« Кінець XVIII ст. Невеликий, затишний будинок. У багатій власній бібліотеці за масивним письмовим столом сидить відомий збирач старовинних літературних пам ' яток О. І Мусін - Пушкін. Він щойно придбав у колишнього архімандрита І Спасо - Ярославського монастиря рукописну збірку і тепер з нетерпінням знайомиться з своєю знахідкою. Стиха шелестять жовтаві, давно ніким нечитані сторінки. Раптом очі Мусіна - Пушкіна загоряються і він упівголоса вимовляє назву списку : « Слово о полку Ігоревім » ( розповідь про похід князя Ігоря на половців ). Що це - уривок з невідомого літопису ? Запис народнопоетичного твору ? Ратна повість ?

У 1800 р. « Слово о полку Ігоревім » У 1800 р. « Слово о полку Ігоревім » було видано окремою книжкою. було видано окремою книжкою. Відтоді поема почала, так би мовити, своє друге життя. Відтоді поема почала, так би мовити, своє друге життя.

Рід : ліро - епос Жанр : героїчна поема Тема : змалювання невдалого походу новгород - сіверського князя Ігоря на половців 1185 р. Ідея : заклик руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі ; засудження князівських міжусобиць.( Виражена у золотому слові Святослава ).

Центральним образом твору виступає земля Руська, її жива історія. Князі - учасники походу ( чотири сонця ): Ігор, його син Володимир ( князь путивльський ), брат Ігоря Всеволод Святославович ( князь курський і трубецький ), племінник Ігоря Святослав Ольгович ( князь рильський ). Князь київський Святослав. Ярославна. Овлур.

Експозиція : підготовка Ігоря до походу, зловісні знаки. Зав язка : битва з половцями. Кульмінація : поразка руської дружини ; Розв язка : втеча Ігоря з полону. У Слові … порушено часову й просторову послідовність викладу подій

І. Вступ ( автор роздумує, у якій манері описувати події ). ІІ. Основна частина : 1. Збір у похід, битви. 2. Золоте слово Святослава. 3. Плач Ярославни. 4. Втеча Ігоря з полону. ІІІ. Кінцівка – величання Ігоря, князів та дружини.

Вступ 1. Роздуми автора про способи художнього повіствування ; 2. Зачин. Основна частина I. Похід новгород - сіверського князя Ігоря на половців. 1. Сонячне затемнення. Звернення Ігоря до війська. 2. Зустріч братів - князів перед початком походу. 3. Загрозливі віщування під час походу. 4. Перша битва з половцями. Успіх руської дружини. 5. Друга битва з половцями. 6. Воєнна доблесть Всеволода. 7. Поразка дружини Ігоря та її наслідки. II. « Золоте слово » Святослава. 1. Сон київського князя. 2. « Золоте слово » Святослава. 3. Звернення до руських князів. 4. Розповідь про Всеволода Полоцького і спогади про славні часи Володимира Мономаха. III. Повернення Ігоря на Руську землю. 1. Плач Ярославни. 2. Втеча Ігоря з полону. 3. Повернення Ігоря в Київ. Радість на Руській землі. Кінцівка.

Васильєв Перов

М. Вербицький ( М. Білокопитий ) ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ Ой, чутно, чутно голос Ярославнин : Як тая зозуля сивесенька плаче Рано - раненько. « Ой, полечу, каже, по тихім Дунаю, Як тая зозуленька, скрізь полечу, Злину на Каялу, боброві рукави У тихую воду вмочу, Тобі, любий друже, мій княже коханий, Обмию на тілі кривавії рани !»

в Путивлю місті тим часом вірна Ігорева дружина, вродливая Ярославна, тужить-сумує по своєму чоловікові, не знаючи ще про його лихо. Щоранку виходить вона на міську стіну у Путивлю і дивиться у далекий степ, виглядаючи, чи не вернеться її коханий Ігор, дивиться і вмивається дрібними сльозами, як тая сивая зозуля жалібно куючи- промовляючи: Над Дунаєм бистроводим Я зозулею полину У степи-поля широкі, У ворожую країну.

и не ліпше нам, браття, почати Давнім складом скорботний наш спів Про той повк, у якім воювати Святославенко Ігор ходив? Ні, почнеться нам пісня смутняна, Як бувальщини кажуть сих день, А не по заповіту Бояна І вигадливо-творчих пісень!

І. Вступ раття, чи ж би не було се впору Старим словом і складом зачати Сумну пісню про Ігоря похід, Про Ігоря, Святославля сина ? Та зачнем же, браття, повість тую Не по мислі високій Бояна, А по ділам й справам времен наших. О, бо віщий Боян, если пісню Загадав кому творити, думков Розпускався по деревах, сірим Вовком рискав по землі, а сизим Орлом уносився попід хмари !

1 и ж не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати, Пісню тому Ігореві, Святослава сину, Що водив колись на бійку Храбрую дружину ? Та й почати тую пісню, Як билина бає, А не з думки, не з замислу, Як Боян співає.

В Путивлі граді вранці - рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою - вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі. І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани...