Б УРЛАЦЬКІ ПІСНІ тематична група суспільно-побутових пісень, мотиви яких відображають умови життя і праці бурлаків

Б УРЛАКАМИ називали людей, що не мали власного притулку або поневірялися на чужині, далеко від рідної домівки. Ними ставали втікачі від феодального гніту, але так називали і наймитів, що заробляли на шматок хліба по чужих людях.

Частково це були колишні козаки, що після знищення Січі, не маючи дому, рятувались від розправи з боку російської влади, каторги чи заслання, втікали до окраїн України доходили до Молдавії, Криму, Дону.

Бурлаками ставали також колишні селяни, що не змирилися з умовами життя у кріпацтві, а тому покинули свої домівки, рідних і втекли від поміщиків; а також ті, що рятувались від насильницького віддання до війська.

Їх не слід ототожнювати з бурлаками в Росії, де так називали робітників, що до розвитку пароплавства пересували річкові судна за допомогою линви чи весел.

В Україні слово «бурлака» має інше, більш узагальнене значення бездомна самотня людина, як правило, неодружена, або яка з певних причин покинула сім´ю.

Бурлацькі пісні неоднорідні за тематикою та поетикою, бо різняться й своїм походженням. Найбільшу групу становлять пісні про життя втікачів від кріпаччини. Образною структурою вони уподібнюються до кріпацьких пісень.

О СНОВНІ МОТИВИ Тяжка праця, поневіряння на чужині, мізерність тимчасових заробітків, злидні, нарікання на злу долю: Нема горя так нікому, Аж піт очі заливає, Як бурлаці молодому... А хазяїн його лає,... Що бурлака гірко робить, А хазяйка дорікає...

Бурлака виконував важку роботу, за яку мало платили, йому часто доводилося жити у нелюдських умовах, проте він був вільний, ні від кого не залежний, міг переходити з місця на місце (що категорично заборонялось кріпакам).

Тому в бурлацьких піснях звучить мотив волі, що протиставляється підневільному становищу кріпаків; з´являється образ безмежного степу, подекуди зустрічаються картини бурлацьких гулянь: Ой гук, мамцю, гук, Веселая тая уличенька, Там, де бурлаки п´ють. Ой де вони йдуть...

Однак і в цих піснях немає атмосфери безтурботності життя, справжньої волі. Усі бурлацькі пісні пройняті сумними настроями, породженими тугою за рідним домом, бажанням знайти притулок, не мандруючи світом, бо хоч «степ веселий, край далекий», та «ніде прожити».

Ліричного героя цих пісень турбують тривожні думки про його осиротілу родину, спогади минулого, невпевненість у майбутньому. Він подумки розмовляє зі своїми рідними, скаржиться матері, батькові, дружині на свою нелегку долю.

Великою тугою пройняті думки бурлаки, який знає, що родина цурається його, бездольного: … сидить бурлак на чужині, Да ой маю родиночку Та сорочку латає. Далеко від себе Сам до себе розмовляє: Ой чую я через люди - Десь родину має. Цураються мене… Тут картини нелегкого побуту, важкої праці ще більше затьмарюються душевним конфліктом

Кульмінацією розвитку мотивів бурлацьких пісень є драматизовані, глибоко трагічні картини смерті бурлака на чужині, далеко від дому. У них особливо підкреслена тема самотності, марності прожитого життя.

… Прости ж мене, брате, вірний товаришу, Може, я умру. Зроби ж мені, брате, вірний товаришу, З клен-древа труну. Поховай мене, брате, вірний товаришу, У вишневім саду. Ніхто не заплаче по білому тілу По бурлацькому Ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, Ні жона його…

Бурлацькі пісні увібрали в себе багато рис пісень інших соціальних груп, але поетизація бурлаки як вільної людини, ліричні мотиви ностальгії за домівкою, скорботні картини смерті на чужині найбільше зближують їх із чумацькими піснями.

Пісня Та нема в світі гірш нікому, як бурлаці молодому була однією з улюблених пісень Т.Шевченка. І.Манжура збирав бурлацькі пісні, писав на їх основі поезії Бурлака, Бурлацька могила. І.Нечуй-Левицький зобразив бурлацьку долю в оповіданні Бурлачка. Учні 9-Б класу