Незакінчена пісня …

Немає смерті. І не ждіть – не буде. Хто хоче жить, ніколи не помре Василь Симоненко

Бо ти на землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя - єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Бо ти на землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя - єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Саме розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність очищає від бруду, підносить з болота Симоненко. Це був один із його перших віршів, що справив враження вибуху в країні, де ще не відійшли духовні зашпори від постійного ляку, в якому жили-існували – люди…

Василь Симоненко… ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ( ) Псевдоніми В. Щербань, С. Василенко, Симон.

«Залпи вiдчаю рвуться з горла, Гуркотять у байдужу даль: Пошли менi, Боже, хоч ворога, Пошли менi, Боже, хоч ворога, Коли друга послати жаль!»

У середині 1962р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла). У зв'язку з тим, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим. 13-го грудня 1963р. поет помер у черкаській лікарні (за офіційною версією, від раку), похований у Черкасах.

У ПАМЯТІ НАЩАДКІВ