У мань, Умань, серцю мила, Я навіки полюбила Твої шуми стоголосі І вогнів твоїх колосся. Рідне небо - неповторне! Коли крила ніч розгорне, Місто ніби заливає Синь низького небокраю, Мріють зорі мерехтливі Про туманності вродливі, Дме непосидючий вітер На рум'яні юні квіти, По софіївських стежинах Між ялин минуле плине: Величава, мов царівна, Умань - сяюча, чарівна! Еллана, 1995
Моє місто і мої друзі…
Умань і я у порах року