АНТРОПОСОЦІОГЕНЕЗ Хронологія та періодизація Антропогенез та його значення в історії первісного суспільства Напрямки і школи в історії первісного суспільства Основні теорії походження людини

Хронологія та періодизація 2-1,5 – 100 тис. р. – ранній палеоліт (олдувайський, шельський, ашельський періоди) 100 тис. – 40 тис. р. – середній палеоліт (мустьє) 40 тис. -10 тис. р. – пізній палеоліт (оріньяк, солютре, мадлен, перігор) тис. р. до н.е. – мезоліт (азіль, тарденуаз) 6-4 тис. до н.е. – неоліт 4-3 тис. до н.е. – енеоліт 2 тис. – 8 ст. до н.е. – бронзовий вік 8 ст. н.е. – 4 ст. н.е. – ранньозалізний вік З 4 ст. н.е. до сьогодні – залізний вік

Антропогенез та його значення в історії первісного суспільства Антропосоціогенез - історичний процес перетворення людини як антропоса, біологічної істоти, в члена суспільства, носія його основних, в першу чергу виробничих, етичних і естетичних стосунків. Фундаментальною різницею стада тварин від людського суспільства є наявність в середовищі людей соціальних законів.

Схема розвитку антропосоціогенезу Первісне стадо (архантропи, ранній палеоліт) первісна родова община (палеоантропи, середній палеоліт) матріархальна родова община (неоантропи, пізній палеоліт) патріархальна родова община (бронзовий вік) сусідська община (залізний вік)

Напрямки і школи в історії первісного суспільства Еволюціонізм - напрям в антропології та етнографії, прибічники якого передбачали існування універсального закону суспільного розвитку, що полягає в еволюції культури від нижчих форм до вищих, від дикості до цивілізації і так далі. Дифузіонізм - (від лат. diffusio розлиття, розтікання, проникнення ) запозичено з фізики. В антропології під дифузією почали розуміти поширення культурних явищ через контакти між народами – торгівлю, переселення, завоювання.

Соціологічна школа. Якщо засновники еволюціонізму вбачали головний предмет антропології в людині, дифузіоністи – в культурі, то представники соціологічної школи – у людському суспільстві. Представники цієї школи виходили з того, що людське суспільство не може бути зведене до простої суми індивідів. Суспільство вони розглядали як систему моральних звязків між людьми, які навязувалися їм примусово.

Функціоналізм. Характерною ознакою функціонального підходу є розгляд культури як цілісного утворення, що складається із взаємозалежних елементів, частин. Найважливішим методом функціоналізму стало розкладання культури на складові частини і виявлення залежності між ними. При цьому кожний елемент культури досліджувався як виконуючий певне завдання, функцію в соціокультурній спільності людей.

Структуралізм. Згідно нього суспільне життя людей можна представити як функціонування в рамках певної соціальної структури. Таким чином, функціональний підхід до соціокультурного життя означає вивчення стійких форм, за допомогою яких індивіди освоюють соціальне життя, пристосовуються до нього і підтримують його. Тому головним завданням антропології має бути не виявлення причин структурних змін людського суспільства і його культури, а показ постійно повторюваних у них структурних взаємозвязків.

Основні теорії походження людини 1). Еволюційна гіпотеза статевого відбору Ч.Дарвіна. У книзі «Походження людини…» за 1871 р. прагнув вивести походження людини лише з біологічних факторів, що виражалося у довготривалому відборі жінками чоловіків з «прогресивними рисами» - красивіших, сміливіших, здоровіших та розумніших. Ці риси передавалися в спадок і з часом людина та суспільство ставали більш досконалішими. Але ця гіпотеза не відповідала на питання, яким чином розвивалася мораль, свідомість всередині громади. Зрозумівши слою помилку, Дарвін вводить поняття «групового чи колективного статевого добору», за яким відбір прогресивних елементів проходив не на рівні однієї особи, а на рівні усієї громади: виживали і вдосконалювалися ті колективи, у яких на вищому рівні знаходилися соціальні і моральні норми – честь, геройство, мудрість, взаємодопомога тощо.

2). Гіпотеза соціальних стосунків Артура Кізса, відомого англійського антрополога міжвоєнного періоду. Подібна до дарвінівської ідеї «групового статевого добору». Зводиться до того, що первісні ізольовані групи вели боротьбу за виживання, внаслідок чого виживали ті групи, у яких більш розвиненішими були соціальні стосунки – взаєморозуміння, допомоги, колективних форм полювання і боротьби з природними стихіями. Відбір йшов на рівні груп-колективів.

3). Гіпотеза «планетарної людини» Говарда Парсона (США). Полягає в тому, що самі історичні, географічні та екологічні умови розвитку самої планети спричинили процес антропогенезу і появу людини. Тобто, що в силу різних умов людина була як би закономірним етапом розвитку Всесвіту, її необхідним елементом. Людина виступає міжпланетною істотою.

4). Гіпотеза «радіоактивного впливу» Геральда Матюшина. У період 5-2 млн. р. тому у зоні Східноафриканського рифту внаслідок потужної вулканічної діяльності і горотворчих процесів утворилися природні радіоактивні реактори, які підвищили загальний радіаційний фон у декілька сотень раз. За сотні тисяч і міліони років такої радіації проходили мутації різних видів, в тому числі і гомінід, які під впливом радіації вимирали або ж видозмінювалися генетично.

