Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, в Празі (Богемія, в той час частина Австро-Угорської Імперії), в родині торговця галантерейними товарами Германа Кафки та Юлії Кафки (Леві).Батько до свого одруження проживав у гетто. Будинок, в якому народився Ф. Кафка, був красивою будівлею 18 століття, знаходився поза територією гетто на місці, призначеному з часів середньовіччя для навернення євреїв у християнську віру. Франц Кафка Будинок, де народився Ф.Кафка У Кафки було два молодших брати та три молодші сестри. Обидва брати, не досягши і дворічного віку, померли до того, як Кафці виповнилося 6 років. Сестри загинули під час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах у Польщі.

Життя в родині позначилось жорстокістю батька. Таке виховання мало негативні наслідки для Франца: він втратив всяку довіру до себе, відчував себе винуватим, втратив здатність вільно говорити. У листі до батька (листопад, 1919) він згадує: «Великим оратором я, звісно, однаково б не став, проте звичайну, вільну людську розмову все ж опанував би. Але ти дуже рано позбавив мене слова. Твоя погроза: «Жодного слова всупереч!» і водночас піднесена рука супроводжують мене з давніх-давен. Ти наділив мене (коли мова заходить про твої власні справи, ти чудовий оратор) манерою розмовляти із запинками й заїканням, але тобі й цього було мало, зрештою я замовк спершу, мабуть, через упертість, а згодом тому, що при тобі я не здатний був ні думати, ні розмовляти». Франц Кафка у віці 1 року Герман Кафка, батько Франца

Жорстокість, гнів, несправедливість Германа Кафки увійшли в літературну історію. Так, найбільшим красномовним епізодом став «балконний» епізод, коли за примхою, властивою маленьким дітям, Франц одного разу вночі попросив принести йому пити, в «Листі до батька» він це пояснює: «(…)вочевидь не через те, що вмирав від спраги просто хотів трохи, мабуть, позлити вас, а трохи розважитися самому». Сестри Франца Кафки Батько прийшов, витяг його з ліжка, повів в одній нічній сорочці на дерев'яний балкон і залишив там, замкнувши за ним двері. Від батька страждав не тільки Франц. На дітей без кінця сипалися погрози і вони були такі численні, що діти втратили їм рахунок. Друга дочка, Валлі, більш гнучка, пристосувалася до Германа Кафки, схоже, без особливих зусиль. Але Еллі, старша з дочок, якщо і гнула спочатку спину, то в юності поспішила вийти заміж, щоб уникнути сімейної тиранії. Оттла, наймолодша сестра, ще більше, ніж Франц, стала жертвою батьківського переслідування.

Франц шукав заступництва у матері, проте бачив її мало: весь день вона працювала у крамниці і з'являлась лише пізно увечері. Юлія Кафка любила свого єдиного сина. Вона служила певним бар'єром між ним і чоловіком. Але, що б вона не робила, завжди була ближчою до свого чоловіка, ніж до когось із дітей. Юлія Кафка (Леві), мати Франца Кафки Ф. Кафка у 5 років Коли Францу виповнилось 6 років, його вперше ведуть до початкової німецької школи. У кінці 1919 року він згадує слова одного зі своїх вчителів, Маттіаса Бека, який порадив його батькам, щоб їх син провчився рік у п'ятому класі початкової школи, перш ніж відправити його до гімназії: «Він дуже слабкий, такий надмірний поспіх потім буде даватись взнаки». Цю думку Кафка висловлював пізніше сам: «Дійсно, я ріс, як занадто швидко, як саджанець, який витягнувся, з відомою артистичною витонченістю ухиляючись від протягів».

