Перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині

Місця перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури». І. Я. Франко

Перебування Т.Г. Шевченка на Конотопщині

Рясна сітка зморшок, посивілі вуса, без краю сумний докірливий погляд запалих очей під високим лисим чолом. Невже йому було тільки 46 років?...У нас ще й зараз, звичайно, зберігається уявлення про Шевченка як про зовсім стару людину!

З середини 40-х років ХХстоліття тема "Шевченко і Сумщина" стала об'єктом систематичних досліджень. У її розробці велику роль відіграли такі краєзнавці, як П. Сапухін, М. Сереженко, Ю.Ступак, І.Рябенко, а пізніше – М.Олейников, В. Дудченко, П.Охріменко, О. Охріменко, В.Скакун, В. Ткаченко та інші.

Більше довелося побувати Т.Г.Шевченку на Сумській землі під час другої подорожі по Україні в роках.

У 1859 році після заслання дістав дозвіл відвідати Україну, мріючи зустрітися там з близькими людьми, а, якщо «усміхнеться доля», то й назавжди серед них оселитися. Наш край і на цей раз мав нагоду першим привітати повернення Тараса Григоровича на батьківщину.

У Петербурзі довгий час не видавали Шевченку паспорта й подорожньої на проїзд до України. І тільки 23 травня Т. Г.Шевченку дозволили поїхати на Україну «строком на пять місяців для поправлення здоров'я та малювання етюдів з натури». З Петербурга до Москви Тарас Григорович їхав поїздом. Далі на Україну йшов поштовий тракт через Тулу, Орел, Курськ. Їхати треба було на перекладних, міняючи коней на кожній станції.

5 червня 1859 року Т.Г. Шевченко і Д.О. Хрущов прибули до міста Суми (тоді Харківська губернія). На поштовій станції, яка знаходилася неподалік Іллінської церкви, подорожнім змінили коней, і вони вирушили з міста Лебединським шляхом. Як зазначив краєзнавець П.Сапухін, «наш край на цей час мав нагоду першим привітати повернення Тараса Григоровича на батьківщину»

Міцна і зворушлива дружба повязала Т.Г.Шевченка з шістьма братами Лазаревськими –Василем, Михайлом, Федором, Яковом, Олександром та Іваном, які час від часу відвідували рідну Гирівку. Брати допомагали йому і морально, і матеріально. У «Щоденнику» Кобзар записав таке: «Пошли, господи, всем людям такую дружбу и такого друга, как Лазаревский» (мова йде про Михайла)

На честь дружби і поваги до Лазаревських, у грудні 1849 року, під час перебування у Оренбурзі, Шевченко написав парний портрет двох братів – Федора і Михайла Лазаревських і подарував їм напамять

14 серпня 1859 року Тарас Григорович вирушив з Києва до Петербурга. 21 серпня ввечері він прибув у село Гирівку Конотопського повіту Чернігівської губернії ( тепер село Шевченкове Конотопського району Сумської області), де знаходився невеличкий маєток братів Лазаревських

Під час перебування в Гирівці Тарас Григорович Шевченко написав портрет А.О.Лазаревської, а відїжджаючи, подарував свій офорт «Свята родина» та автограф вірша «Садок вишневий коло хати». Ф.М. Лазаревський у спогадах про поета писав: «Перебуваючи у Гирівці, Тарас за своїм звичаєм вставав дуже рано і йшов до саду,сидів там під вербою і залишався в споглядальному стані до чаю. Настрій його, внаслідок неприємностей, яких він зазнав на батьківщині, був дуже пригнічений»

Зліва внизу олівцем рукою В.Лазаревського напис: «Портретъ матушки».

Офорт «Свята родина» Перебуваючи в Гирівці, Шевченко намалював портрет Афанасії Олексіївни, подарував офорт «Свята родина» і вірш «Садок вишневий коло хати» з підписом.

Залишивши Гирівку 25 серпня 1859 року, у супроводі братів Лазаревських, проїздив через Конотоп, де зробили на короткий час зупинку. Зліва Гліб Лазаревський, посередині П. Я.Армашевський, справа Борис Лазаревський.

Ввечері добралися до Кролевця, де на околиці жила сестра Лазаревських Глафіра Матвіївна Огієвська. Хоча Шевченко бачився з нею вперше, він відчував себе в її родині, як вдома: бавився з малими дітьми Огієвських, співав пісень, охоче розмовляв з друзями.

Поїздка Тараса Григоровича на Україну 1859 року була останньою. Повернувся він у Петербург тяжко хворим. 26лютого(10 березня) 1861 року поета не стало. За клопотанням земляків,найперше братів Лазаревських і П.О.Куліша, в кінці квітня 1861 р. було одержано дозвіл на перевезення праху Т.Г.Шевченка на Україну. З Петербурга до Москви домовину Т.Г.Шевченка відправили залізницею, а з Москви до Києва везли кіньми тим поштовим трактом, яким Тарас Шевченко востаннє їхав відвідати батьківщину: через Серпухов, Тулу, Орел, Севськ, а далі Есмань, Глухів, Кролевець т.д.

Памятник Т. Г. Шевченку в м. Конотопі

Літературний музей поета

Презентацію підготували вчителі МО української мови та літератури Глухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів6 Глухівської міської ради Сумської області