Театри Давньої Греції Підготували: Гаценко А.В Ланська А.С Мосіяш В.О

Театр у Давній Греції

Грецький театр був під голим небом. Місця для глядачів збудовані були у формі півкола і підіймалися терасами чимраз вище догори. Вдолі був вільний майдан у вигляді кола, т.зв. орхестра; тут стояв жертовник, а при ньому уставлявся хор, що завжди брав участь у виставі. Напроти глядачів стояв будинок для вистав. Його фронтова стіна мала троє дверей, а по боках галереї, оперті на колони. Перед цим будником, на вільній сцені, актори відігравали свої ролі. Спеціальних декорацій і картин не було. Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. В театрі треба було демонструвати приклади, варті наслідування, тому заборонялося показувати насильство та вбивство.

Театр в Мегалополі Театр був споруджений перед Терсиліоном – приміщенням для зібрання 10 тисяч аркадян. Чудова будівля Терсиліона була створена в 4 ст. до н.е., тоді ж був збудований і театр. Терсиліон підтримувався безліччю колон, його вестибюль служив замість скени як завершення орхестри. Театр в Мегалополі, що вважався найбільшим у всій Греції (вміщав більш ніж 40 тис. глядачів), був відомий, окрім того, особливими театральними пристосуваннями, які пізніше римляни позначали як "рухому сцену" (scaena ductilis). В одному з пародів театру існувало приміщення, що називалося, згідно клеймам на цеглі, як скенотека.

Децпфельд вважає, що це приміщення служило для зберігання "рухомої сцени", яку він визначає як кулісу, що висувалася в разі потреби перед вестибюлем Терсиліона. Проте Беті і Фіхтер вважають, що "рухома сцена", яка зберігалася в скенотеці, являла собою жвавий деревяний поміст, що споруджувався для драматичних вистав між орхестрою і Терсиліоном, цей поміст замінював скену. Близько 200 р. до н.е. (а на думку Пікард- Кембріджа – біля середини 2 ст. до н.е.) в театрі був збудований мармуровий проскеній і з того часу вистави йшли вже на високій сцені.

Театр в Прієні Театр був збудований між 350 і 330 рр. до н.е. (німецький вчений А.Геркан вказує 300 р. до н.е.). Спочатку скена була деревяною. Камяна скена була збудована не раніше початку 3 ст. до н.е. Вона представляла собою двоповерхову будову з одноповерховою будівлею спереду, яка виходила на орхестру. Плоский дах цієї більш низької будівлі складався з деревяних дощок, розміщених між камяними балками. Передня стіна складалася з камяних напівколон,приставлених до опорних стовпів. Оскільки існували отвори з боків опор, то, очевидно, до них могли бути прикріплені деревяні панелі. Отже, колони представляли собою постійну декорацію, а розписані дошки між ними – змінну декорацію.

На думку А.Геркана, верхній поверх над плоским дахом був спершу закритий за винятком одних дверей. Існування тільки одних дверей для виходу на дах проскенія, а також наявність пристосувань для зміцнення декорацій між колонами проскенія змушують зробити висновок, що дія розвивалася спочатку перед проскенієм. Проте приблизно до середини II ст. до н.е. дія була перенесена на дах проскенія – логейон. Це витікає з деяких змін, зроблених в театральній будівлі: місця для почесних гостей були перенесені з першого ряду глядацьких місць до пятого, у фасаді скени на 2-му поверсі зявилися широкі фіроми, на орхестрі перед проскенієм були встановлені статуї.

Театр в Пергамі Пергам – столиця Пергамського царства еллінізму в Малій Азії (створене в 283 р. до н.е. Філетером), що перейшло в 133 р. до н.е. до римлян і перетвореного ними в провінцію Азію. Театр був побудований на схилі шляхів гори у вузькій лощині (вузькість використаної лощини пояснює ту обставину, що число сходів, котрі йдуть догори, зменшується, замість того, щоб збільшуватися). Два поперечних проходи розділяють глядацькі місця на 3 яруси. Скена і проскеній були зроблені з дерева. Якщо в класичну епоху це було правилом, то в епоху еллінізму скена і проскеній споруджувалися майже завжди з каменя, деревяні конструкції там, де вони були, замінені, певне, ще у 3 ст. до н.е. камяними.

