Василь Стефаник (1871 – 1936)

Василь Стефаник. Новела Камінний хрест – психологічне розкриття теми еміграції. Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові. В. Стефаник

Представник Покутської трійці, експресіоніст, майстер психологічної новели.

Садиба Василя Стефаника

Перші твори В.Стефаника – настроєві, пройняті тонким ліризмом поезії в прозі (новели Чарівник, Амбіції, Раненько чесала волосся). Творчий доробок Василя Стефаника

ТЕМАТИЧНІ РАМКИ ПРОЗИ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА Показ безвихідного становища галицького селянства. Змалювання родинної трагедії, ідіотизму сільського життя, тягаря економічних і соціальних чинників. Відтворення психології селянина-емігранта. Антивоєнні мотиви новел Стефаника. Зображення повоєнного села в часи польсько-шляхетського панування.

Незабаром улюбленим і основним його жанром стануть соціально-психологічні новели. Теорія літератури Новела - невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Творчість Стефаника поділяють на два періоди Перший – від 1897 до 1901р. Упродовж цього часу вийшло друком три збірки новел: Синя книжечка (1899) Камінний хрест(1900), Дорога(1901). « Камінний хрест »

" У 1905р. Побачила світ збірка Моє слово, куди увійшли твори з попередніх книжок. Тоді ж, у Петербурзі, вийшла друком книжка перекладів новел українського майстра.

Дуже влучно охарактеризував стиль новеліста Максим Горький: Як коротко, сильно і страшно пише цей чоловік Максим Горький

Другий період творчості Стефаника ( ) побачила світ збірка Земля(1926), а решта його добутку, друкованого по журналах, з`явилася в ювілейному виданні «Твори» (1933). Крім того, митець залишив величезне листування, яке має не менше духовне значення, аніж новели ( «Моя література, - писав він, - у моїх листах»).

Кожна його новела – це ніби стримано, а насправді вельми напружено описана людська трагедія: картини смерті або її очікування, образи бідності, безнадійної самотності. Зовнішні події та вчинки персонажів відходять на задній план, натомість виражаються настрої й переживання, викликані цими подіями. Дія розгортається прямо на наших очах, як у драматичному творі.

Герої Стефаника – звичайні селяни, нерідко селянські діти. У центрі уваги митця – покутське село в австро-угорській ярмі, у пеклі Першої світової війни, під польською окупацією. Змінюються обставини, але незмінним залишається море народних сліз, поту й крові.

Така проблематика творів досі викликає дискусії літераторів: доcі за звичкою вважають Стефаника традиційним письменником реалістом, інші доводять, що він – послідовний модерніст. Усе стає зрозуміло, коли враховувати специфіку письма новеліста. Річ у тім, що Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм. А цей стиль передбачає поєднання двох пластів у творі – зовнішнього й внутрішнього. Цю унікальну особливість таланту письменника прозорливо зауважив ще Іван Франко.

Та хіба ж Стефаник малює саму нужду селянську?.. Ні, ті трагедії й драми, які малює Стефаник, мають небагато спільного з економічною нуждою; се трагедії душі, конфлікти та драми, що можуть повторитися в душі кожної людини, і власне, у тім лежить їх велика сугестивна сила, їх потрясаючий вплив на душу читача.

Експресіонíзм (від франц. expression - вираження, виразність) - літературно- мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку XX століття.

Основний творчий принцип експресіонізму відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

Визначальні риси експресіонізму: відображає особистості переживання під впливом настрою; яскравість і гострота сюжету; увага до простого характеру; проблема вини і кари; рівні права потворного і прекрасного; пошуки витоків людського зла; заперечення реального світу; хвороблива напруженість.

В літературі український експресіонізм започаткував Василь Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша (пєса «97»), частково Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза Миколи Хвильового (зокрема твір Я).

Новелістика Василя Стефаника

Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито, і ранить до крові. Людське щастя пересівається крізь душу, як сонце крізь хмару, і до неба мене вносить. Сто раз спадати з неба у сором людський – боляче. В. Стефаник

Камінний хрест (1900) За жанровими ознаками – оповідання, але за аналогією до багатьох інших творів письменника його вважають новелою. Жанр – психологічна новела. За визначенням автора - студія

Тема : прощання Івана Дідуха із сусідами у звязку з його виїздом до Америки. Письменник уважно досліджує суспільні процеси, які змусили хлібороба залишити рідну землю. Ідея: письменник вказував на причини еміграції, зумовленої соціальною несправедливістю, неосвіченістю безправних селян.

Образ камінного хреста – символ страдницької долі селянина, який усе життя гірко працював на землі і все одно змушений її залишати, бо вона не спроможна його прогодувати.

Композиція Має сім розділів 1 розд. – Експозиція (знайомить читача з долею Івана Дідуха (працював виснажливо на камянистому горбі, що дістався у спадщину; героя прозвали Іваном Переламаним через те, що праця зігнула його в дугу). 2-6 розд. епізоди сповіді героя перед сусідами за своє життя. Усі монологи Івана (як засіб індивідуалізації персонажа) обертаються навколо образу горба, на якому встановив на память землякам камінний хрест з вибитими іменами. Кульмінація – танок Івана Дідуха з дружиною