До думки М. Бека все ж не прислухалися: Кафка вступив до ліцею в десять років. Оскільки він пропустив п'ятий клас початкової школи, треба було здати вступний іспит з німецької мови, релігії і математики. За рік учні повинні були вивчити напам'ять 467 віршів. Кафка сумнівавться в собі і відчував, ніби він знаходиться на грані провалу. Кафка постійно боявся не пройти іспит і не бути переведеним до наступного Дім, де знаходилася гімназія, яку закінчив Кафка класу. Та, переходячи з класу в клас, культивував у собі страх не скласти випускного іспиту. Але цей страх не мав підстав – Франц був у числі учнів, чиї знання оцінювали як «блискучі». У 1901 р. Кафка без зусиль склав випускний іспит. Настав час обирати шлях подальшої освіти. Спочатку він збирався записатися на філософський факультет, щоб продовжити вивчення германістики, потім несподівано вирішив зайнятися хімією, але швидко відмовився від цієї думки і вступив на юридичний факультет. В «Листі до батька» він не звинувачує його в тому, що вплинув на вибір сина, але батьківське виховання зробило його настільки байдужим, що юнак спонтанно обрав легший шлях, що привів до юриспруденції.

Під час навчання в університеті Кафка продовжував вести «Щоденник». В ці роки (1904–1905) було написано твір «Опис однієї боротьби», що уникнув вогню завдяки Максу Броду (другові Франца). Кафка дав йому прочитати твір і МАкс зберіг його в шухляді свого письмового столу. Все інше, написане в цей період, було знищено Кафкою. Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим, бо на першому плані завжди була література, «що реабілітувала все його існування». Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові». Макс Брод, журналіст, романіст, театрал, філософ, керівник оркестру, композитор Він настільки ж екстраверт, як Кафка замкнутий, настільки ж активний, як Кафка меланхолійний і повільний, настільки ж плідний у письменницькій праці, як Кафка вимогливий і не рясний у своїй творчості.

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та 1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини (наслідком цих стосунків стало написання роману «Процес»). Франц Кафка і Феліція Бауер Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що виявляється з їхнього листування. Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. Юлія Вохрицек

На початку 1920-х років він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою Міленою Єсенською. Мілена Єсенська У 1923 р. Кафка, разом з 19-річною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав до Берліну, в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві. Здоров'я в цей час погіршувалося і Кафка знову повернувся до Чехії. Дора Дімант

3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховане 11 червня 1924 на Новому єврейському кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі. Могила Кафки на Новому єврейському кладовищі міста Праги. Надпис івритом говорить: «Аншл син Гениха Кафки та Етл; нижче батько: Гених син Якова Кафки та Фрадл, мати: Етл, дочка Якова Леві та Ґути»

За життя Кафки опубліковано всього декілька коротких оповідань, що склали дуже малу частину його робіт, і його творчість не приваблювала багато уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту Максу Броду спалити все ним написане без винятку. Його коханка Дора Дімант справді знищила рукописи, якими вона володіла, але Макс Брод не скорився волі покійного та опублікував більшу частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, окрім декількох чеськомовних листів, була написана німецькою. Франц Кафка

Сам Кафка опублікував чотири збірки «Споглядання», «Сільський доктор», «Покарання» та «Голодар» перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори романи «Америка» (1911–1916), «Процес» (1914–1918) та «Замок» (1921–1922) залишилися різною мірою незавершеними і побачили світ вже після смерті автора. До творчого доробку письменика входять також 15 новел, серед яких «Перевтілення», 1 драма «Сторож склепу», листи: до Феліції та Гретти Блох, до Мілени, до батька (виданий 1919 року), щоденники: «Щоденники 1910–1923», «Сині записники». Музей Франца Кафки в Празі

Ідея новели «Перевтілення» використовувалася в кіно багато разів: «Людина, що неймовірно зменшилася» (1950-ті), «Муха» (Курта Ньюмана, 1956), «Муха» (римейк Девіда Кронненберґа, 1986), «Кислотний будинок», «Перевтілення» (2002). В Україні за його творами знято фільми: «Людина К.» (1992) та «Співачка Жозефіна й мишачий народ» (1994, удостоєний призів на кінофестивалі «Кіношок-94» в Анапі, «Молодість-94» в Києві, Каїрському міжнародному кінофестивалі, кінофестивалі «Література і кіно» в Гатчині тощо).