Таким чином, Пергамський театр зберігав значні залишки деревяної конструкції від 2 ст. до н.е. За часів пізнього еллінізму (1 ст. до н..) в Пергамі була споруджена камяна скена. За римських часів перед фасадом скени спорудили низьку глибоку сцену, яка стоїть на стилобаті проскенія. З обох кінців сцени висотою в 1 м. вели на орхестру поряд із пародами сходи із 5 сходинок.

Театр Лікурга Збудований в епоху еллінізму в Афінах, отримав за зразком стародавніх театрів цієї епохи високу сцену, яка підтримувалася спереду колонами проскенія (фундамент якого ще до цих пір можна розрізнити). Параскенії були вкороченими, виступаючи тільки на 1,8 м. від фасаду проскенія. Завдяки цьому було виграно простір для прибудови більш широких пародів і полегшення доступу до глядацьких місць. Про фасад скени, її внутрішній устрій в театрі еллінізму в Афінах немає ніяких відомостей. Існують розбіжності про час появи високої сцени в афінському театрі. Ймовірно, вона зявилася незадовго до середини 2 ст. до н.е.

З того часу пєси стали розігруватися (можливо і в Афінах) не перед проскенієм, а на логейоні, за виключенням, мабуть, тих випадків, коли поновлювалися старі трагедії з хором (Дерпфельд вважав, що проскеній завжди був тільки декораційною стіною і що в епоху еллінізму актори грали не на високій сцені, а на орхестрі перед проскенієм.

Давньогредцька драма Давньогрецька драматургія зробила величезний вплив на розвиток світового театру. Особливу увагу в Давньогрецькій драматургії привертає постановка великих суспільно-політичних і філософських питань, насиченість творів античного театру ідеями патріотизму, увага до людини з усім багатством її духовного життя, глибоке розкриття героїчних характерів, що виховувало свідомість глядачів. Одинадцять комедій дійшли до наших днів повністю. Це твори Аристофана. Критика діяльності афінських посадовців, яка наводилася Аристофаном, була настільки гострою, що один з лідерів періоду війни афінян і спартанців – Клеон – навіть намагався притягнути поета до суду після постановки однієї з його комедій. Розорення громадян, загострення суперечностей між міським і сільським демосом, викриття вад були присутні в нескладних за сюжетом творах комедіографа. І його сучасники впізнавали в них себе. Розквіт грецького театру припадає на період творчості найбільших драматургів Греції – Есхіла, Софокла і Еврипіда.

Виникнення грецького театру було пов'язане з культом бога виноградарства та виноробства Діоніса. Свята на його честь супроводжувались виставами, що розповідали про страждання, загибель та воскресіння Діоніса. Актори виступали в козячих шкурах і тому цей жанр дістав назву «трагедія», тобто «пісня козлів» З часом для вистав в Афінах, а пізніше і в інших містах Греції, були споруджені відкриті амфітеатри зі сценами театри.

Маски у театрі

«Батьком трагедії» греки вважали великого драматурга афінянина Есхіла ( рр. до н. е.). Він є автором близько 80 п'єс, з яких збереглися сім. Найбільш відомого його трагедія «Прометей закутий». Вона розповідає пре мужнього титана Прометея, який викрав у богів вогонь дав його людям, за що був жорстоко покараний Зевсом Образ Прометея став символом сили духу, незламної мужності.

Молодшим сучасником Есхіла був Софокл ( рр. до н. е.). До нас дійшли повні тексти лише семі трагедій зі , що їх він написав. Головна ідея творів Софокла безсилля людини перед долею, державною владою. Він зображав своїх героїв ідеальними людьми, як мужньо гинуть у зіткненні з безжальною долею. Найвідоміші його трагедії «Антігона», «Едіпцар».

Родоначальником психологічної драми був Евріпід ( рр. де н. е.). З численних творів, які він написав, збереглися сімнадцять, серед них трагедії «Медея», «Іпполіт», «Іфігень в Тавріді», «Електра», драма сатирів «Кіклоп». Якщо Софокл, на думку греків, зображував людей такими, яким вони повинні бути, то Евріпід змальовував їх такими, яки ми вони є насправді. Людське життя, на його думку, залежить не від сліпої долі, а від характеру людини, вчинків пристрастей, які можуть привести її до загибелі.