5). Гіпотеза геомагнітних інверсій. Відома здавна, але наукове обґрунтування дістала в 1980-х роках (Г. Матюшин та ін.). Було помічено, що етапи еволюційного розвитку фізичного типу людини збігаються з циклами геомагнітних інверсій – періодичною зміною магнітних полюсів Землі. Найбільший сплеск космічної радіації відбувається саме в період цих інверсій, тоді ж появляються нові види гомінід.

6). Культурологічні теорії. Полягають в тому, що основою антропогенезу і соціогенезу є насамперед культура, що формується у соціокультурному середовищі, яка не передається у спадок, а набувається завдяки вихованню і навчанню у дитячому віці. Розвиток культури не повязаний з біологічним розвитком.

7). Трудова теорія Ф. Енгельса. У праці «Походження сімї, приватної власності і держави» (1884) Енгельс чітко сформулював ідею, що трудова діяльність первісної людини, особливо колективна, впливала на розвиток мозку, кисті руки, на прямоходіння і соціальні стосунки. Теорія виражена у формулі: «праця створила саму людину».

8). Водна теорія походження людини. Творцем цієї гіпотези був сер Елістер Нарді – англійський зоолог. Він виголосив її на банкеті підводного клубу на початку 1970-х років спочатку трохи в іронічній формі. Суть питання полягає в тому, що людина еволюціонувала на побережжі великих водоймищ і океану, де її головною здобиччю ставали підводні організми – риба, краби, різні молюски. Постійне ходінні у воді вимагало випрямленого стану і пересування на двох ногах, вивільнення рук для ловлі організмів і збору продуктів харчування. При цьому втрачалося оволосіння тіла і зявлявся підшкірний жировий прошарок, що запобігав переохолодженню тіла. Одночасно внаслідок природного добору на голові залишилася шапка волосся, що захищала від перегріву під палючим сонцем. Хоч ця гіпотеза не відповідає на багато важливих питань антропогенезу, її пізніше підтримали інші автори. Зокрема, Ян Лінбланд, шведський натураліст, який в популярній літературі вважається навіть творцем цієї ідеї.

9). Синтетична еволюційна теорія походження людини і суспільства включає дані і чинники усіх перерахованих гіпотез і природничих наук (географії, геології, кліматології, сейсмології, палеонтології та ін.) та гуманітарних дисциплін (антропології, археології, історії, етнології, культурологія та ін.). У комплексі цих наук викристалізовується ідея еволюційного розвитку біологічної основи людини і соціального становлення суспільства.

Теорія творіння (креаціонізм) Дана теорія стверджує, що людина створена Богом, богами чи божественною силою з нічого або з будь-якого небіологічного матеріалу. Найбільш відома біблійна версія, згідно з якою перші люди - Адам і Єва - були створені з глини. Ця версія має більш древні єгипетські коріння і ряд аналогів в міфах інших народів. Різновидом теорії творіння можна вважати також міфи про перетворення тварин в людей і про народження перших людей богами. Ортодоксальна теологія вважає теорію творіння такою, що не потребує доказів. Тим не менш, висуваються різні докази цієї теорії, найважливіша з яких - подібність міфів і легенд різних народів, що оповідають про створення людини. Сучасна теологія залучає для доказу теорії творіння новітні наукові дані, які, проте, в більшості своїй не суперечать і еволюційної теорії. Деякі течії сучасної теології зближують креаціонізм з еволюційною теорією, вважаючи, що людина походить від мавпи шляхом поступового видозміни, але не в результаті природного відбору, а з волі Бога або відповідно божественної програми.

Теорія зовнішнього втручання Відповідно до цієї теорії поява людей на Землі, так чи інакше, пов'язане з діяльністю інших цивілізацій. У найпростішому варіанті вона вважає людей прямими нащадками інопланетян, що висадилися на Землю в доісторичний час. Більш складні варіанти ТЗВ припускають: а) схрещування інопланетян з предками людей; б) породження людини розумної методами генної інженерії; в) створення перших людей гомункулярним (штутчним) способом; г) управління еволюційним розвитком земного життя силами позаземного розуму; д) еволюційний розвиток земного життя і розуму за програмою, спочатку закладеної позаземними цивілізаціями.

Теорія просторових аномалій Послідовники даної теорії трактують антропогенез, як елемент розвитку стійкої просторової аномалії - гуманоїдний тріади "Матерія-Енергія-Аура", характерний для багатьох планет Земної Всесвіту і її аналогів в паралельних просторах. ТПА припускає, що в гуманоїдних всесвітів на більшості придатних для життя планет біосфера розвивається по одному і тому ж шляху, запрограмованому на рівні Аури - інформаційної субстанції. При наявності сприятливих умов цей шлях приводить до виникнення гуманоїдного розуму земного типу. У цілому трактування антропогенезу у ТПА не має значних розбіжностей з еволюційною теорією. Однак вона визнає існування певної програми розвитку життя і розуму, яка поряд з випадковими факторами керує еволюцією.