняний цикл свят та обрядів мав особливе значення, бо люди за допомогою їх намагались прискорити прихід весни і тепла. На честь весняного пробудження природи давні словяни відзначали свято Масляної. Це свято проводів Зими, свято розваг, забав, музик і веселих збіговиськ. Проте не Масляна головне свято весни, а Пасха. У народі головним весняним святом вважався Великдень. На цю пору колись припадали весняні урочистості словян, під час яких вони вітали сонце і поминали предків. Сонце повертало на літо, подовжуючи день, - воскресала природа, а з нею і Син Божий Ісус Христос.

Готуючись до свята, селяни прибирали подвіря, підправляли клуні і повітки, білили печі й хати. Великодньої суботи пізно ввечері люди збирались біля церкви. Існувало повіря: хто засинав цієї святкової ночі, той просипав своє щастя. Опівночі відбувалося богослужіння. А під ранок всі приносили до церкви для освячення різні продукти харчування.

Писанка та крашанка Кожен народ має чим пишатися у своїй історії. І найголовніша гордість будь-якого народу – це його мистецтво. Одним з захоплень нашого народу є малювати дивовижні, чудові, барвисті писанки та крашанки.

Історія писанки сягає сивої давнини, писанка є символом духовності, складовою міфо- обрядової культури. Вона повязана з вшануванням родючості землі, з величанням весняного відродження життя. Яйце символізує сонце і відродження. Наші предки вірили, що писанка наділена магічною силою приносити добро. Крашанка – яйце пофарбоване в один колір. Червоне яйце означало – радість, життя, любов, жовте – врожай, блакитне – небо, здоровя.

Головні літні свята Русалія, Трійця, Івана Купала, Петрів день, Маковія, Спаса, Пантелеймона Цілителя – головні свята літа.

Ключовими в літньому обрядовому циклі були два поняття: вода і рослини. Свято Івана Купала – 7 липня. Купальські свята особливо поетичні та чарівні, адже у цей час дозрівало чудодійне зілля, дозрівала папороть… Існувало повіря: хто встигне зірвати квітку папороті, тому відкриються заховані скарби,а сам він дістане чудодійну силу та знання. Отож на Купала всі шукали папороть, дівчата ворожили на вінках, молодь біля води запалювала багаття і стрибала через нього.

Центральне місце у святі займало прикрашання ритуального деревця – купайли та ворожіння дівчат на вінках. Дівчата водили хороводи, співали про сватання та кохання.

Уся купальська обрядовість дуже символічна: купальські вогні – це відгомін культу сонця, купальська вода – символ цілющої сили, папороть – щасливої долі, а купальське дерево - родючості та щастя. Літні свята умовно закінчуються Святом Петра і Павла.

Свята осіннього обрядового циклу Осінні свята приурочені до завершення збору врожаю. В них відображається головна турбота селян – забезпечити родючість полів. Жниварські звичаї та обряди виявляються в обряді обжинок. Ці свята базувались на вірі в те, що польові живуть в останньому снопі – звідси й священне до нього ставлення.

Так, 19 вересня, у день архангела Михаїла, святкувань не влаштовувалось, але важкої роботи уникали, взагалі не можна було орати, сіяти, вирубувати капусту

День Воздвиження Чесного Хреста – 27 вересня. В цей день не можна йти до лісу, адже за народним повірям в цей здвигається земля до зими, а в певних місцях земля здвигається і плазуни ховаються в ті отвори на зиму.

14 жовтня, зі свята Покрови Пречистої Богородиці, починається пора осінніх весіль. На Покрову дівчата молили Богородицю швидше послати їм хорошу пару